- •Навчальний посібник
- •Розділ 1 методологія
- •1.1. Парадигми сучасної екологічної методології.
- •1.2. Методики аналізу стану компонентів навколишнього середовища
- •1.2.1. Характеристика методик аналізу
- •1.2.2. Метрологічне забезпечення контролю якості води
- •1.2.3. Метрологічне забезпечення контролю якості ґрунту
- •1.2.4. Методики та прилади контролю вмісту важких металів
- •1.2.5. Методи досліджень в агрометеорології
- •Розділ 2 Методика польового досліду (за б. О. Доспєховим)
- •2.1. Планування методики досліду
- •2.2. Планування спостережень і обліків
- •2.3. Техніка закладки та проведення польових дослідів
- •2.3.1. Розбивка дослідної ділянки
- •2.3.2. Польові роботи на дослідній ділянці
- •2.3.3. Внесення добрив
- •2.3.4. Обробіток ґрунту
- •2.3.6. Догляд за рослинами та дослідом
- •2.3.7. Облік урожаю
- •2.3.7.1. Методи поправок на зрідженість посіву
- •2.4. Первинна обробка даних
- •2.5. Документація та звітність по польовому досліду
- •Техніка визначення
- •3.2. Визначення мікроагрегатного складу ґрунту за методом Качинського Принцип методу
- •Техніка визначення
- •3.3. Визначення структурно-агрегатного складу ґрунту методом Саввінова в модифікації Ревута Принцип методу
- •3.4. Визначення здатності ґрунту до кришення під дією обробних знарядь за ост 70.4.1-74
- •3.5. Визначення об’ємної ваги ґрунту за методом Качинського
- •3.6. Визначення питомої ваги ґрунту пікнометричним методом
- •3.7. Визначення пористості та повітрозабезпеченості ґрунту розрахунковими методами
- •3.10. Визначення газообміну ґрунту з атмосферою за допомогою газоаналізатора
- •3.11. Визначення біологічної активності ґрунту за методом Макарова
- •3.12. Визначення температури грунту за методом Саввінова
- •3.13. Облік кореневих систем за методом Станкова
- •3.14. Визначення твердості ґрунту за методом Рев’якіна
- •3.15. Визначення гігроскопічної вологості ґрунту гравіметричним методом
- •3.16. Визначення максимальної гігроскопічності ґрунту за методом Ніколаєва
- •3.17. Визначення вологості зав’ядання методом вегетаційних мініатюр
- •3.18. Визначення вологості розриву капілярного зв’язку за методом Долгова-Виноградової
- •3.19. Визначення найменшої (польової) вологоємності ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.20. Визначення природної вологості ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.21. Визначення водопроникності ґрунту за методами Нестерова та Качинського
- •Техніка визначення за допомогою приладу пвн
- •Техніка визначення методом трубок
- •3.22. Визначення випаровування води з ґрунту методами Іванова, трубок, Ревута
- •Техніка визначення методом трубок
- •Техніка визначення методом Ревута
- •3.23. Способи інтерпретації результатів агрофізичних досліджень ґрунту
- •(Частинок менше 0,01 мм), %
- •(За Качинським)
- •За повітропроникністю (мл/хв) через 60 хв після зволоження
- •Розділ 4.
- •4.1. Відбір і підготовка зразків для аналізу
- •4.1.1. Відбір зразків ґрунту
- •4.1.2. Відбір проб рослин
- •4.2. Аналіз ґрунту
- •4.2.1. Визначення польової вологості ґрунту гравіметричним методом
- •4.2.2. Визначення вмісту гумусу (за методом Тюріна в модифікації цінао) Принцип методу
- •Хід аналізу
- •4.2.3. Визначення вмісту гідролізованого азоту (за методом Корнфільда)
- •Хід аналізу
- •4.2.4. Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію (за методом Кірсанова)
- •4.2.5. Визначення вмісту обмінного кальцію
- •4.2.6. Визначення вмісту обмінного магнію
- •4.2.7. Визначення вмісту рухомого алюмінію
- •4.2.8. Визначення суми ввібраних основ
- •4.2.9. Визначення гідролітичної кислотності ґрунту
- •4.2.10. Визначення рН та обмінної кислотності ґрунту
- •4.3. Аналіз рослин
- •4.3.1. Визначення вмісту абсолютно сухої речовини в свіжому рослинному матеріалі
- •4.3.2. Визначення вмісту гігроскопічної води та сухої речовини
- •4.3.3. Визначення масової частки "сирої" золи
- •4.3.4. Прискорене визначення азоту, фосфору та калію в одній наважці (за методом Гінзбурга та ін)
- •4.3.5. Визначення вмісту білкового азоту (за методом Барнштейна)
- •4.3.6. Визначення вмісту кальцію
- •4.3.7. Визначення вмісту натрію
- •4.3.8. Визначення синильної кислоти в зелених кормах
- •Проба з йодом
- •Аргентометричний метод (метод Лібіха)
- •4.3.9. Визначення алкалоїдів у зеленій масі люпину
- •4.3.10. Визначення алкалоїдів у насінні люпину (за Махом і Ледерлеєм)
- •Розділ 5.
- •5.1. Завдання математичної статистики. Сукупність і вибірка
- •5.2. Статистична обробка варіаційного ряду
- •5.4. Дисперсійний аналіз даних багатофакторних польових дослідів
- •5.4.1. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.4.2. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом розщеплених ділянок
- •5.4.3. Дисперсійний аналіз даних трифакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.7. Дисперсійний аналіз даних спостережень і обліків у польовому досліді
- •5.8. Кореляція, регресія та коваріація
- •5.8.1. Прямолінійні кореляція та регресія
- •5.8.2. Криволінійні кореляція та регресія
- •5.9. Кореляція якісних ознак
- •Розділ 6 Радіологічний моніторинг
- •6.1. Методика відбору проб ґрунту для спектрального аналізу (за розробкою Українського науково-дослідного Інституту сільськогосподарської радіології)
- •6.2. Відбір проб рослин
- •6.3. Відбір проб кормових культур
- •6.5. Відбір проб в особистих підсобних господарствах
- •6.6. Відбір проб продукції тваринництва
- •6.4. Відбір проб плодоовочевої продукції
- •6.4.1. Висушування томатів, буряків та інших овочів, які містять в собі велику кількість води
- •6.7. Відбір проб води
- •6.8. Підготовка проб до вимірювання (визначення) радіоактивності
- •Розділ 7 короткий термінологічний словник
- •Додатки
- •Список використаних та рекомендованих літературних джерел
- •Словник – довідник методологія наукових досліджень
- •Для нотаток
6.1. Методика відбору проб ґрунту для спектрального аналізу (за розробкою Українського науково-дослідного Інституту сільськогосподарської радіології)
Відбір проб ґрунту на глибину оранки буром або лопатою на глибину штика (18-20 см) один раз після збирання врожаю. При цьому, зрізають шар товщиною 5 см на глибину штика і вирізають з нього середню частину у вигляді “бруска” 5х5 см висотою на весь штик, бокові частини відкидають. “Брусок” переносять у відро. Для приготування середньої проби необхідно змішати 25 «брусків», місця відбору яких рівномірно розподілені по площі ділянки по “конверту” чи по діагоналі.
Розмір ділянки не менше ніж 25-50 м х 25-50 м, вона повинна бути рівною, без западин, блюдець, горбів тощо. Проби («бруски»), взяті по всій площі ділянки, перемішують у відрі або на листі фанери. Відбирають середню пробу, висушують її і пропускають через сито з діаметром отворів 1 мм. Маса середньої проби - 3 кг.
Для рисових чеків відбір проводять у кінці вегетації в 4-х повторностях з визначенням об’ємної ваги повітряно-сухого ґрунту по горизонтах: 0-2 см; 2-5; 5-10; 10-15; 15-20; 20-25; 25-30 см і 1-25 см; 25-30 см - для інших зрошуваних земель. Пробу висушують до повітряно-сухого стану, подрібнюють і просіюють на ситі з отворами 1-2 мм. Вага проби повинна бути не менша, ніж 1 кг (для кожного горизонту). Пробу кладуть в поліетиленовий кульок з етикеткою.
6.2. Відбір проб рослин
При проведенні аналізу рослин відбирають представницькі проби вегетативної та господарської частин урожаю в чотирикратних повторностях з ділянок, де проводився відбір ґрунтів, для виключення помилки при розрахунку коефіцієнтів переходу радіонуклідів з ґрунту в рослини. Маса проб повинна бути такою, щоб при висушуванні одержати не менше, ніж 2 кг. Визначають врожайність. Сушать проби рослин до повітряно-сухого стану та подрібнюють для радіометрії. Для визначення радіоцезію в малоактивних пробах і радіохімічного визначення радіостронцію пробу озоляють в будь-яких печах при температурі не вище 450 0С в закритій кюветі. Вихід золи повинен бути не менш ніж 250 г (в іншому випадку збільшують вагу проби).
6.3. Відбір проб кормових культур
Об’єм проби визначається залежно від методів визначення в них радіонуклідів.
Трава пасовищ зрізується на висоті 3-5 см на віддалі 200 м від дороги. Овочі, коренеплоди, картоплю миють. Із заготовлених на зиму кормів відбирають представницькі проби з кожного виду корму (силос, сіно, солома, коренеплоди, жом, концентровані корми, зерно, трав’яне борошно, сінаж тощо).
На етикетках повинні бути вказані вид корму, місце відбору, час відбору, прізвище особи, що проводила відбір.
Відбір проб кормів проводять в місцях вирощування, складування і згодовування сільськогосподарським тваринам.
Траву пасовищ і сіножатей відбирають по периметру трикутника з стороною біля 100 м у 8-10 місцях. Висота зрізу трави повинна бути 3-5 см від поверхні землі. Маса точкової проби - 0,5-1кг. При відборі проб на фермі (конюшні, кошарі) беруть не менше, ніж 15-20 проб (по 0,4-0,5 кг) з різних місць. Точкові проби перемішують, розкладають рівним шаром товщиною 4-5 см і відбирають методом квадратування середню пробу вагою 4-5 кг.
Точкові проби силосу та сінажу з траншей, башт та ін. відбирають пробовідбірником на глибину не менше, ніж 2 м. Кількість проб - 8-10, вага проби – 0,5-1 кг. Складання середньої проби проводять аналогічно попередньому. Маса середньої проби - 4-5 кг.
Грубі корми (сіно, солома та ін.) відбирають не менше, ніж з 15-20 місць партії (стіжка, скирти, копиці та ін.) на глибину 10-20 см. При взятті проб із стіжка, скирти точки відбору розміщують одну від другої на відстані 1,0-1,5 м і від поверхні землі - 0,5 м. Величина точкової проби 0,2 - 0,3 кг. Середню пробу масою 2-3 кг беруть у відповідності з вище вказаним.
Коренебульбоплоди (буряки, картопля, морква та ін.) відбирають цілими екземплярами з полів, з буртів, старанно обчищають їх від землі. З партії коренебульбоплодів масою до 10 тон відбирають точкові проби в 6-10 місцях, при масі партії вище 10 т відбирають в 10-15 місцях бурту (поля). З незапакованих в тару коренебульбоплодів проби відбирають з різних шарів насипу (бурту) по висоті через рівні відстані по ширині та довжині. Вага середньої проби повинна бути 3-6 кг.
Відбір проб концентрованих кормів (комбікорм, зернофураж, шроти та ін.), які зберігаються насипом на токах або в коморах, проводять ковшем або конусним щупом в шаховому порядку з кожного квадратного метра з різних шарів. З концкормів, запакованих у мішки, виїмку точкових проб здійснюють совком або конусним щупом з 5-10% упаковочних місць, але не менше, ніж з трьох місць. Маса об’єднаної проби повинна бути 4-6 кг. Точкові проби перемішують, розсипають рівним шаром 5-10 см і відбирають середню пробу масою 2-3 кг методом квадратування.
