Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
5ф.Посібник Методологія.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

4.3.8. Визначення синильної кислоти в зелених кормах

Вміст синильної кислоти в кормах визначають якісними і кількісними методами. Якісні методи за доступністю поділяються на виробничі та лабораторні.

Проба з йодом

Це метод дуже простий. Ґрунтується на існуванні тісної залежності між накопиченням крохмалю в стеблах рослин і вмістом синильної кислоти. Рослини, які багаті на синильну кислоту, звичайно багаті і на крохмаль в пагонах, в той же час рослина, яка нормально розвивається, вільна від крохмалю чи містить його дуже мало.

Визначають синильну кислоту в сорго наступним чином. З різних місць поля беруть по декілька пробних рослин, які зрізають біля самої основи. Після цього гострим ножем (а краще бритвою) з нижніх частин стебел беруть тонкі поперечні зрізи, які обробляють розчином йоду і проглядають під мікроскопом, лупою чи просто неозброєним оком (на білому фоні).

При великій кількості крохмалю в стеблах появляється суцільне синє чи чорне забарвлення (при розгляданні неозброєним оком - просто темна пляма). Такі рослини, звичайно, містять не менше 0,1% HCN (на суху речовину) і є шкідливими для згодовування тваринам. Якщо крохмальних зерен у стеблах мало, то синє чи чорне забарвлення - не суцільне по всьому розрізу, а лише – навколо судинно-волокнистих пучків. В цьому випадку сорго містить менше 0,1% HCN (на суху речовину) і небезпечне для стравлювання лише у вранішні і вечірні години. Якщо ж зрізи стебел від йоду зовсім не будуть забарвлені в синій колір, то сорго не містить HCN, і його можна згодовувати тваринам безпечно.

При кількісному визначенні синильної відбирають 100 г корму, вміщують у дволітрову відгонну колбу, заливають 500 мл води, підкисляють виннокам'яною кислотою (50 мл 10% - ного водного розчину), розмішують і дають відстоятись добу. Наступного дня проводять відгонку синильної кислоти. Для цього колбу закривають пробкою з двома пропущеними через неї зігнутими трубками, причому одну трубку, яка доходить майже до дна колби, приєднують до пароутворювача, а іншу, відвідну, - до холодильника. Потім при одночасному нагріванні колби на кип'ячій водяній бані відганяють синильну кислоту з водяними парами. Кінець форштоса холодильника опускають в невелику кількість (15-20 мл) влитої в прийомник води з добавленням до неї 15 мл 0,5 н. розчину КОН . Перегонку слід вести повільно. Збирають 300-500 мл дистиляту, по якому в подальшому і визначають вміст синильної кислоти.

Для визначення синильної кислоти в кормах застосовують два способи - аргентометричний і меркурометричний.

Аргентометричний метод (метод Лібіха)

Отриманий при відгонці дистилят титрують 0,1 н. розчином азотнокислого срібла в присутності декількох крапель 10%-ного йодистого калію до появи незникаючої муті. При добавлянні по краплях розчину азотнокислого срібла до лужного розчину HCN утворюється на місці падіння крапель білий осад ціанистого срібла, який зникає при взбовтуванні рідини, бо AgCN розчиняється в надлишку ціанистого калію з утворенням сріблосинеродистого калію: AgCN+KCNAg(CN2)K.

Якщо весь ціанистий калій перетворився в сріблосинеродистий калій, наступна за цим крапля AgNO3 дає незникаючу муть: Ag(CN2)K + AgNO3К NO3+ AgCN. Таким чином, одній молекулі AgNO3 відповідає дві частини CN.

Розрахунок кількості синильної кислоти в кормі проводять за формулою:

,

де: х - вміст синильної кислоти, %;

Т - титр 0,1 н. розчину AgNO3;

V - кількість 0,1 н. розчину AgNO3, витраченого на титрування дистиляту, мл;

0,318 - число, яке виражає відношення подвоєної молекулярної ваги KCN до молекулярної ваги AgNO3;

М – маса наважки, г.

Якщо в досліджуваних кормах НСN дуже мало, титрувати дистилят краще з мікробюретки.