- •Навчальний посібник
- •Розділ 1 методологія
- •1.1. Парадигми сучасної екологічної методології.
- •1.2. Методики аналізу стану компонентів навколишнього середовища
- •1.2.1. Характеристика методик аналізу
- •1.2.2. Метрологічне забезпечення контролю якості води
- •1.2.3. Метрологічне забезпечення контролю якості ґрунту
- •1.2.4. Методики та прилади контролю вмісту важких металів
- •1.2.5. Методи досліджень в агрометеорології
- •Розділ 2 Методика польового досліду (за б. О. Доспєховим)
- •2.1. Планування методики досліду
- •2.2. Планування спостережень і обліків
- •2.3. Техніка закладки та проведення польових дослідів
- •2.3.1. Розбивка дослідної ділянки
- •2.3.2. Польові роботи на дослідній ділянці
- •2.3.3. Внесення добрив
- •2.3.4. Обробіток ґрунту
- •2.3.6. Догляд за рослинами та дослідом
- •2.3.7. Облік урожаю
- •2.3.7.1. Методи поправок на зрідженість посіву
- •2.4. Первинна обробка даних
- •2.5. Документація та звітність по польовому досліду
- •Техніка визначення
- •3.2. Визначення мікроагрегатного складу ґрунту за методом Качинського Принцип методу
- •Техніка визначення
- •3.3. Визначення структурно-агрегатного складу ґрунту методом Саввінова в модифікації Ревута Принцип методу
- •3.4. Визначення здатності ґрунту до кришення під дією обробних знарядь за ост 70.4.1-74
- •3.5. Визначення об’ємної ваги ґрунту за методом Качинського
- •3.6. Визначення питомої ваги ґрунту пікнометричним методом
- •3.7. Визначення пористості та повітрозабезпеченості ґрунту розрахунковими методами
- •3.10. Визначення газообміну ґрунту з атмосферою за допомогою газоаналізатора
- •3.11. Визначення біологічної активності ґрунту за методом Макарова
- •3.12. Визначення температури грунту за методом Саввінова
- •3.13. Облік кореневих систем за методом Станкова
- •3.14. Визначення твердості ґрунту за методом Рев’якіна
- •3.15. Визначення гігроскопічної вологості ґрунту гравіметричним методом
- •3.16. Визначення максимальної гігроскопічності ґрунту за методом Ніколаєва
- •3.17. Визначення вологості зав’ядання методом вегетаційних мініатюр
- •3.18. Визначення вологості розриву капілярного зв’язку за методом Долгова-Виноградової
- •3.19. Визначення найменшої (польової) вологоємності ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.20. Визначення природної вологості ґрунту термостатно-ваговим методом
- •3.21. Визначення водопроникності ґрунту за методами Нестерова та Качинського
- •Техніка визначення за допомогою приладу пвн
- •Техніка визначення методом трубок
- •3.22. Визначення випаровування води з ґрунту методами Іванова, трубок, Ревута
- •Техніка визначення методом трубок
- •Техніка визначення методом Ревута
- •3.23. Способи інтерпретації результатів агрофізичних досліджень ґрунту
- •(Частинок менше 0,01 мм), %
- •(За Качинським)
- •За повітропроникністю (мл/хв) через 60 хв після зволоження
- •Розділ 4.
- •4.1. Відбір і підготовка зразків для аналізу
- •4.1.1. Відбір зразків ґрунту
- •4.1.2. Відбір проб рослин
- •4.2. Аналіз ґрунту
- •4.2.1. Визначення польової вологості ґрунту гравіметричним методом
- •4.2.2. Визначення вмісту гумусу (за методом Тюріна в модифікації цінао) Принцип методу
- •Хід аналізу
- •4.2.3. Визначення вмісту гідролізованого азоту (за методом Корнфільда)
- •Хід аналізу
- •4.2.4. Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію (за методом Кірсанова)
- •4.2.5. Визначення вмісту обмінного кальцію
- •4.2.6. Визначення вмісту обмінного магнію
- •4.2.7. Визначення вмісту рухомого алюмінію
- •4.2.8. Визначення суми ввібраних основ
- •4.2.9. Визначення гідролітичної кислотності ґрунту
- •4.2.10. Визначення рН та обмінної кислотності ґрунту
- •4.3. Аналіз рослин
- •4.3.1. Визначення вмісту абсолютно сухої речовини в свіжому рослинному матеріалі
- •4.3.2. Визначення вмісту гігроскопічної води та сухої речовини
- •4.3.3. Визначення масової частки "сирої" золи
- •4.3.4. Прискорене визначення азоту, фосфору та калію в одній наважці (за методом Гінзбурга та ін)
- •4.3.5. Визначення вмісту білкового азоту (за методом Барнштейна)
- •4.3.6. Визначення вмісту кальцію
- •4.3.7. Визначення вмісту натрію
- •4.3.8. Визначення синильної кислоти в зелених кормах
- •Проба з йодом
- •Аргентометричний метод (метод Лібіха)
- •4.3.9. Визначення алкалоїдів у зеленій масі люпину
- •4.3.10. Визначення алкалоїдів у насінні люпину (за Махом і Ледерлеєм)
- •Розділ 5.
- •5.1. Завдання математичної статистики. Сукупність і вибірка
- •5.2. Статистична обробка варіаційного ряду
- •5.4. Дисперсійний аналіз даних багатофакторних польових дослідів
- •5.4.1. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.4.2. Дисперсійний аналіз даних двофакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом розщеплених ділянок
- •5.4.3. Дисперсійний аналіз даних трифакторного досліду з однорічними культурами, проведеного методом рендомізованих повторень
- •5.7. Дисперсійний аналіз даних спостережень і обліків у польовому досліді
- •5.8. Кореляція, регресія та коваріація
- •5.8.1. Прямолінійні кореляція та регресія
- •5.8.2. Криволінійні кореляція та регресія
- •5.9. Кореляція якісних ознак
- •Розділ 6 Радіологічний моніторинг
- •6.1. Методика відбору проб ґрунту для спектрального аналізу (за розробкою Українського науково-дослідного Інституту сільськогосподарської радіології)
- •6.2. Відбір проб рослин
- •6.3. Відбір проб кормових культур
- •6.5. Відбір проб в особистих підсобних господарствах
- •6.6. Відбір проб продукції тваринництва
- •6.4. Відбір проб плодоовочевої продукції
- •6.4.1. Висушування томатів, буряків та інших овочів, які містять в собі велику кількість води
- •6.7. Відбір проб води
- •6.8. Підготовка проб до вимірювання (визначення) радіоактивності
- •Розділ 7 короткий термінологічний словник
- •Додатки
- •Список використаних та рекомендованих літературних джерел
- •Словник – довідник методологія наукових досліджень
- •Для нотаток
4.3.8. Визначення синильної кислоти в зелених кормах
Вміст синильної кислоти в кормах визначають якісними і кількісними методами. Якісні методи за доступністю поділяються на виробничі та лабораторні.
Проба з йодом
Це метод дуже простий. Ґрунтується на існуванні тісної залежності між накопиченням крохмалю в стеблах рослин і вмістом синильної кислоти. Рослини, які багаті на синильну кислоту, звичайно багаті і на крохмаль в пагонах, в той же час рослина, яка нормально розвивається, вільна від крохмалю чи містить його дуже мало.
Визначають синильну кислоту в сорго наступним чином. З різних місць поля беруть по декілька пробних рослин, які зрізають біля самої основи. Після цього гострим ножем (а краще бритвою) з нижніх частин стебел беруть тонкі поперечні зрізи, які обробляють розчином йоду і проглядають під мікроскопом, лупою чи просто неозброєним оком (на білому фоні).
При великій кількості крохмалю в стеблах появляється суцільне синє чи чорне забарвлення (при розгляданні неозброєним оком - просто темна пляма). Такі рослини, звичайно, містять не менше 0,1% HCN (на суху речовину) і є шкідливими для згодовування тваринам. Якщо крохмальних зерен у стеблах мало, то синє чи чорне забарвлення - не суцільне по всьому розрізу, а лише – навколо судинно-волокнистих пучків. В цьому випадку сорго містить менше 0,1% HCN (на суху речовину) і небезпечне для стравлювання лише у вранішні і вечірні години. Якщо ж зрізи стебел від йоду зовсім не будуть забарвлені в синій колір, то сорго не містить HCN, і його можна згодовувати тваринам безпечно.
При кількісному визначенні синильної відбирають 100 г корму, вміщують у дволітрову відгонну колбу, заливають 500 мл води, підкисляють виннокам'яною кислотою (50 мл 10% - ного водного розчину), розмішують і дають відстоятись добу. Наступного дня проводять відгонку синильної кислоти. Для цього колбу закривають пробкою з двома пропущеними через неї зігнутими трубками, причому одну трубку, яка доходить майже до дна колби, приєднують до пароутворювача, а іншу, відвідну, - до холодильника. Потім при одночасному нагріванні колби на кип'ячій водяній бані відганяють синильну кислоту з водяними парами. Кінець форштоса холодильника опускають в невелику кількість (15-20 мл) влитої в прийомник води з добавленням до неї 15 мл 0,5 н. розчину КОН . Перегонку слід вести повільно. Збирають 300-500 мл дистиляту, по якому в подальшому і визначають вміст синильної кислоти.
Для визначення синильної кислоти в кормах застосовують два способи - аргентометричний і меркурометричний.
Аргентометричний метод (метод Лібіха)
Отриманий при відгонці дистилят титрують 0,1 н. розчином азотнокислого срібла в присутності декількох крапель 10%-ного йодистого калію до появи незникаючої муті. При добавлянні по краплях розчину азотнокислого срібла до лужного розчину HCN утворюється на місці падіння крапель білий осад ціанистого срібла, який зникає при взбовтуванні рідини, бо AgCN розчиняється в надлишку ціанистого калію з утворенням сріблосинеродистого калію: AgCN+KCNAg(CN2)K.
Якщо весь ціанистий калій перетворився в сріблосинеродистий калій, наступна за цим крапля AgNO3 дає незникаючу муть: Ag(CN2)K + AgNO3К NO3+ AgCN. Таким чином, одній молекулі AgNO3 відповідає дві частини CN.
Розрахунок кількості синильної кислоти в кормі проводять за формулою:
,
де: х - вміст синильної кислоти, %;
Т - титр 0,1 н. розчину AgNO3;
V - кількість 0,1 н. розчину AgNO3, витраченого на титрування дистиляту, мл;
0,318 - число, яке виражає відношення подвоєної молекулярної ваги KCN до молекулярної ваги AgNO3;
М – маса наважки, г.
Якщо в досліджуваних кормах НСN дуже мало, титрувати дистилят краще з мікробюретки.
