3.14. Визначення твердості ґрунту за методом Рев’якіна

Твердість характеризує опірність ґрунту проникненню в нього тіла (плунжера) певної конфігурації. Вона визначає опір знаряддям при механізованому обробітку ґрунту, а також росту кореневих систем рослин.

Визначення проводять твердоміром Рев’якіна, принцип роботи якого ґрунтується на обліку зусилля стиснення пружини при встромлюванні плунжера в ґрунт. Можна визначити твердість ґрунту до глибини 50 см. З одержаних даних вираховують середні величини зусиль (в мм) і, визначивши, скільки кілограмів сили припадає на 1 мм стиснення пружини, обчислюють середню величину опірності ґрунту. Показником твердості ґрунту (кг/см²) є відношення величини середньої опірності до площі плунжера.

3.15. Визначення гігроскопічної вологості ґрунту гравіметричним методом

Принцип методу

Гігроскопічність ґрунту – здатність його поглинати поверхнею своїх частинок пароподібну вологу з повітря. Кількість води в ґрунті, яка знаходиться в рівновазі з парою води в повітрі, називають гігроскопічною вологою ґрунту, а сам стан ґрунту – повітряно-сухим.

Метод базується на висушуванні повітряно-сухого ґрунту при 100-105 ⁰С до постійної ваги.

Техніка визначення

Пробу ґрунту зважують у попередньо висушених і зважених бюксах і сушать при 100-105 ⁰С до постійної ваги.

Вміст гігроскопічної вологи ( , %) обчислюють за формулою:

,

де: А – вага бюкса з ґрунтом до висушування, г;

С – те ж після висушування, г;

В – вага бюкса, г.

Для перерахунку даних на абсолютно сухий ґрунт користуються коефіцієнтом гігроскопічності (К):

.

3.16. Визначення максимальної гігроскопічності ґрунту за методом Ніколаєва

Принцип методу

Максимальною гігроскопічністю (МГ) називають ту кількість води, яку поглинає ґрунт з повітря, насиченого парами води. Для рослин волога, яка дорівнює максимальній гігроскопічності, недоступна. МГ залежить від вмісту в ґрунті дрібнодисперсних органічних і мінеральних частинок. Чим важчий механічний склад ґрунту, тим вища МГ. Даною величиною користуються для обчислення вологості зав’ядання рослин.

Метод ґрунтується на застосуванні насиченого розчину K₂SO₄.

Техніка визначення

В ексикатор поміщають з відкритими кришками зважені бюкси з наважками 10-15 г повітряно-сухого ґрунту. На дно ексикатора наливають насичений розчин K₂SO₄ (100-150 г на літр дистильованої води). Ексикатор ставлять у темне місце з постійною температурою. Тривалість насичення – 2-4 тижні, поки різниця у вазі не буде меншою 0,01 г. Перший раз зважують через 5-7 днів, наступні – через 4-5 днів.

Після встановлення постійної ваги бюкси сушать при 105 ⁰С до абсолютно сухого стану. Потім охолоджують в ексикаторі та зважують. Максимальну гігроскопічність ( , %) розраховують за формулою:

, де: А – вага бюкса, г;

В – вага бюкса з ґрунтом після насичення, г;

С – те ж після висушування, г.

3.17. Визначення вологості зав’ядання методом вегетаційних мініатюр

Принцип методу

Вологістю зав’ядання називають такий вміст води в ґрунті, при якому рослина не може забезпечити свою потребу у воді, внаслідок чого відбувається стійке зав’ядання. Вологість зав’ядання зростає з підвищенням вмісту в ґрунті глини та гумусу і залежить від виду рослин: посухостійкі рослини зав’ядають при меншій вологості.

Суть методу полягає у визначенні вологості ґрунту при в’яненні проростків певної культури, одержаних у бюксах.

Техніка визначення

В бюкси місткістю 150 мл насипають пісок шаром 1 см і вставляють скляні трубки для поливу, потім заповнюють повітряно-сухим ґрунтом і висівають по 5-6 насінин пророщеного ячменю. Ґрунт зволожують через трубку до стану найменшої (польової) вологоємності, бюкси ставлять у добре освітленій кімнаті чи в камері з штучним освітленням.

При появі сходів у кожному бюксі залишають по 4 однаково розвинутих рослин. Коли другий лист розів’ється більше першого, припиняють поливати ґрунт і ретельно покривають його застиглою сумішшю парафіну та технічного вазеліну (4:1 за вагою). На трубки одягають ковпачки. З появою перших ознак зав’ядання бюкси ставлять в ексикатор з насиченою водяною парою. Якщо рослини через добу не відновлюють тургору, то це значить, що стадія стійкого зав’ядання наступила. З поверхні ґрунту знімають шар парафіну та висипають ґрунт у чашку. Потім ґрунт звільняють від піску, рослин, корінців і насіння, висушують у бюксах до постійної ваги. Розрахунок вологості зав’ядання (К, %) проводять за формулою:

,

де: А – вага води в наважці, г;

Г_С – вага абсолютно сухого грунту, г.