Техніка визначення методом трубок

Скляні трубки довжиною 20-25 см заповнюють ґрунтом і обв’язують знизу марлею з фільтром. Зволожують до капілярної вологоємності та ставлять на підставку. Поверхню ґрунту нагрівають електролампою, вентилятором створюють вітер. Проводять 3-5-кратні заміри температури поверхні ґрунту. Зважують трубки раз на добу чи рідше залежно від інтенсивності випаровування.

Величину випаровування ( , мм/год) обчислюють за формулою:

,

де: С – зменшення ваги трубки з ґрунтом, г;

S – площа поперечного перетину трубки, см²;

t – час проведення досліду, годин.

Техніка визначення методом Ревута

Циліндр разом з кришками зважують, відбирають в нього ґрунт з непорушеною будовою, закривають з обох боків кришками та знову зважують. Циліндр занурюють у ґрунт до верхньої частини. Знявши з циліндра верхню кришку, залишають його на час спостережень (години), а потім закривають кришкою та зважують. Випаровування ( , г/м² год) вираховують за формулою:

,

де: А – вага циліндра з ґрунтом до експозиції, г;

В – те ж після експозиції, г;

S – площа поперечного перерізу циліндра, см²;

t – час спостережень, годин.

3.23. Способи інтерпретації результатів агрофізичних досліджень ґрунту

Механічний склад розглядають як основу характеристики фізичних властивостей ґрунту. Найпоширенішою є класифікація, розроблена Качинським.

Додаткова класифікація ґрунтів проводиться за співвідношенням фракцій: піску (>0,05 мм), пилу (0,05-0,001 мм) і мулу (< 0,001 мм). В назві ґрунту за механічним складом відмічається основний клас його (пісок, супісок, суглинок, глина) та підклас за кількістю двох вище названих фракцій, причому на останнє місце в назві ставиться найменування переважаючої фракції.

Таблиця 3.1. Класифікація ґрунтів за механічним складом відповідно до вмісту фізичної глини

(Частинок менше 0,01 мм), %

Механічний склад ґрунту	Г р у н т
	Підзолистого типу грунтотворення	Степового типу грунтотворення, червонозем і жовтозем
Рихлопіщаний	0-5	0-5
Зв’язнопіщаний	5-10	5-10
Супіщаний	10-20	10-20
Легкосуглинковий	20-30	20-30
Середньосуглинковий	30-40	30-45
Важкосуглинковий	40-50	45-60
Легкоглинистий	50-65	60-75
Середньоглинистий	65-80	75-85
Важкоглинистий	>80	>85

На основі співставлення результатів механічного та мікроагрегатного аналізів Качинський запропонував обчислювати фактор дисперсності ґрунту (К, %) за формулою:

,

де: а та b – вміст мулуватих частинок (< 0,001 мм) у ґрунті при мікроагрегатному та механічному аналізах (відповідно).

Чим більший фактор дисперсності, тим менш міцна мікроструктура ґрунту.

Долгов дає оцінку будови ґрунтів за величинами об’ємної ваги (ОВ, г/см³) і пористості (П, %).

Таблиця 3.2. Агрономічна оцінка будови ґрунтів

Глибина, см	ОВ П	Ущільненість ґрунту					Пито­ма вага, г/см3
		дуже рихла	рихла	Середньо-щільна	щільна	дуже щіль-на
Для грунтів з вмістом гумусу < 4%
0-20 (орний)	ОВ П	<1,0 >60	1,0-1,2 60-53	1,2-1,4 53-47	1,4-1,5 47-42	>1,5 <42	2,60
20-50 (підорний)	ОВ П	<1,20 >55	1,20-1,35 55-50	1,35-1,48 50-45	1,48-1,60 45-40	>1,60 <40	2,65
50-100	ОВ П	<1,35 >50	1,35-1,50 50-45	1,50-1,60 45-41	1,60-1,67 41-38	>1,67 <38	2,70
Для грунтів з вмістом гумусу > 4%
0-20 (орний)	ОВ П	<0.95 >62	0,95-1,10 62-56	1,10-1,20 56-52	1,20-1,30 52-48	>1,30 <48	2,50
20-50 (підорний)	ОВ П	<1,1 >58	1,1-1,2 58-54	1,2-1,3 54-50	1,3-1,4 50-46	>1,4 <46	2,60
50-100	ОВ П	<1,25 >54	1,25-1,32 54-51	1,32-1,40 51-48	1,40-1,50 48-44	>1,50 <44	2,70

Таблиця 3.3. Агрономічна оцінка пористості