1.2.5. Методи досліджень в агрометеорології

При розв’язанні своїх завдань агрометеорологія користується як методами досліджень інших наук, так і власними. Останні базуються передусім на основних біологічних законах землеробства та рослинництва, найважливішими з яких є такі:

1. Закон рівнозначності (або незамінності) основних факторів життя. Суть його полягає в тому, що кожний з потрібних для розвитку рослин факторів не може бути замінений або виключений іншим. Так, світло не можна замінити теплом, тепло вологою і т.д.

2. Закон нерівноцінності факторів середовища. Згідно з цим законом, фактори середовища за своєю дією на рослини поділяються на основні та другорядні. Основні фактори – світло, тепло, волога – однаково потрібні рослинам. Вони безпосередньо впливають на них. Другорядні фактори відіграють допоміжну роль, коригуючи дію основних факторів, посилюючи або послаблюючи їх. До таких факторів надлежать: вітер, хмарність, туман тощо.

3. Закон мінімуму (або лімітуючого фактора). Зміст його полягає в тому, що при незмінних інших умовах рівень урожаю визначається тим фактором, який є в мінімумі. Наприклад, у посушливих районах кількість вологи є лімітуючим фактором урожаю.

4. Закон оптимуму (або сукупної дії факторів). Згідно з цим законом, найвища продуктивність рослин забезпечується тільки при оптимальному збігові різних факторів, які впливають на ріст і розвиток рослин при безперервному поліпшенні агротехніки вирощування рослин.

5. Закон критичних періодів. Суть його полягає в тому, що в житті кожної рослини є окремі періоди, коли вони найбільше чутливі до якогось фактора середовища (температури, вологи, сонячної радіації та ін.).

6. Закон фотоперіодичної реакції (або фізіологічного годинника). Виявляється, що рослини реагують на тривалість дня і ночі, прискорюючи або сповільнюючи свій розвиток.

До основних методів агрометеорологічних досліджень належать: 1) одночасні (паралельні) спостереження (метод П.І. Броунова); 2) географічні посіви; 3) прискорені строки сівби; 4) мікрокліматичні зйомки сільськогосподарських угідь; 5) статистичні; 6) лабораторно-польові та лабораторні досліди.

Одночасні, або паралельні, спостереження за погодою і станом рослин, які ще називають агрометеорологічними спостереженнями, проводять у польових умовах паралельно за метеорологічними елементами та явищами і станом рослин в одному місці. Це дає змогу встановити зв’язки між погодними умовами і розвитком та ростом рослин.

Агрометеорологічні спостереження проводять за допомогою спеціальних приладів і візуально у приземному шарі повітря через певні проміжки часу протягом вегетаційного періоду досліджуваної культури. У тваринництві метеорологічні спостереження проводять залежно від мети і об’єкта дослідження.

Географічні посіви – це паралельні спостереження за однією і тією самою культурою в різних географічних районах, які відрізняються між собою погодно-кліматичними умовами. Такі спостереження дають змогу протягом короткого часу вивчити вплив різних типів погоди і клімату на розвиток і врожай окремої культури.

Метод прискорених строків сівби полягає в тому, що певну культуру в якомусь пункті висівають кілька разів через відповідні проміжки часу (5 або 10 днів). При цьому досліджувана культура на різних стадіях розвитку перебуває в однакових погодних умовах. Завдяки цьому можна виявити оптимальні умови для розвитку рослин.

Мікрокліматичні зйомки окремих полів провадять для виявлення ділянок, на яких найчастіше можуть виникати приморозки, та для оцінки режиму зволоження.

Статистичні методи дають змогу дістати різноманітні характеристики взаємозв’язку між погодними умовами та ростом і розвитком окремих культур, а також продуктивністю тварин. Крім того, статистичні методи широко використовують для одержання агрокліматичних показників різних географічних районів.

В агрометеорології часто застосовують польові експерименти на спеціальних дослідних ділянках, де створюють певні (постійні) умови водного режиму, живлення тощо. Досліджувану культуру вивчають залежно від впливу змінного фактора – погоди. При цьому особливу увагу звертають на роль окремих метеорологічних елементів.

Тепер в агрометеорологічних дослідженнях застосовується найновіша апаратура і техніка. Це, зокрема, радіолокатори для вимірювання опадів, літаки для обстеження посівів і розподілу снігового покриву та фітотрони (камери штучного клімату), де створюються різноманітні умови для досліджуваної культури і таким способом встановлюються оптимальні і критичні періоди її розвитку.

Найбільший інтерес з точки зору перспективи обслуговування сільського господарства становлять космічні методи досліджень. Ці методи передбачають використання штучних джерел відбитого випромінювання або флуоресценції об’єктів. Перевага дистанційного зондування полягає у малій розбіжності лазерного випромінювання, високій чутливості. Сьогодні штучні супутники Землі дають інформацію про стан рослинного покриву і фази його розвитку, розподіл снігу, пошкодження сільськогосподарських культур різними шкідниками і хворобами тощо на значних площах.

Агрометеорологія пов’язана із загальною метеорологією і кліматологією, землеробством і агробіологією, екологією та фізіологією рослин, зоогігієною й іншими науками.