Техніка визначення
Подрібнений і просіяний ґрунт перевіряють на карбонатність 10-%-ним розчином соляної кислоти. Карбонатні зразки обробляють 0,2 н. розчином соляної кислоти до припинення виділення СО2.
Відбирають три проби: для визначення гігроскопічної вологи (4-5 г), втрат від хімічної обробки (10 г), для аналізу (10 г). Ґрунт шляхом поступового зливання суспензії переносять 0,05 н. розчином соляної кислоти на фільтр воронки. При цьому ґрунт для визначення втрат від обробки поміщають на зважений фільтр і промивають 0,05 н. розчином HCl до зникнення реакції на кальцій (фільтрат нейтралізують 10-%-ним розчином аміаку до появи стійкого запаху). Підкислюють декількома краплями 10-%-вої оцтової кислоти, добавляють насичений розчин щавлевокислого амонію та підігрівають до кипіння (утворюється осад щавлевокислого кальцію). Потім ґрунт промивають дистильованою водою до зникнення реакції на хлор. Повноту вимивки від хлору перевіряють 5-%-ним розчином азотнокислого срібла з добавлянням декількох крапель 10-%-вого розчину азотної кислоти.
Ґрунт, який не скипає під дією соляної кислоти, змочують у фарфоровій чашці 0,05 н. розчином соляної кислоти, а потім цим же розчином переносять на воронку з фільтром.
Після закінчення промивання від хлору ґрунт змивається слабким струменем дистильованої води в фарфорову чашку. Фільтр очищають від частинок ґрунту скляною паличкою та віджимають (вода має бути прозорою).
Суспензію переносять у градуйовану конічну колбу місткістю 750 мл і доливають дистильованою водою до 250 мл, добавляють 4-5 мл 1 н. розчину NaOH, потім вмістиме збовтують протягом 2 годин через кожні 15 хвилин. Суспензію кип’ятять одну годину в колбі із зворотним холодильником, охолоджують і пропускають через сито з діаметром отворів 0,25 мм. При цьому сито встановлюють у скляній воронці, яку ставлять на літровий циліндр. Струменем дистильованої води ґрунт ретельно промивають і злегка протирають на ситі пальцем з гумовим наконечником. Частинки ґрунту, що залишилися на ситі, струменем води переносять у зважену чашку, випарюють на піщаній бані та висушують при 105 0С до постійної ваги. Суспензію в циліндрі доливають дистильованою водою до 1 літра, енергійно та ретельно збовтують і через певні проміжки часу, які залежать від питомої ваги ґрунту та температури суспензії, піпеткою відбирають проби. Глибина занурення піпетки залежить від розміру частинок: < 0.05 мм – 25 см; < 0.005 мм – 10 см; < 0.001 мм – 7 см.
Аналіз слід проводити в приміщенні, температура в якому мало змінюється. Для вимірювання температури термометр поміщають у такий же циліндр з водою. Температуру вимірюють один раз при відборі частинок менше 0,05; 0,01 і 0,005 мм, при відборі частинок менше 0,001 мм температуру вимірюють після збовтування суспензії, посеред інтервалу відстоювання та перед піпетуванням. Враховується середня величина з трьох відліків.
Проби, відібрані піпетками, випарюють на піщаній бані, висушують до постійної ваги при 105 0С і зважують на аналітичних терезах.
Взятий для визначення втрат від обробки соляною кислотою ґрунт (із зваженими фільтрами) після відмивання від хлору переносять у стаканчики, висушують до постійної ваги, зважують і враховують при уточненні ваги ґрунту.
Вміст (у %) фракцій обчислюють за формулою:
,
де: а – вага фракції, г;
b – об’єм піпетки, мл;
с – наважка абсолютно сухого ґрунту, г.
Виділяють 6 фракцій:
1) 1-0,25 мм – середній пісок;
2) 0,25-0,05 – дрібний пісок;
3) 0,05-0,01 – крупний пил;
4) 0,01-0,005 – середній пил;
5) 0,005-0,001 – дрібний пил;
6) менше 0,001 мм – мул.
Всі частинки, крупніші 0,01 мм, об’єднують у фракцію фізичного піску, дрібніші 0,01 мм – у фракцію фізичної глини.