4.2.6. Визначення вмісту обмінного магнію

Принцип методу

Магній визначають комплексонометричним методом за різницею між вмістом (кальцію+магнію) і кальцію в розчині.

Хід аналізу

До 10 мл 1 н. витяжки КCl (важкі ґрунти) і 25 мл (легкі ґрунти) доливають при перемішуванні 5 мл хлоридно-аміачного буфера, 0,5 мл 5-%-ного розчину гідроксиламіну, добавляють 2-3 кристали діетилдитіо-карбамату натрію, 10-15 мл хромогену чорного і титрують 0,05 н. розчином трилону Б до переходу забарвлення з вишневого у синьо-блакитне.

Вміст обмінного магнію (мг-екв/100 г ґрунту) вираховують за формулою:

,

де: О – обєм трилону Б, витраченого на титрування суми кальцію та магнію, мл;

О₀ – обєм трилону Б, витраченого на титрування кальцію, мл;

Н – нормальність трилону Б;

М – маса аліквотної наважки, г.

4.2.7. Визначення вмісту рухомого алюмінію

Принцип методу

Метод ґрунтується на утворенні забарвленого комплексу алюмінію з хромазуролом і колориметруванні розчину. Вплив заліза усувають відновленням його до двовалентного стану аскорбіновою кислотою. Для створення слабокислої реакції (рН=5,8), оптимальної для виникнення забарвлення, використовують ацетатний буфер.

Хід аналізу

До 1 мл 1 н. витяжки КCl доливають 25 мл 0,02-%-ного розчину аскорбінової кислоти, перемішують, добавляють 25 мл робочого забарвлюючого розчину, знову перемішують. Фотоколориметрування проводять у кюветі з товщиною світлопоглинаючого шару 1 см при жовто-зеленому світлофільтрі (545 нм) не раніше, ніж через 10 хв, і не пізніше, ніж через 30 хв після забарвлення. Оптичну густину вимірюють відносно "нульового" розчину зразкової шкали. Вміст рухомого алюмінію в аналізованому ґрунті знаходять за калібрувальним графіком.

4.2.8. Визначення суми ввібраних основ

Принцип методу

Метод ґрунтується на витісненні ввібраних основ з ґрунту 0,1 н. розчином соляної кислоти та придатний для аналізу некарбонатних ґрунтів.

Хід аналізу

Наважку ґрунту 20 г заливають 100 мл 0,1 н. розчину НCl, струшують протягом 1 год і залишають на добу. Потім струшують і фільтрують крізь беззольний фільтр. 50 мл фільтрату кип'ятять 3 хв, добавляють 3-4 краплі фенолфталеїну і в гарачому стані титрують 0,1 н. розчином лугу до незникаючого протягом 1 хв слаборожевого забарвлення. Паралельно проводять "холосте" титрування. Для ґрунтів, багатих на основи (понад 15 мг-екв/100 г ґрунту) співвідношення ґрунт:розчин розширюють до 1:10.

Суму ввібраних основ (мг-екв/100 г ґрунту) вираховують за формулою:

,

де: О – об'єм 0,1 н. розчину NaOH, витраченого на титрування аналізованої проби, мл;

О₀ – об'єм 0,1 н. розчину NaOH, витраченого на титрування "холостої" проби, мл;

0,1 – нормальність NaOH;

Т – поправочний коефіцієнт титру 0,1 н. розчину NaOH;

М – маса аліквотної наважки, г.

4.2.9. Визначення гідролітичної кислотності ґрунту

(за Каппеном рН-метричним методом)

Принцип методу

Метод ґрунтується на обробці ґрунту 1 н. розчином CH₃COONa при співвідношенні ґрунт:розчин = 1:2,5 з наступним рН-метричним визначенням кислотності отриманої суспензії.

Хід аналізу

Наважку ґрунту 30 г заливають 75 мл 1 н. розчину CH₃COONa (рН=8,3-8,4), струшують протягом 1 хв, відстоюють 18-20 год і повторно перемішують. Електроди при перенесенні з однієї ґрунтової суспензії в іншу споліскують. Перед початком роботи відлагоджують рН-метр за буферними розчинами з рН: 4,01; 6,86; 9,18. Під час виконання роботи справність приладу періодично контролюють за буферним розчином з рН=6,86.

Гідролітичну кислотність грунту (мг-екв/100 г грунту) обчислюють за числом рН, користуючись спеціальною таблицею.