Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
піддубний.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
441 Кб
Скачать
☆

12. Розкрійте Особливості Суспільно-політічного життя Еквадор напрікінці 10-х - у 1 пол. 20-х рр. Хх ст.

Розвиток сучасного Еквадору (1912-1953). Економічні реформи Альфаро і підтримка, надана їм ліберальному руху, сприяли зростанню енергійного середнього класу в найбільш значних містах Еквадору. Додатковий поштовх цьому зростанню був даний першою світовою війною. Швидко зросли розміри експорту сировинних матеріалів і вкладень іноземних капіталів. У зв'язку зі створенням на західному узбережжі бананових, цукрових і бавовняних плантацій і розробкою нововідкритих нафтових родовищ почався розвиток робітничого руху Еквадору. Якщо напередодні 1914 сума капіталовкладень Сполучених Штатів в Еквадорі становила всього близько 10 мільйонів доларів, то до 1920 року ця цифра подвоїлася. Американські капітали вкладалися в основному в плантації какао, золоті рудники, комунальні підприємства та видобуток нафти. В нафтові родовища, крім того, був інвестований і англійський капітал, на частку якого в наступне десятиліття доводилося вже близько 400 діючих свердловин. Приплив капіталів сприяв зростанню вітчизняних підприємств текстильної, шкіряної, гудзикової, миловарній, свічковий, фармацевтичної, харчової, молочної, хлібопекарської та пивоварної промисловості, а також зростанню рисових, бавовняних і тютюнових плантацій і вівчарських і скотарських угідь. З метою поліпшити стан суспільної охорони здоров'я та створити більш сприятливі умови для експортної торгівлі в Гуаякілі президент Альфредо Бакерісо момен {1916-1920) за допомогою Рокфеллерівського інституту ліквідувала; цьому порту жовту лихоманку.

За даними 1920 року, населення країни становило 2 мільйони че-.м & шек, а до 1950 року воно перевищило 3 мільйони .. Добрих три чверті «вселення Еквадору складають індіанці; їх основне заняття - робота т маєтках багатіїв у внутрішніх областях країни і на узбережжі. Індіанці живуть в умовах, мало чим відрізняються від рабства коло-анального періоду. Неписьменність серед них є фактично по- «шовного. Невеликі примітивні села індіанців - це ізольовані громади, жителі яких рідко чули що-небудь про таких горо-даж, як Гуаякіль, не кажучи вже про настільки таємничої особистості, як-президент Еквадору. Індіанці, які трудяться на становищі кріпаків, позбавлені будь-яких політичних прав, абсолютно беззахисні -газред своїми експлуататорами і сповідують католицизм, рясно присмачений індіанськими забобонами, являють собою саму пекучу -Соціальна проблему Еквадору.

Еквадорська інтелігенція, що відрізняється чуйністю до страждань, шилявт обуренням з приводу цього національної ганьби. Сказане вище аж ніяк не перебільшення: твори еквадорської літератури,. «Освячені зображенню індіанського суспільства, помітно виділяються« ак самі різкі, нещадні і безкомпромісні твори цього роду у всій сучасної латиноамериканської літератури. Деякі еквадорські письменники звернулися для вирішення індіанської проблеми до марксизму. Але діяльність більшості з них представляла собою рові-ЙЕЖЕ полум'яних реформаторів, настільки добре знайоме з історії соеди- «енних Штатів і великих революційних рухів Мексики. Найбільш великими з цих письменників є Хорхе Икаса і Агілера Мальта. У романі Ікас «Уасіпунго», що вийшов в 1934 році, з приголомшливою силою викриваються вбивство індіанців в їх же власних оселях, «ожженіе індіанських сіл та інші жахливі подробиці, що супроводжують експлуатацію індіанців в інтересах земельних спекулянтів. Менш суворий колорит роману Мальти «Невинний острів», який розповідає про індіанців узбережжя, безвихідно приречених вести, по суті, рабську життя, до кінця своїх днів виплачують борги.

Решта 25 відсотків населення Еквадору складають, з одного боку, білі сім'ї - нащадки іспанських колонізаторів, з іншого - втрутитися елементи, або метиси, нащадки індіанців та іспанців. Сім'ї землевласників, які проживають нині в основному в Кіто і інших горо-даж внутрішніх областей країни, втілюють поряд з духовенством найбільш консервативні сили Еквадору; саме вони служать головною по-жехой, що перешкоджає зусиллям поліпшити долю індіанців і їх міського двійника - робітничого класу. Метиси є робочими на про-мислових підприємствах, транспорті, плантаціях іноземних власників і рудниках. Деяким вдалося просочитися до лав дрібних підприємців і торговців в малих і великих містах. Основна маса робітників-метисів, зосереджених в Кіто і Гуаякілі, становить головну опору всіх ліберальних лідерів, починаючи з Елоя Альфаро і аж до лідерів наших днів, в їх прагненні перетворити Закоснев-лий суспільний лад Еквадору.

На арені політичної історії Еквадору після 1920 з'явилися живі сили. Політична боротьба вже не велася більше, як до цього конфлікту, виключно між консерваторами і лібералами. Навпаки, зростання робітничого класу, підвищення ролі середнього класу, вкладення іноземних капіталів -'все це призвело до утворення нових політичних партій і злиття ряду старих. Закінчення першої світової війни викликало перший криза, що супроводжувався катастрофічним падінням зовнішньої торгівлі Еквадору. Починаючи з 1912 року без кінця випускалися паперові гроші, що сприяло зростанню цін на імпортовані товари першої необхідності. Що ж стосується заробітної плати ,, то вона, навпаки, знизилася, а безробіття зросло. Робочий клас зі свого боку для захисту власних інтересів став на шлях масового об'єднання у профспілки. Найвищою точкою цього руху стало створення в 1922 році Конфедерації робочих синдикатів, що стояли на явно соціалістичних позиціях. У 1922-1923 роках по країні прокотилася хвиля страйків і хвилювань, що спонукало зробити спробу поліпшити умови життя робітничого класу і вплинуло на президентські вибори 1924 року. І коли обраним все ж виявився Гонсало Кордова, незадоволені цим представники лівого крила Ліберальної, партії, робітники і молоді армійські офіцери, реальна заробітна плата яких сильно постраждала внаслідок масового випуску паперових грошей попереднім урядом, підняли повстання. Успіх цього повстання розчистив дорогу військовій хунті, яка в 1926 році поставила у влади доктора Ісідро Айору, який правив країною до 1931 року.

З ім'ям президента Айору пов'язані наступні після Альфаро кроки, зроблені з метою модернізації економіки Еквадору. У 1928 році робочі вперше отримали свій трудовий кодекс. За рекомендацією американської комісії Кеммерера і американських фінансових експертів були здійснені важливі фінансові реформи. Вони включали такі заходи, як створення центрального банку, якому було надано виключне право емісії державних банкнот, новий валютний закон, що передбачав встановлення нового курсу сукре, реорганізацію системи обліку, перегляд системи оподаткування сільського населення і, нарешті, прийняття закону про прибутковий податок. З метою надати сприяння розвитку дрібного землеволодіння уряд надав монополію строком на 25 років шведської сірникової корпорації, отримавши натомість позику в 2 мільйони доларів ,, кошти якого були звернені на створення фермерського кредитного банку.