Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
піддубний.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
441 Кб
Скачать
☆

36. Охарактеризуйте політичне життя Чилі 30-х - 1 пол. 1940-х рр.

У Чилі рух народного фронту домоглося найбільших (за винятком Мексики) успіхів. Другий уряд Артуро Алессандри (1932-1938) відрізнялося від першого більш консервативним характером. Проводячи деякі протекціоністські і реформістські заходи, воно прагнуло зміцнити позиції великого капіталу і земельної олігархії, спиралося на співпрацю з іноземним капіталом. Робилися репресії проти робітничого руху. У 1934 р було жорстоко придушене повстання сільських трудівників на півдні Чилі. У країні діяли терористичні профашистські групи. Вплив профашистських елементів проявилося у зовнішній політиці уряду, у розвитку зв'язків Чилі з Німеччиною.

У сформованих умовах у робочому та демократичному русі Нілі взяла гору тенденція до єдності. У 1935 р парламентськими фракціями соціалістів, радикалів, демократів був створений «Лівий

блок ». Спочатку компартія поставилася до нього з упередженням, але потім пішла на зближення з його учасниками. Розправа уряду Алессандри зі страйком залізничників у лютому 1936, введення стану облоги і переслідування демократичних сил послужили безпосереднім поштовхом до створення Народного фронту. Народний фронт був утворений в березні 1936 До нього увійшли партії радикалів, соціалістів, комуністів демократів, профспілкові організації. Програма Народного фронту передбачала захист і розширення демократичних свобод і прав трудящих, заходи щодо розвитку національної економіки та обмеженню позицій іноземного капіталу, посилення ролі держави в економіці, аграрні перетворення на користь селянства, підняття рівня життя, освіти та культури народних мас, захист національного суверенітету і боротьбу за мир, проти фашизму на міжнародній арені.

У грудні 1936 відбулося об'єднання основних профспілок країни в Конфедерацію трудящих Чилі (КТЧ), в якій переважали соціалісти і комуністи, що зіграло важливу роль у зміцненні єдності робітничого класу і Народного фронту.

На президентських виборах 25 жовтня 1938 Народному фронту вдалося здобути перемогу. Його кандидат - радикал Педро Агірре Серда - отримав 50,2% голосів (проти 49,8% за кандидата правих сил) і був обраний. «Президентом. 24 грудня 1938 він сформував уряд Народного фронту в складі радикалів, соціалістів і демократів. Коммуністипредпочлі "Відмовитися від входження в уряд, підтримуючи його ззовні, з тим щоб не дати приводу дорікнути їх у прагненні до влади. Вперше в історії Чилі ліві і демократичні сили зуміли об'єднатися і мирно, за допомогою виборів, прийти до влади.

Уряд Народного фронту (1938-1941) розширило демократичні свободи, права трудящих, вжило заходів проти крайніх правих організацій. Була підвищена заробітна плата, знижені Ціни на продукти харчування, розширена система соціального забезпечення. Уряд заохочував розвиток національної економіки. Особливо важливе значення мало створення в 1939 р Корпорації розвитку виробництва (Корфу), яка ввела в дію ряд нових промислових підприємств, збільшила виробництво електроенергії, палива, сприяла зародженню важкої промисловості. Діяльність Корфу призвела до створення державного сектора економіки. Була надана допомога дрібним і середнім сільським власникам, частина порожніх земель передана безземельним селянам. Значні успіхи були досягнуті в сфері народного ° бразованія, медичного обслуговування. Позитивні зміни в дусі програми Народного фронту відбулися у зовнішній політиці,

У міру здійснення наміченої програми посилилися розбіжності всередині Народного фронту. Переважали в уряді і в керівництві Радикальної партії помірні буржуазно-демократичні кола прагнули не допустити подальшого поглиблення перетворень. Вони побоювалися соціальних змін, посилення позицій робочих організацій, загострення відносин з іноземним капіталом і поміщицької верхівкою. В результаті не була порушена власність іноземних компаній, фактично не була проведена аграрна реформа. Робочі організації, ліві сили наполягали на розвитку та поглибленні розпочатого процесу. Положення ускладнили і міжнародні події: укладення у серпні 1939 р радянсько-німецького пакту про ненапад (і потім у вересні договору СРСР з Німеччиною про дружбу) і початок у вересні того ж року другої світової війни. Дезорієнтована цими подіями, слідуючи новій, різко змінилася лінії Комінтерну, компартія Чилі практично перестала говорити про демократично-антифашистської спрямованості народного фронту, зосередивши весь вогонь на боротьбі з американським і британським імперіалізмом, вимагаючи більш радикальних перетворень всередині країни. Радикали і соціалісти, навпаки, виступили за співпрацю Чилі з США в захисті демократії в Західній півкулі від зрослої фашистської загрози, акцентуючи увагу на антифашистському, демократичному змісті Народного фронту. За цей комуністи звинувачували своїх союзників по фронту, особливо тодішніх лідерів соціалістів - найближчих конкурентів компартії в робітничому русі, - в опортунізмі і в змові з американським імперіалізмом. Соціалістичні лідери, зі свого боку, посилили атаки на компартію. В результаті в січні 1941 Народний фронт розвалився, хоча уряд П. Агірре сердитися залишилося при владі.

Сам факт створення і перемоги Народного фронту в Чилі, досвід його перебування при владі мали велике значення. Діяльність уряду Народного фронту перегородила шлях реакції в Чилі, зміцнила і розширила демократичні досягнення, привела до поліпшення становища народних мас, стимулювала прогрес національної економіки. За ці роки сильно зріс вплив чилійської компартії, що отримала на парламентських виборах в березні 1941 р 11,8% голосів (у 1937 р.-4,1%). У сумі комуністи, соціалісти і радикали на цих виборах отримали більше половини всіх голосів (соціалісти-16,7%, радикали-21,7%).