39. Опішіть події англо-Аргентинський конфлікту та его май.

Фолклендські (Мальвінські) острови включають в себе 2 великих і близько 200 дрібних островів, розташованих в південно-західній частині Атлантичного океану; вони знаходяться на відстані 13 тисяч кілометрів від Англії і 400 км від Аргентини.

Історія конфлікту навколо цих островів налічує не менше 150 років. У 1820 році після проголошення незалежності від іспанської корони, Аргентина заявила про свої права на Фолклендські (Мальвінські) острови, а в 1829 році заснувала на них свою військову адміністрацію.

У 1833 році Великобританія послала до островів свій десант і видворила аргентинців разом з їх військовим губернатором; архіпелаг був оголошений англійською колонією.

З 60-х років ХХ століття Аргентина посилила дипломатичну активність за ліквідацію колоніального режиму на Фолклендах і поширення свого суверенітету на острови. Ця проблема навіть розглядалася на засіданні ООН, і більшість висловилася за деколонізацію.

У 1972 році Аргентина побудувала аеродром і встановила телефонний зв'язок. У 1976 році почалося наукове співробітництво. Але уряд Англії не надало фолклендців рівних прав з жителями Сполученого Королівства Великобританії і навіть відмовило їм у праві володіння власністю на островах. Відносини помітно загострилися, коли в 1975 році англійський уряд направило на Фолкленди комісію на чолі з лордом Шелктоном для вивчення економічних можливостей архіпелагу - відбувся обмін різкими нотами і посли обох країн були відкликані до 1979 року.

Після приходу до влади в травні 1979 року консерваторів на чолі з Маргарет Тетчер англо-аргентинські відносини ще більше погіршилися, а переговори в Нью-Йорку в квітні-травні 1980 року зайшли в глухий кут. Дипломатичне вирішення територіальної суперечки здалося військовому уряду Аргентини вже неможливим, і воно перейшло до рішучих дій.

19 березня 1982 на о. Південна Георгія висадилися кілька десятків аргентинців - робітників компанії з переробки брухту; вони мали намір розібрати стару китобійну станцію. Відповідно до угоди 1971 вони отримали дозвіл на в'їзд у англійського посольства в Буенос-Айресі, але влада острова заявили, що домовленість 1971 не поширюється на острів Південна Георгія. Однак висадилися аргентинці підняли на острові свій національний прапор. Англійські війська, що знаходилися на архіпелазі, спробували видворити аргентинських робітників, але міністр закордонних справ Аргентини Н. Коста Мендес заявив, що "аргентинці працюють на аргентинській території і будуть продовжувати працювати під захистом аргентинського уряду".

2 квітня 1982 аргентинські війська під командуванням генерала М. Менендоса, здійснюючи операцію "Суверенітет", висадилися на Фолклендах, які захищала одна рота королівських морських піхотинців Великобританії (близько 80 осіб), що дислокувалася в Порт-Стенлі і припинила опір за наказом англійського губернатора Р . Ханта.

Жертв (включаючи навіть поранених) не було. Новим губернатором, тепер уже на Мальвинах (Фолклендах), став генерал М.Б. Менендос; 7 квітня відбулася дуже урочиста церемонія вступу його на посаду. Висадка військових підрозділів Аргентини на Фолкленди диктувалося внутрішніми причинами. Військова хунта на чолі з генералом Леопольдо Гальтієрі виявилася напередодні економічного краху: промислове виробництво припинилося, зовнішня заборгованість у багато разів перевищила бюджет, зовнішні позики припинилися, інфляція становила 300 відсотків на рік. Глава хунти сподівався за допомогою маленької переможної війни підняти престиж свого військового режиму.

У той день, коли аргентинські війська висадилися на Фолклендах (2 квітня 1982), Лондон розірвав дипломатичні відносини з Буенос-Айресом, заморозив аргентинські авуари в британських банках, заборонив продавати Аргентині військову техніку і зброю.

У відповідь аргентинське уряд наклав заборону на платежі британським банкам. Після звістки про відправку британського флоту в Аргентині почалися заклики резервістів. На Фолкленди були перекинуті додаткові війська, аеропорт в Порт-Стенлі (Пуерто-Архентіно) пристосовувався для обслуговування військових літаків. У той же час було очевидно небажання Аргентини розв'язувати активні бойові дії, її великі військові кораблі не заходили в 200-мильну зону, уникаючи зіткнення з британськими підводними човнами.

3 квітня 1982 Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію N 502, що закликала конфліктуючі сторони вирішити спір шляхом переговорів; при цьому більшість членів Ради Безпеки висловилися за виведення аргентинських військ з Фолклендських (Мальвінських) островів. СРСР і ще три країни при голосуванні утрималися, оскільки вимогу про виведення аргентинських військ було рівносильно поверненню островів Англії. Панама проголосувала проти резолюції. Буенос-Айрес висловлював готовність почати переговори, але вивести війська відмовився.

У другій половині квітня в Англії заговорили вже про неминучість застосування сили. 25 квітня з військових кораблів був висаджений десант, і англійські війська зайняли о. Південна Георгія, розташований в 800 милях на схід Фолклендів і знаходився поза зоною дії аргентинської авіації. Після артилерійського обстрілу англійський десант зайняв населені пункти Грютвікен і Лейт.

26 квітня генеральний секретар ООН Перес де Куельяр закликав Великобританію припинити військові дії, але його звернення було в різкій формі відкинуто прем'єр-міністром Англії. Великобританія продовжувала ескалацію конфлікту.

30 квітня в 11.00 за Гринвічем було оголошено про введення повної морської і повітряної блокади островів. З цього часу англійські війська розглядали як ворожі будь-які судна і літаки, в тому числі цивільні, що опинилися в 200-мильній зоні. Аеропорт в Порт-Стенлі був оголошений закритим. Англійська авіація завдала ударів по оборонним позиціям аргентинських військ на Фолклендах (Мальвинах), в результаті яких були пошкоджені обидва були там аеродрому, завдано значної шкоди аргентинським винищувачам і вертольотам.

2 травня англійська підводний човен торпедував аргентинський крейсер "Хенераль Бельграно", причому в 36 милях від 200-мильної зони, оголошеної самими ж англійцями. Загинули 368 членів екіпажу.

Ця невиправдана міра викликала обурення громадської думки у всьому світі. У відповідь аргентинські війська активізували свої дії: був затоплений найбільший англійський есмінець "Шеффілд", на якому загинуло 30 осіб. Але це не зупинило Англію, яка направила до Фолклендів есмінець "Екстер" і 4 фрегата, а також пасажирський лайнер "Квін Елізабет II", що доставив ще 3 тисячі солдатів. Потім в район бойових дій було надіслано ще десять військових кораблів і транспортне судно "Канберра" з 2,5 тисячами солдатів на борту. На завершальному етапі операції у Фолкленд було зібрано близько 100 англійських кораблів і 20 тисяч військовослужбовців.

Уряд Англії пред'явило Аргентині ультиматум, зажадавши вивести війська з островів протягом 48 годин, а зону військових дій звузило до 12 миль і перейшло до рішучих дій. 2 травня англійський фрегат потопив аргентинський танкер, а через кілька днів були обстріляні з кораблів і піддалися бомбардуванню з повітря Порт-Стенлі і Порт-Дарвін. Крім того, британські винищувачі-бомбардувальники "Харриер" потопили аргентинське рибальське судно "Нарвал". Ця безглузда жорстокість також викликала обурення в усьому світі.

У середині травня англійці здійснили рейд на острівець Пебл і знищили знаходилися там аргентинські літаки і склади зброї.

21 травня почався штурм Фолкленскіх островів британськими військами. Десантні загони висадилися одночасно в різних пунктах островів.

26 травня уряд Аргентини виклало свої побажання по залагодженню конфлікту: обговорення в ході переговорів долі не тільки Фолклендів, але і залежних територій; відведення військ обох сторін протягом 30 днів на свої бази; управління ООН на перехідний період і скасування обмежень, які перешкоджали поселенню на островах аргентинців.

30 травня аргентинська авіація серйозно пошкодила один з найпотужніших кораблів ВМС Англії - авіаносець "Інвінсібл" водотоннажністю 20 тисяч тонн, що має 900 осіб екіпажу і новітнє ракетне озброєння.

4 червня в Раді Безпеки ООН був висунутий проект резолюції, що закликає обидві сторони негайно припинити вогонь, але Великобританія і США наклали на неї вето.

12 червня почався масований наступ британської морської піхоти і парашутистів на Порт-Стенлі. Потужна бомбардування призвела до жертв серед місцевого населення.

Після оточення англійськими військами Порта-Стенлі 14 червня 1982 було досягнуто згоди про припинення бойових дій, а 15 червня англійський генерал Мур прийняв заяву про капітуляцію від аргентинського генерала Менендоса, але офіційної угоди між Англією та Аргентиною укладено не було.