35. Охарактеризуйте політичне життя Бразилии 2 пол. 1930-х рр .: державний переворот 1937, встановлення режиму новой держави у Бразилії, криза та Падіння диктатури ж.Р. Варгаса.

У листопаді 1937 р Варгас встановив в Бразилії режим «но¬вого держави». Це була націоналістична диктатура, обрушилися репресії на ліві і демократичні сили. Але одночасно в 1938 р Варгас розгромив партію интегра-листів. Були заборонені всі політичні партії. За пріме¬ру фашистської Італії вводилася корпоративна система. Терор проти опозиції влада поєднувала з соціальним ма¬неврірованіем, з деякими поступками.

В економічній області уряд стимулював розвиток бразильської промисловості, державного сектора, обмежувало привілеї іноземних компаній. Були націоналізовані деякі підприємства нафтової промисловості, вжито заходів щодо створення важкої про¬мишленності.

У режимі «нової держави» Варгаса проявилася двой¬ственность буржуазного націоналізму в залежною від іно¬странного капіталу в країні.

Післявоєнний націонал-реформізм в Бразилії з'явився продовженням і розвитком в більш ліберальних і демократичних формах націоналістичної політики періоду «нової держави» Жетуліо Варгаса (1937-1945). «Імпортза-міщан індустріалізація», яка стимулюється «новою державою», привела до швидкого зростання промислового виробництва (до 1955 зросла в три з гаком рази в порівнянні з 1938 р). За 40-і рр. число промислових робітників збільшилася з 0,8 до 1,3 млн осіб. Близько півмільйона з них було зосереджено в Сан-Пауло. Найбільш швидко розвивалися нові галузі промисловості. Були побудовані державний металургійний комбінат «Волта Редонда» («Volta Redonda»), завод з виробництва авіамоторів, почалося будівництво гідроелектростанцій.

Однак сільськогосподарське виробництво і раніше переважало в економіці. У 1950 р в ньому було зайнято 60% ЕАН, тоді як в промисловості-13%. Більше половини земельних угідь належало 32,6 тис. Поміщиків (господарства понад 1 тис. Га), а 460 тис. Найбідніших власників (до 5 га) володіли лише 0,5%. Національний дохід на душу населення в Бразилії був нижче середнього по Латинській Америці. Більше половини бразильців були неграмотні.

У роки «нової держави» було розроблено трудове законодавство, зведене воєдино в 1943 р і містив положення про 8-годинний робочий день, мінімум заробітної плати, оплачувані відпустки, соціальне страхування, пенсії, колективних договорах. Профспілки були підпорядковані контролю влади і мали переважно корпоративний характер (єдині організації робітників і підприємців). Заборонялися страйки і участь профспілок у політичній боротьбі.

Конституція 1937 року. Відмінність конституції 1937 від конституції 1934 полягало в тому, що вона зосередила набагато більше влади в руках федерального уряду *. За формою конституція

* Конституція 1937 надавала Варгасу диктаторські полномочія.- Прим. ред.

була федерально-республіканської. Законодавчі збори складалося »з двох палат. Палата депутатів обиралася на основі багатоступеневих виборів. Місце сенату 'зайняв Федеральна рада, члени якого обиралися від кожного штату палатою депутатів. Решта 10 членів ради призначалися президентом. Конституція, далі, передбачала створення при президенті Ради національної економіки (з дорадчими правами), куди мали увійти представники від підприємців і робітників. Тенденція централізації влади з особливою силою проявилася в тому пункті конституції, який передбачав створення органу для координації закупівельних операцій і спрямування коштів на здійснення заходів, корисних для держави. Орган цей, що отримав назву Департаменту державної служби (DASP), був зодягнений і рядом інших прав, які передали в його руки влада фактично над усіма адміністративними функціями уряду, що обмежується лише контролем президента. Конституція передала в руки центрального уряду ще одну функцію - контроль над початковою освітою.

Корпоративний характер нової конституції отримав вираження в тих її установленнях, якими було дозволено освіту синдикатів і їх подальше об'єднання у федерації, що забезпечувало їм представництво в системі управління країною. З 15 створених таким чином федерацій, що охопили промисловість, торгівлю, сухопутний, морський і повітряний транспорт, підприємства зв'язку, кредитні установи, органи освіти і землеробства, а також осіб вільних професій, сім представляли підприємців, сім - робітників, а одна об'єднувала осіб вільних професій . В рамках цієї системи державного управління, при якій цілий ряд суспільних і економічних груп до 1930 року взагалі не мав голосу, Варгас зміг приступити до здійснення програм, спрямованих на розвиток ресурсів своєї величезної країни.

Проте з самого початку свого нового президентства Варгас зіткнувся зі спробою позбавити його влади. Швидкість, з якою він скасував вибори, щоб не допустити обрання Пліній Салгадо, розлютило «інте-гралістов», які в травні 1939 року зробили зухвалу спробу вчинити державний переворот і вбити самого Варгаса. Президент діяв без зволікань; він закрив головне управління і місцеві центри організації, конфіскував її архіви, вислав з країни Пліній Салгадо і розірвав дипломатичні відносини з нацистською Німеччиною. На подив Варгаса, робочий клас, який він так нещадно поламав в 1936 році, привітав його дії, оскільки трудящі маси живили непідробний страх перед перспективою перетворення Бразилії в фашистську державу.

Повалення Варгаса (жовтень 1945 року). У міру того як війна наближалася до кінця, Варгас став стикатися зі зростаючими вимогами покласти край своїй тривалій диктатурі і відновити режим демократичного правління. Робочий клас жадав, щоб головні пункти завойованого ним в тяжкій боротьбі кодексу були включені в національну конституцію. У підсумку в лютому 1945 року Варгас заявив про намір скласти з себе свої повноваження і призначив президентські вибори на 2 грудня. Відразу ж після цієї заяви політичні партії Бразилії розгорнули діяльність по відбору кандидатів. Усередині самої угруповання Варгаса консервативне крило висунуло Гаспара Еуріку Дутра в якості офіційного кандидата Соціал-демократичної партії. Опозиція створила Національно-демократичний союз і виставила своїм кандидатом Едуарду Гомеса, який блискуче зарекомендував себе як організатор бразильських військово-повітряних сил у роки війни. Обидві ці партії, консервативні за своїм характером, підтримували програми, більш-менш співпадали з програмою самого Варгаса ,; а саме: розширення мережі навчальних закладів, зниження податків на предмети першої необхідності, розвиток ресурсів Бразилії за допомогою іноземного капіталу, підвищення митних тарифів для захисту бразильської промисловості, і наполегливо домагалися від Об'єднаних націй, щоб вони визнали Бразилію великою державою.

Коли в травні 1945 року завершилася європейська війна, конфлікти менаду прихильниками Варгаса і консерваторами, які підтримували Дутра, стали набувати все більшої гостроти; яблуком розбрату стало питання про те, яку політику слід обрати у зв'язку зі зростанням безробіття, масовими банкрутствами і висуненням вимог про нові реформи з боку робітничого класу. Що стосується останнього пункту, то було відомо, що Варгас співчутливо ставився до пропозицій про проведення нових реформ в інтересах трудящих. У цьому критичному становищі Варгас запропонував відтермінувати вибори. Одночасно він легалі-. поклику комуністичну партію і звільнив з в'язниці Луїса Карлоса Престеса. Побоюючись, що впливові робочі організації, що підтримували Варгаса, і комуністичні сили зможуть дійти згоди, нечисленна група консерваторів, що складалася в більшості своїй з представників армії на чолі з генералом Педру Гоісом Монтейру, 29 жовтня здійснила державний переворот, в результаті якого Варгас був зміщений з поста президента, а на чолі уряду, надалі до виборів, призначених на 2 грудня, поставлений голова верховного суду Жозе Ліньяріс.

Ліньяріс змістив головних прихильників Варгаса, в тому числі «ін-тервенторов» в штатах, а також мерів та начальників поліції в найбільших містах з займаних ними посад. Він відібрав суддів для підрахунку голосів у муніципалітетах замість офіційних урядових чиновників. У цій обстановці відбулися вибори, які, на загальну думку, з'явилися одними з найчесніших у всій історії Бразилії *. Дутра, на подив багатьох, здобув перемогу з досить значною більшістю в мільйон голосів з поданих 8 мільйонів. Кандидат комуністів зібрав понад 600 тисяч голосів; так несподівано виявилося, що Коммуністічесая партія Бразилії була найбільшою з комуністичних партій всього західної півкулі.