Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
піддубний.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
441 Кб
Скачать
☆

24. Охарактеризуйте соціально-економічне становище Веенесуелі у 1918-1928 рр.

Теріторію латинської Америки и, дере за все, Колумбію, Венесуела, Мексику США вікорістовувалі як сировинний придаток для своєї промисловості и ринок збуту своих товарів. Однако Англія НЕ Хотіла уступаті там свои економічні позіції. Це Було однією Із причин обострения англо-американських суперечностей. Вкладання капіталів в економіку стран латинської Америки (у 1913 р. Смороду вклалі 747 млн. Долларов, у 1919 р. - 3 млрд. Долларов, у 1929 р. - 5 млрд.587 млн. Долларов) i утвердження над нею свого контролю Шляхом насаджування маріонетковіх Урядів и діктаторів Було основному у борьбе с англійськім КАПІТАЛОМ.

Вся сучасна історія Венесуели пов'язана з історією експлуатації її нафтових ресурсів.

Нафта у Венесуелі була відкрита в 1922 році [1] .Велікі запаси нефти у Венесуелі відкрілі в 1913 р. За станом на 1927 р. Венесуела превратилась на одного з найбільшіх в мире експортерів нефти. Венесуельську Нафту ставши контролюваті капітал США.

До націоналізації 1976 нафтові родовища розроблялися на основі концесій, серед власників яких спочатку переважали компанії Великобританії, а з кінця 1920-х - корпорації США. Згідно з умовами концесій, їх власникам належало здобуте сировину, і вони ж встановлювали на нього ціни. Держава ж отримувало вкрай низьку концесійну мито, плату за надра (роялті), пропорційну обсягом виробництва, і податок на прибуток.

За період з 1917 по 1975 загальний розмір доходів іноземних нафтових корпорацій у Венесуелі перевищив $ 200 млрд, тоді як держава отримала лише близько $ 45 млрд.

Історія економічного розвитку. Валовий внутрішній продукт (ВВП) Венесуели - сукупність вироблених у країні товарів і послуг - склав в 2002 приблизно 131 700 000 000. Дол., А середній дохід на душу населення був найвищим у Латинській Америці. Настільки різке перетворення країни пояснюється однією причиною - високим рівнем нафтовидобутку.

З початку 1920-х до кінця 1960-х років відбувалося швидке зростання нафтової індустрії. Нафта забезпечувала більше 90% доходів Венесуели від експорту і 60% державних доходів, складаючи майже 25% ВВП; саме нафтою пояснюється великий обсяг іноземних інвестицій. Податки і різні відрахування, сплачувані підприємствами нафтової промисловості, дозволили розгорнути широку програму громадських робіт і надати кредити багатьом приватним підприємцям. Валютні надходження від експорту нафти дозволяють закуповувати за кордоном не тільки споживчі товари, але і товари виробничого призначення в достатньому обсязі, що сприяє швидкому зростанню виробництва.

Економічний і політичний розвиток латиноамериканських республік. Середина і друга половина 20-х років в Латинській Америці характеризувалися відносно стабільними темпами економічного розвитку. Сприятлива кон'юнктура світового ринку забезпечувала більш-менш стійкі доходи від експорту. Економічному зростанню сприяла реформістська політика буржуазно-ліберальних урядів Аргентини, Чилі, Уругваю і деяких інших країн. Почалася нова значна хвиля імміграції «надлишкового» трудового населення Європи в Аргентину, Уругвай і Бразилію, головним чином з Польщі та країн Південно-Східної та Південної Європи.

Економічне зростання відбувалося раніше на основі переважно екстенсивних факторів, на базі соціально-економічних структур, характерними рисами яких залишалися засилля латифундизма в сільському господарстві, орієнтація на зовнішній ринок і залежність від іноземного капіталу. Знову посилився приплив в Латинську Америку іноземних товарів і капіталів гальмував розвиток поки що слабкою місцевої промисловості. До кінця 20-х років резерви ефективного зростання економіки на екстенсивної основі виявилися значною мірою вичерпаними. Стала виявлятися тенденція до стагнації сільськогосподарського виробництва.

B 20-і роки відбулося подальше посилення позицій іноземного капіталу в Латинській Америці. До 1929 р загальна сума іноземних капіталовкладень тут зросла до 15 млрд. Дол., Т. Е. Більш ніж у півтора рази порівняно з довоєнним рівнем. Понад 3/4 з них припадало на частку США і Великобританії. При цьому інвестиції США в Латинській Америці збільшилися в 4,5 рази, в той час як англійські-тільки на 18%. У підсумку вони практично зрівнялися один з одним на рівні понад 5,5 млрд, доларів. Це послужило причиною загострення англоамериканских протиріч в Латинській Америці. До кінця 20-х років США міцно домінували в економіці країн Центральної Америки і випереджали Великобританію за сумою капіталовкладень в більшості інших країн, за винятком Аргентини, Бразилії та Уругваю, де збереглося переважання англійського капіталу. Але й тут північноамериканський капітал перетворився на серйозного конкурента англійських монополій. Республіки Центральної Америки перебували фактично у напівколоніальній залежності від США. У деяких з них США довгий час зберігали окупаційний військовий режим (в Домініканській Республіці до 1924 р, в Гаїті до 1934р.). Продовжувалася практика збройних інтервенцій (Нікарагуа, 1927 г.).