37. Розкрійте Особливості розвитку Мексики у 40-80-х рр. Хх ст .: націона-республіканські течії 40-50-х, реформізм 60-х та діяльність Уряду л. Ечеверрії.

Друга світова війна мала значний вплив на розвиток країни. Слідом за вступом у війну США, в грудні 1941 року Мексика порвала дипломатичні відносини з Німеччиною, Італією і Японією і в травні 1942 року оголосила їм війну. У листопаді 1942 року були відновлені дипломатичні відносини між Мексикою і СРСР. Вона брала участь у роботі сторожової служби, постачала союзникам сировину і робочу силу, триста мексиканських льотчиків служили на авіабазах на Філіппінських островах, а пізніше на Тайвані. Фінансова і технологічна допомога з боку США дозволила Мексиці модернізувати залізниці і промисловість. Мексика була змушена розвивати власне виробництво частково і тому, що через війну позбулася європейського імпорту. Війна підняла світові ціни, створила сприятливі умови для торгівлі, дозволила Мексиці накопичити валютні резерви, які були спрямовані на потреби індустріалізації. Нарешті, війна вивела Мексику на арену світової політики, допомогла їй позбутися комплексу провінційності, підвищила міжнародний престиж країни.

 У 1946-1952 рр. Мексикою управляв Мігель Алеман, перший після Мадеро цивільний президент. При ньому посилився політичний вплив великого капіталу, були підписані угоди з церквою і з іноземними інвесторами, закріпилися дружні відносини з США. Основні зусилля уряд Алемана направило на виконання програм індустріалізації, промислового розвитку регіонів, іригації, впровадження сучасних аграрних технологій. Це був період економічного зростання, грандіозних суспільних проектів, широкомасштабного будівництва.

 Надмірні проекти та обіцянки Алемана і вибухнула економічна криза створили чималі труднощі президенту Адольфо Руїсу Кортінес (1952-1958 рр.). Однак президент зумів відновити темпи розвитку мексиканської економіки і приборкати корупцію. Основну увагу він приділяв модернізації портів та морського транспорту. При ньому відновилася роздача селянам земель, розширювалася соціальна допомога робочим. У 1953 році жінки отримали рівні політичні права з чоловіками. Мексика стала проявляти більшу самостійність на міжнародній арені. У 1956 році уряд знову відкинуло пропозицію США про укладення військової угоди. У 1958 році воно виступило проти встановлення контактів між Організацією американських держав (ОАД) та Північно-атлантичним блоком. Поряд з цим уряд Кортінес по окремих важливих міжнародних питань займало позицію орієнтації на політику США. У 1957 році економіка Мексики вступила в смугу тимчасового застою. Це призвело до посилення безробіття, зростання цін, зниження реальної заробітної плати.

 Політику Кортінес продовжив Адольфо Лопес Матеос (1958-1964 рр.). Він широко пропагував концепцію мексиканської самобутності всередині країни і за кордоном, стримував екстремізм, зробив реформу оподаткування, націоналізував підприємства енергетики та кіноіндустрії, прискорив хід земельної реформи і почав 11-річну програму розвитку освіти на селі. Уряд Лопеса Матеоса відчуваючи тиск з боку усиливавшихся проамериканських реакційних сил усередині країни, у ряді випадків йшло на угоди і компроміси з ними. Разом з тим під впливом Кубинської революції, посилення антиімперіалістичних настроїв, а також вимог національної буржуазії уряд націоналізував в 1960 році підприємства електроенергетики, прийняло закон (1961) про «мексиканизации» гірничорудної промисловості (викупивши 51% акцій), відмовилося підтримати дії США і ОАД проти революційної Куби (1962 р) і розірвати з нею дипломатичні відносини (1964 г.). Прагнучи дещо послабити економічну залежність від США, уряд Мексики встановило більш тісні торговельні відносини з Францією, ФРН і ін. Державами Європи.

 Густаво Діас Ордас, президент в 1964-1970 рр., Дотримувався поміркованого курсу, лавіруючи між консервативною і реформістської тенденціями як в країні, так і в правлячій партії. В період його правління надзвичайно швидкими темпами розвивалося виробництво з щорічним приростом валового національного продукту на 6,5%. Різко зросли доходи на душу населення. Однак неадекватний розподіл матеріальних багатств не дозволяло ефективно вирішувати проблеми в сфері освіти та соціального забезпечення швидко зростаючого населення. У 1967 році була проведена найбільша одноразова роздача земель в історії Мексики - 1 млн. Га. Разом з тим за фасадом економічних успіхів росло соціальну напругу, яке вилилося в студентські хвилювання влітку і восени 1968 року. Розстріл 2 жовтня 1968 мирної студентської демонстрації на площі Трьох Культур, що спричинив сотні жертв, склав кричущий контраст з святами з приводу відкриття Олімпійських ігор, що відбувалися в тому ж місяці. У 1969 році в Мехіко були відкриті перші лінії метро. У серпні 1970 Діас Ордас владнав з президентом США Річардом Ніксоном всі прикордонні суперечки між двома країнами.

 Луїс Ечеверрія Альварес був обраний президентом в 1970 році. Уряд Л. Ечеверріа, прагнучи поліпшити становище, прийняло новий закон про аграрну реформу (1971), новий виборчий закон (1972 р), закон про заохочення мексиканських і регулюванні іноземних капіталовкладень (1973), створило фонд житлового будівництва для робітників , встановило 5-денний робочий тиждень для державних службовців. Одночасно було посилено контроль над діяльністю профспілок, селянських, студентських та ін. Організацій. Уряд Ечеверріа активізувало зовнішньополітичну діяльність, щоб створити умови для ослаблення торгово-економічної залежності Мексики від США. Були розширені зовнішньоторговельні зв'язки Мексики з країнами Західної Європи, Японією та рядом латино-американських країн (насамперед з Кубою, Перу і з Чилі); вжито заходів з розвитку відносин з Радянським Союзом і ін. соціалістичними країнами. У 1972 році Мексика встановила дипломатичні відносини з КНР, в 1973 році з НДР і Румунією.

 Обрання на президентський пост Хосе Лопеса Портільо (1976-1982 рр.) Співпав з відкриттям великих нафтових родовищ в штатах Чьяпас і Табаско і на шельфі затоки Кампече. Між 1976 і 1982 рр. Мексика збільшила втричі видобуток нафти стала однією з лідируючих нафтовидобувних країн. Підскочили ціни на нафту приносили країні колосальні прибутки, до яких додавалися великі позики, переважно банків США, під гарантії доходів з продажів нафти.

 Мексиканський нафтовий бум завершився в 1981 році з падінням цін на нафту і зниженням рівня нефтепродаж. До літа 1982 країна вже не могла здійснювати необхідні платежі з іноземних позик. У той же час заможні мексиканці вивозили величезну кількість валюти за межі країни, вимиваючи валютні резерви, необхідні для імпорту. У цій ситуації Лопес Портільо зробив ряд надзвичайних заходів. Він націоналізував банки і встановив суворий контроль за їх зовнішніми операціями, отримав довготривалі кредити від Міжнародного валютного фонду (МВФ) і кредитних банків, провів 75-відсоткову девальвацію мексиканського песо і різко скоротив витрати на утримання державного апарату і на імпорт. В результаті Мексика увійшла в період економічної депресії.

 У грудні 1982 року Лопеса Портільо змінив на президентському посту кандидат від ІРП Мігель де ла Мадрид Уртадо. Він почав боротьбу з корупцією та порушив кримінальні процеси проти двох найбільш корумпованих високопоставлених чиновників попередньої адміністрації. Разом з тим він не торкнув ні самого Лопеса Портільо, ні бюрократичний апарат ІПР і пов'язаних з ним профспілкових лідерів. Відповідно до рекомендацій МВФ, де ла Мадрид і його міністр бюджетного планування Карлос Салінас де Гортарі проводили жорстку фінансову політику, започатковану попереднім президентом. На президентських виборах 1988 розгорнулося гостре суперництво між Карлосом Салінасом де Гортарі і Куаутемок Карденасом, який роком раніше вийшов з ІРП, створивши Національно-демократичний фронт. Незважаючи на спірні результати виборів, президентом був проголошений Салінас.