33. Дайте оцінку режиму Гільєрмо Родрігеса Лари та економічного життя Еквадор у 1990-х рр.

Родрігес Лара (Rodriguez Lara) Гільєрмо (р. 5.11.1923, Пухілі, провінція Котопахи), військовий і державний діяч Еквадору, генерал. Професійний військовий. Викладав в училищі ВВС, вищому військовому, військово-інженерному, командному училищах, у військовій академії. У 1969-71 начальник військового училища "Елой Альфаро". У 1971 - начальник 1972 командувач сухопутними військами. У лютому 1972 став президентом Еквадору в результаті військового перевороту. Уряд Р. Л. проводило політику зміцнення національного суверенітету країни, захисту її національних багатств (обмежило діяльність іноземних монополій у нафтовій промисловості), зміцнювало державний сектор в економіці, здійснило деякі соціально економічні реформи та ін .; активізувало зв'язку Еквадору з СРСР та іншими соціалістичними країнами. У січні 1976 вийшов у відставку, відійшов від військової та державної діяльності.

У 1970, при спробі підвищити податки, Веласко Ібаррі довелося зіткнутися з серйозною протидією ділових кіл. Проти нього виступали також студенти лівого спрямування, часто справа доходила до відкритих зіткнень з поліцією. У червні Веласко проголосив себе диктатором. Пізніше він призначив вибори на 1972, але в лютому 1972 був зміщений військовими, і пост президента зайняв бригадний генерал Гільєрмо Родрігес Лара. Правління військових і нафтова ера. У 1972 почалася експлуатація багатих покладів нафти в Орьєнте, цінність яких виросла в багато разів у зв'язку з підвищенням світових цін на нафту в 1973-1974 і 1979-1980. Уряд Родрігеса Лари провело деякі аграрні реформи і направило більшу частину коштів від продажу нафти на розвиток промисловості, конкретно на виробництво раніше імпортованих продуктів. Результатом такої політики з'явився безпрецедентно швидке зростання економіки, що спостерігався протягом усіх 1970-х років. Розвиток нових галузей промисловості зажадало значного збільшення ввезення машин і матеріалів, а швидке зростання доходів приводив до інфляції і зростанню імпорту товарів споживання (часто контрабандного). Внаслідок цього зовнішній борг Еквадору, довгий час не викликав побоювань на тлі величезних доходів від нафти, досяг загрозливо високого рівня. У 1976 Родрігес Лара був зміщений з поста президента, і влада перейшла до військової хунти. У квітні 1979 Хайме Рольдос Агілера, лідер лівоцентристського блоку Об'єднання народних сил, був обраний президентом і очолив цивільний уряд. Рольдос обіцяв приступити до проведення соціальних та економічних реформ, проте йому протидіяли консерватори - члени Конгресу. 24 травня 1981 Рольдос загинув в авіакатастрофі, і його місце зайняв віце-президент Освальдо Уртадо Ларреа. Важкий тягар зовнішнього боргу Еквадору, падіння попиту на нафту на світових ринках та інші слідства спаду у світовій економіці - все це змусило Уртадо відмовитися від реформістських і експансіоністських планів і дотримуватися політики жорсткої економії. 1980-і роки виявилися періодом економічного застою; становище погіршили разразившиеся стихійні лиха (сильні повені в 1983, руйнівний землетрус в 1987) і обвал цін на нафту на світових ринках у 1985-1986. У 1984 Уртадо змінив новообраний президент Леон Фебрес Кордеро, консерватор і виразник інтересів зовнішньоторговельних ділових кіл Гуаякиля. Фебрес Кордеро запропонував ряд заходів, спрямованих на те, щоб уникнути дефолту; ці заходи включали девальвацію національної валюти, скорочення витрат на соціальні потреби, зменшення пільг, наданих промисловим підприємствам країни, а також зниження реальної заробітної плати. Така політика зустріла протидію з боку профспілок та опозиційних партій, і ці спроби відродження економіки виявилися не більш успішними, ніж у попередників Кордеро. Не дивно, що Соціал-християнська партія, до якої належав президент, зазнала поразки на проміжних парламентських виборах в 1986. У 1987 Еквадор був змушений призупинити виплати за зовнішнім боргом, який до того часу значно перевищив 9 млрд. Дол. На президентських виборах 1988 перемогу здобув лівий демократ Родріго Борха. Намагаючись підвищити роль держави, він взяв під державний контроль роботу трансеквадорского нафтопроводу. У той же час він прийняв ряд заходів, спрямованих на розвиток ринкової економіки, зокрема, зрівняв у правах іноземних та вітчизняних інвесторів. На виборах 1990 і 1992 Партія лівих демократів втратила значну кількість місць у парламенті. На президентських виборах 1992 за цей пост боролися вже 12 кандидатів, удвічі більше, ніж на виборах 1979, що стало показником розпаду існували політичних партій. В останньому турі виборів Сиксто Дуран Бальен, колишній лідер Соціал-християнської партії та кандидат від Партії республіканського єдності (ПРЕ), здобув перемогу над Хайме Неботов, кандидатом соціал-християн. Сама ж ПРЕ, утворена незадовго до виборів, через півтора року зникла з політичної арени. Депутати від цієї партії поступово "змінили ліврею": або приєдналися до інших партій, або стали виступати як незалежні. Політики намагалися зміцнити свої позиції, нацьковуючи Конгрес на виконавчу владу, а громадські організації і профспілки - на уряд. Протягом усього президентського правління Дурана відбувалися постійні виступи різних суспільних груп проти уряду і його планів жорсткої економії і приватизації. Особливе політичне значення придбали групи індіанського населення, які виступали під егідою так званої Ради корінних народів Еквадору проти проектів приватизації в аграрному секторі, лібералізації нафтової промисловості та надання нафтовим компаніям прав на проведення пошуків нафти на землях індіанців. Дурану довелося також боротися з економічними наслідками прикордонної війни 1995 з Перу. Хоча втрати збройних сил Еквадору були набагато менше, ніж в армії Перу, війна 1995 завдала тяжкого удару економіці Еквадору і посилила соціальну кризу, початок якому було покладено економічними реформами. Прямі витрати на війну оцінювалися в 500 млн. Дол., І адміністрації Дурана довелося вжити надзвичайних заходів для зниження дефіциту бюджету, зокрема, скасувати великі субсидії, підняти податки і ціни і скоротити витрати (так, число державних службовців було скорочено з 400 тис. до 289 тис. осіб). Ці заходи знову викликали активні протести, які змусили уряд продовжити надзвичайний стан і уповільнити процес економічних реформ. До кінця президентського терміну Дурана уряд так і не зуміло провести давно очікувану програму приватизації. Несподівано для всіх переможцем на президентських виборах 1996 виявився Абдала Букарев, який виступав від Об'єднання народних сил, перетвореного в еквадорського партію рольдосістов. Він взяв верх над Хайме Неботов від Соціал-християнської партії. Букарев, колишній мер Гуаякиля, переміг завдяки популістським передвиборчим обіцянкам надавати допомогу бідним; його перемога показала, що маси розчаровані в політиці партій і негативно ставляться до економічних реформ. Опинившись при владі, Букарев виступив з програмою економічних заходів, яка нагадувала програми, що проводилися його попередниками. У лютому 1997 Конгрес відсторонив Букарама і призначив тимчасово виконуючим обов'язки президента Фабіана Аларкона Ріверу, колишнього голови Конгресу. На президентських виборах 1998 з невеликою перевагою переміг Хамиль Мауад, який балотувався від Партії народної демократії.

Согласно прийнятя в 1971 Закону про вуглеводні, Переважно право на розробка нафтових ресурсов винна булу отріматі державна компанія. Альо процес ее создания затягнувся на тлі розквіту новой, нафтової Корупції. Під лещат іноземних компаний уряд пропонував даже перенести набуття ЧИННОСТІ закону на 2025 р.

Бачивши нездатність ЦИВІЛЬНИХ влади реалізуваті Ухвалення закон, військові на чолі з генералом Родрігесом Ларою Зроби переворот. Еквадор вступивши до ОПЕК, концесії іноземних компаний були переоформлені в договори підряду и участия, а податки - збільшені. В результате іноземці стали продавати свои долі в нафтових Родовище Уряду. На базі створеної американских компаніямі інфраструктурі булу Створена державна нафтова компанія CEPE. Значний частина ее доходів Йшла на Здійснення СОЦІАЛЬНИХ програм.

З різкім зростанням цен на НАФТА в 1970-і роки Переваги Еквадор - вихід до океану и блізькість до американського Сайти Вся - дозволили різко збільшити доходи держави - з $ 43 млн в 1971 до $ 350 млн в 1974. Доходи від нефти дозволяли вести боротьбу з бідністю и одночасно розвіваті промисловість. Індустріальне зростання призвело до прискореного політічного розвитку, и под лещатах профспілок, партій и бизнеса в 1979 Військових вімушені були поступитися властью цівільному Уряду.

На жаль, цивільне правления призвело до безконтрольного зростання зовнішнього Боргу - з $ 600 млн в 1979 почти до $ 17 млрд до кінця століття.

Зниженя цен на Нафту во второй половіні 1980-х Зроби державу Заручники своєї колішньої економічної політики, вімушенім фінансуваті витрати за рахунок усе більш дорогих кредитів. У 1989, после превращение государственной компании CEPE у PetroEcuador, ее соціальні зобов'язання були передані державі, что Фактично призвело до їх відміни. Скороченню государственной ПІДТРИМКИ індіанського населення, на чіїй территории, власне, и добувається нафта, привело до того, что індійці стали найактівнішою и революційною силою в суспільстві.

Для вихода з ситуации Було вірішено збільшити Видобуток нефти, что зажадало від країни війта з ОПЕК на качана 1990-х. Зростання відобутку, протей, збіглося з трівалім періодом низьких цін на НАФТА, тому різко збільшити інвестиції НЕ Вийшла. Обвал цен на Нафту в 1998 віклікав фінансову кризу. До 1999 Еквадор оголосів дефолт по зовнішніх Борг. Для порятунку економіки Еквадор звернув помощью до МВФ, а на качана 2000 американський долар замінів сукре як национальной валюти. Криза привела до зростання бідності. Частка населення, что має доходи нижчих за прожитковий мінімум, досягла 70%.

При Авторитети в рамках Угод з МВФ практично всі доходи від нефти стали йти на погашення зовнішнього Борг. Чи не маючі ЗАСОБІВ на розвиток нафтової Галузі, держава стала поступат своим місцем іноземним компаніям.

Незадоволені політікою уряд, індійці начали в Деяк районах озброєній Опір розробка нефти и будівництву трубопроводів. Індіанській фронт «Пачакуті» у 2000 організував мирний марш на століцю.Цім скорісталася військова хунта на чолі з полковником Лусіо Гутьєрресом, что здійсніла мирний захоплення власти, - ним, протей, під лещата США довелося поступитися властью віце-презіденту Набо, Який відновів Колишній режим .

Лусіо Гутьєррес провів декілька місяців в ув'язненні, ставши одним з найпопулярнішіх політіків. Вийшовши на свободу, Гутьєррес об'єднався з індійцямі «Пачакуті» и пообіцяв повернути Нафту під контроль Еквадор. Це забезпечен Йому победу на ВИБОРИ 2003. отримай владу, Гутьєррес Зробив ставку на поиск новой догоди з США и фактичність приватизацію PetroEcuador.

При Авторитети ВІН спробував відвернуті Громадська Думка розмова про Загроза стране з боку колумбійськіх повстанців. Була почата передіслокація войск до колумбійського кордону. Крім того, Гутьєррес погодівся на размещения в стране американских Військових баз.

20 квітня 2005, які не Дивлячись на підтрімку США, Гутьєррес БУВ позбавленій свого поста парламентом країни.

У 1987 землетрус пошкодив Трансамазонская нафтопровід, змусивши Еквадор тимчасово припинити експорт нафти. У 1990-і роки відбулося кілька повеней, які завдали значної шкоди посівам у прибережній зоні, а в 1995 посуха викликала гострий енергетична криза в країні, в якій основний обсяг електроенергії виробляється гідроелектростанціями.

Основу економіки Еквадору в 1990-і роки раніше складали експорт нафти, бананів і креветок. Економічні реформи, спрямовані на розвиток виробництва і зростання капіталовкладень, увінчалися лише частковим успіхом. У 1996 Еквадор приєднався до Світової організації торгівлі, проте не зумів виконати ряд пов'язаних з нею зобов'язань.

Чисельність економічно активного населення зростає на 3,2% на рік, що призводить до часткової або повної безробіттю і до зростання бідності. Хоча оцінки сильно розходяться, за офіційними даними рівень безробіття коливається ок. 9%; при цьому останнім часом ще 50% робочої сили було зайнято в секторі, не було відображене в офіційній статистиці. У 1995 приблизно половина населення жила за межею бідності. Протягом довгого часу, в 1970-х - початку 1980-х років інфляцію вдавалося стримувати, однак до 1989 ціни вийшли з-під контролю, і їх зростання досягло 76% в рік. У 1990-і роки еквадорські уряду, включаючи короткочасно перебувала при владі адміністрацію Букарама, намагалися знайти компромісний курс між вимогами реструктуризації ринково орієнтованої економіки та необхідністю забезпечення соціальних гарантій; ці спроби природно, не увінчалися успіхом.

Географія господарства. В Еквадорі виділяються три економічні райони: рівнини Орьенте, велика частина території яких покрита тропічними дощовими лісами; полонини Сьєрри; і рівнини Кости - тихоокеанського узбережжя, де протікають річки Гуаяс і Есмеральдас. Населення Орьєнте рідкісне і складається переважно з індіанців. Саме тут розташовані великі запаси нафти. В межах Сьєрри, між високогірними хребтами Анд, знаходиться більше ста долин з родючими грунтами, де вирощуються пшениця, кукурудза (маїс), ячмінь і картопля. Столиця Еквадору Кіто знаходиться в центральній частині гірської області; таке ж положення займає і г.Куенка. Відмінними рисами району є переважання натурального сільського господарства, недолік орних земель і надлишок некваліфікованої робочої сили. На прибережних рівнинах, де досить родючих земель, практикується товарне землеробство для внутрішнього і міжнародного ринку. У південній частині узбережжя знаходиться Гуаякіль, економічна столиця країни, великий ринок збуту і головний морський порт.

Національний дохід. У 1996 ВВП Еквадору склав приблизно 19 млрд. Дол., Або 1630 дол. На душу населення. З урахуванням відносно низьких цін (тобто того, що економісти називають паритетом купівельної спроможності) ВВП на душу населення склав ок. 4000 дол.

У 1996 на частку виробництва нафти припало 11% ВВП, обробної промисловості - 21%, торгівлі - 20% і сільського господарства - 12%. Після надзвичайно високих темпів зростання - 7,5% - під час нафтового буму, в 1980-і роки в економіці намітився різкий спад темпів, коли щорічний приріст не перевищував 2%. Після деякого підйому на початку 1990-х років (у 1991 приріст склав 5%) темпи зростання знову знизилися і в 1995 досягли рівня 1980-х років. Середній приріст ВВП в 1991-1996 становив 3,4% на рік.

Сільське господарство і рибальство. Хоча частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті Еквадору складає всього одну восьму частину, в сільському господарстві і рибальстві зайнята майже половина всієї робочої сили. Така невідповідність вказує на дуже низьку продуктивність сільського господарства і, крім того, відображає той факт, що в Еквадорі існує два різко різних типу сільського господарства - один з них практикується в Сьєррі, а інший на прибережних рівнинах Кости.

У Сьєрра індіанці вирощують кукурудзу та картоплю, складові основу харчування корінного населення в гірських районах; в меншій кількості вирощуються ячмінь і пшениця, недолік останньої відшкодовується за рахунок імпорту з Сполучених Штатів. На полонинах Сьєрри пасуться стада великої рогатої худоби та овець. Грунти Анд, розвинені на вулканічних пеплах, сильно еродовані. На частку великих маєтків доводиться більше половини сільськогосподарських земель, але лише в небагатьох господарство ведеться сучасними методами, що дозволяють добитися високої продуктивності. Селяни-індіанці зазвичай ведуть господарство на невеликих клаптиках землі - більше 200 тис. Ділянок мають площу менше 1 га кожен.

На рівнинах Кости, навпаки, застосовуються передові методи ведення господарства, і сільськогосподарська продукція виробляється в кількостях, що дозволяють експортувати надлишки. З минулого століття тут збереглося кілька великих маєтків, однак більшість землеволодінь являє собою приватні ферми середньої величини або великі кооперативи, створені в рамках програми аграрних реформ в 1970-і роки. Основними культурами тут є банани, какао, кава, рис і цукровий очерет. Все більшу роль в експорті грають нові види продукції, такі, як зрізані квіти та овочі зимового врожаю. Ліси досі покривають більше половини території Еквадору (за даними на 1993). Майже три чверті деревини, що заготовлюється щорічно, використовується як паливо. До лісопродуктів, які мають комерційне значення, відносяться деревина бальсового дерева (по заготівлях якого Еквадор займає перше місце в світі), сейби, що дає цінний тепло- і звукоізоляційний матеріал, і пальми тагуа - т.зв. "Рослинної слонової кістки", використовуваної для виготовлення гудзиків.

У 1980-і роки Еквадор різко збільшив видобуток риби в багатих рибою водах між узбережжям і о-вами Галапагос, проте в 1990-х рибні промисли занепали. Улов, що становив в 1971 всього 100 тис. Т, виріс до 1984 приблизно до 870 тис. Т і знову впав до 330,7 тис. Т в 1993. Близько третини всієї видобутку становлять креветки, по експорту яких Еквадор стоїть на другому місці в світі ; інша частина улову - тунець, анчоуси, оселедець і скумбрія.

Гірничодобувна промисловість. Еквадорські Анди бідні цінними корисними копалинами, їх видобуток становить менше 1% ВВП. Гірські розробки в основному зосереджені на півдні області Орьенте, де з 1995 спостерігається різке збільшення видобутку золота. Основним багатством надр Еквадору є нафта, видобуток якої ведеться з 1917; істотним джерелом доходу нафта стала лише після того, як консорціум "Тексако - Галф" почав розробку багатих нафтових родовищ Орьенте. Здобута там нафта надходить по трансандскому нафтопроводу в порт Есмеральдас і на розташовані поблизу нафтоочищувальні заводи.

У 1973 Еквадор приєднався до Організації країн - експортерів нафти (ОПЕК). Однак в 1992 за ініціативою президента Дурана Еквадор вийшов з членів ОПЕК, зберігши статус асоційованого члена і звільнившись від щорічного членського внеску в 2 млн. Дол. І необхідності дотримуватися встановлені квоти. У наступні роки видобуток нафти зріс, досягнувши в 1995 рівня 387 тис. Барелів на добу і перевищивши на 10% рівень 1993, однак подальшому зростанню перешкоджає обмежена пропускаючи здатність трансандского нафтопроводу. Еквадор розпорядженні також значні запаси природного газу (розвідані запаси оцінюються в 6,1 млрд. Куб. М), проте до цих пір вони мало використовуються через відсутність відповідної інфраструктури. Видобуток природного газу в 1992 склала 100 млн. Куб. м.

Енергетика. У 1993 обсяг спожитої в Еквадорі енергії був еквівалентний 5,9 млн. Т нафти; основними джерелами були нафту і гідроелектростанції. За даними 1994, загальна потужність всіх електростанцій Еквадору сягала майже 2,3 млн. КВт електроенергії, причому 1471000. КВт припадав на частку гідроелектростанцій і 824 тис. КВт - на частку теплових електростанцій, що працюють на нафті. У 1996 загальна потужність збільшилася до 2,7 млн. КВт, а кількість споживаної енергії склало 600 кВтЧч на душу населення. Виробництво електроенергії становило майже 8 млрд. КВтЧч, 79% цієї кількості давали ГЕС, решта 21% - ТЕС. Переробна промисловість. Процес індустріалізації в Еквадорі, розпочавшись з дуже низького рівня, йшов у 1970-ті роки швидкими темпами. Протягом цього десятиліття продукція обробної промисловості зростала в середньому майже на 10% в рік. У 1980-і роки, навпаки, в промисловому виробництві намітився застій, і зареєстровані темпи зростання не перевищували 0,2% на рік. У середині 1990-х промислове виробництво знову пожвавилося, збільшивши в 1994 продукцію на 6,4%; це зростання був пов'язаний із збільшеним споживанням, а також відкриттям нових ринків завдяки вступу Еквадору в Андскую групу. За даними перепису 1990, в промисловому секторі Еквадору, який виробляє бл. 1/5 валового внутрішнього продукту країни, зайнято 11% самодіяльного населення.

Основними галузями обробної промисловості є нафтопереробна, харчова, текстильна і швейна, металообробна, целюлозно-паперова, деревообробна, хімічна, фармацевтична та виробництво пластмас.

Незважаючи на зусилля уряду децентралізувати промислове виробництво, основна частина підприємств - понад три чверті - зосереджена в двох найбільших містах, Кіто і Гуаякілі.

Транспорт. Протяжність залізниць становить бл. 965 км. Головна залізнична магістраль проходить від Салінаса на південно-західному узбережжі на Гуаякіль, Кіто і звідти на Сан-Лоренсо на північному заході країни. Ця має велике значення лінія була пошкоджена під час катастрофічної повені в 1983. Протяжність автомобільних доріг в 1993 становила ок. 43 тис. Км, з яких приблизно 12% мали тверде покриття. У 1970-х - початку 1980-х років загальна протяжність доріг фактично подвоїлася, створивши можливості для освоєння нових сільськогосподарських земель і заселення прибережних районів. Однак з тих пір уряд не приділяв достатньої уваги розвитку інфраструктури, і в середині 1990-х мережа доріг стала основним об'єктом урядової програми приватизації. Найбільше значення мають шосе, що зв'язує Гуаякіль і Кіто, і Панамериканское шосе, що проходить через Анди з півночі на південь; його протяжність в межах Еквадору складає 1392 км. Головним портом країни залишається Гуаякіль; порт Есмеральдас обслуговує нафтовий експорт, 81% решти торговельного обороту проходить (за даними 1993) через Гуаякіль. Велике значення мають також порти Манта і Пуерто-Болівар. Міжнародні авіалінії обслуговують аеропорти Кіто і Гуаякіль.

Зовнішня торгівля та виплати зовнішнього боргу. Економіка Еквадору в сильному ступені залежить від зовнішньої торгівлі. У 1990-х роках країні вдавалося зберігати позитивний зовнішньоторговельний баланс, тобто забезпечувати перевагу експорту над імпортом.

Основною статтею еквадорського експорту є нафта. Частка сирої нафти в експорті визначається в основному цінами на неї на світовому ринку і схильна до різких коливань. Так, в 1977 нафту давала третину всіх доходів Еквадору від експорту, в 1983 - три чверті, в 1986 - близько половини. а в 1993 - 40%. Іншими істотними статтями експорту, значення яких також може коливатися в залежності від цін і погодних умов, є банани, морепродукти, кава і какао. Головні статті імпорту - зернові та напівфабрикати з них, сировина, хімікати, верстати та транспортне обладнання. Основним торговим партнером Еквадору є США. У 1990-і роки зростало значення торгівлі з Німеччиною, Чилі та Японією, а також з партнерами Еквадору по Андской групі.

Зовнішній борг Еквадору в 1997 становив 13,2 млрд. Дол. І був одним з найвищих в Латинській Америці. Якщо нинішнє становище збережеться, виплати відсотків по ньому протягом наступних років будуть поглинати приблизно 4% ВВП, або 16% доходів від експорту. Еквадор продовжує вести переговори з МВФ та іншими міжнародними кредитними організаціями про механізм реструктуризації зовнішнього боргу та зміну термінів виплат по ньому.