- •1. Розкрійте причини Суспільно-Політичної кри в Болівії та охарактеризуйте боротьбу за реформи (1935-1945 рр.)
- •2. Встановіть Особливості політічного життя колумбії Другої підлогу. Хх ст.
- •3. Опішіть войну Мексики за незалежність. Охарактеризуйте Мексику хіх ст. Та розкрійте економічне та політичне життя країни.
- •5. Дайте оцінку Особливе економічного та політічного життя Ямайки та Гайані у 2 пол. Хх ст.
- •96. Ямайка
- •6. Опішіть політичне життя Коста-Ріки у 30-40-х рр. Хх ст.
- •7. Дайте оцінку подій буржуазно-Демократичної революції та громадянької Війни у Мексіці (1910-1917)
- •9. Встановіть причини та Сутність військового перевороту 1930 р. Та розкрійте Особливості політічного становища в Аргентині у 1930-1943 рр.
- •10. Охарактеризуйте становище Кубі у 1 пол. 70-х - 80-ті рр. Хх ст. Візначте Особливості економічного та політічного розвитку Кубі у 90-х рр. Хх ст.
- •11. Дайте оцінку становища Панами у 1 пол. Хх ст.
- •12. Розкрійте Особливості Суспільно-політічного життя Еквадор напрікінці 10-х - у 1 пол. 20-х рр. Хх ст.
- •13. Проаналізуйте причини, Хід та Наслідки військового перевороту в Еквадорі 9 липня 1925 року.
- •14. Дайте оцінку Військових диктатур і. Морініго та а. Стресснера та їх Наслідки для Парагваю.
- •15. Охарактеризуйте становище Болівії в условиях економічної кри та дайте оцінку участия країни у Чакському конфлікті.
- •16. Опішіть політічну нестабільність в Еквадорі в условиях Світової економічної криз. Проаналізуйте веласкізм та встановіть его місце в історії Еквадор.
- •17. Розкрійте процес модернізації інституційно-Політичної системи у Мексіці у 2 пол. Хх ст.
- •18. Дайте оцінку становища Болівії в условиях стабілізації после Першої Світової Війни (20-ті рр. Хх ст.)
- •19. Охарактеризуйте економічне та політичне становище Мексики у Перші роки после Громадянської Війни (1918-1920) та дайте оцінку режиму «революційного каудільїзму» (1920-1928).
- •20. Охарактеризуйте економічний та внутрішньополітічній розвиток колумбії у 20-х рр. Хх ст.
- •21. Встановіть стійбище Пуерто-Ріко в условиях Політичної та сістемної кри 60-80-х рр. Хх ст.
- •22. Встановіть причини та розкрійте Хід Чакського конфлікту й шляхи его Врегулювання. Опішіть процес встановлення власти Військових у Парагваї.
- •23. Розкрійте Наслідки Світової економічної кри для колумбії та дайте оцінку реформ Альфонсо Лопеса у колумбії (1934-1945).
- •24. Охарактеризуйте соціально-економічне становище Веенесуелі у 1918-1928 рр.
- •25. Охарактеризуйте диктатуру Дювальє та постдювальїстську Епоха на Гаїті.
- •26. Встановіть Особливості розвитку Пуерто-Ріко в условиях північноамеріканського володарювання.
- •27. Встановіть Особливості економічного розвитку Парагваю у 20-30-х рр. Хх ст. Та охарактеризуйте політичне життя Парагваю 1919 - середини 1930-х рр.
- •28. Охарактеризуйте етапи та опішіть події побудова незалежної держави Сурінам: цивільне правления 1975-1980; соціально-політичні проблеми 1980-1991; демократія 1991-2000.
- •29. Охарактеризуйте Гаїті на шляху демократичного розвитку.
- •30. Дайте оцінку соціально-економічного становища Еквадор у 40-60-х рр. Хх ст.
- •31. Охарактеризуйте економічне та політичне життя Уругваю 1920-х рр.
- •32. Розкрійте сітуацію в Домініканській республіці в условиях диктатури Рафаеля Леонідаса Трухільйо Моліна.
- •33. Дайте оцінку режиму Гільєрмо Родрігеса Лари та економічного життя Еквадор у 1990-х рр.
- •34. Встановіть Вплив Світової економічної кри на політичне життя в Уругваї та розкрійте Особливості диктатури Габріеля Террі в Уругваї.
- •35. Охарактеризуйте політичне життя Бразилии 2 пол. 1930-х рр .: державний переворот 1937, встановлення режиму новой держави у Бразилії, криза та Падіння диктатури ж.Р. Варгаса.
- •36. Охарактеризуйте політичне життя Чилі 30-х - 1 пол. 1940-х рр.
- •37. Розкрійте Особливості розвитку Мексики у 40-80-х рр. Хх ст .: націона-республіканські течії 40-50-х, реформізм 60-х та діяльність Уряду л. Ечеверрії.
- •38. Охарактеризуйте економіку Венесуела в условиях Світової економічної кри та встановіть рівень розвитку робітнічого руху у Венесуелі в 30-х рр. Хх ст.
- •39. Опішіть події англо-Аргентинський конфлікту та его май.
- •40. Опішіть інтеграційні процеси та міжнародне становище в регіоні латинської Америки. Встановіть проблеми розвитку стран латинської Америки на рубежі хх-ххі ст.
- •41. Розкрійте економічне та політичне становище Чилі у 20-ті рр. Хх ст.
- •42. Візначте причини та опішіть Хід и Наслідки Гватемальської ерволюції (1944-1954)
- •43. Встановіть проблеми реализации планів «імпортзамінної індустріалізації» у 30-50-х рр. Хх ст. В странах латинської Америки.
- •44. Розкрійте Хід революції 1952 р. У Болівії та національний розвиток країни у 60-80-х рр. Хх ст.
- •45. Опішіть доктрину та Хід реализации політики модернізації у Латіноамеріканському регіоні у 70-80-х рр. Хх ст.
- •46. Встановіть Особливості ліберальної революції 1930 р. У Бразилії та охарактеризуйте діяльність ліберальніх Урядів Бразилии.
- •47. Розрійте Хід Сандіністської революції в Нікарагуа 1979 р. Та пошуків регіональної моделі демократії у 80-х рр. Хх ст.
- •48. Дайте оцінку боротьбу за демократизацію режиму в Уругваї: економічний бум 40-50-х, діяльність опозіціонерів (1956-72), пачекізм (1967-72).
42. Візначте причини та опішіть Хід и Наслідки Гватемальської ерволюції (1944-1954)
Засилля латифундизма та іноземних компаній, злидні більшості населення, більше половини якого складали індіанці, гостро відчувалися в Гватемалі - невеликий центральноамериканської республіці (4 млн жителів). Промисловість перебувала в зародковому стані. Виробництво кави і бананів на експорт було основним джерелом доходів. Більше 230 тис. Га кращих земель належало американській компанії «Юнайтед фрут К0», яка контролювала ряд шосейних доріг, портові споруди, суду, мала монополію на вивіз бананів, користувалася податковими пільгами. Значну частину земельного фонду компанія тримала в резерві.
Більше половини сільськогосподарських угідь країни належало тисячі з невеликим власників (0,3% всіх господарств), а 300 тис. Дрібних господарств (88,3% від загальної кількості) мали лише 14,3%. У роки диктатури генерала X. Убйко (1931-1944) здійснювався згін селян із землі. Безземельні селяни примусово прикріплялися до господарств поміщиків і до іноземних плантаціям. Трудове законодавство практично відсутнє, профспілкова діяльність заборонялася. Більше 70% гватемальців залишалися неписьменними. У країні панувала терористична диктатура, невдоволення якої в обстановці підйому демократичних настроїв у регіоні в кінці Другої світової війни наростало.
Ініціаторами виступи проти диктатури стали студенти і середні шари. У червні 1944 р страйки і масові заворушення охопили Гватемалу. Диктатор Убіко змушений був передати владу групі військових зі свого оточення. Але його відставка не врятувала режим. 20 жовтня 1944 в результаті народного повстання під керівництвом патріотично налаштованих молодих офіцерів, підтриманих деякими військовими частинами, диктатура була скинута. Влада перейшла до Тимчасового революційного уряду, видатна роль в якому належала керівникові повстання капітану X. Арбенс.
Новий уряд провів чистку держапарату і збройних сил від прихильників диктатури, проголосило демократичні свободи. У грудні 1944 р в країні вперше були проведені демократичні президентські вибори, скликана Установча асамблея, що затвердила 11 березня 1945 нову конституцію республіки, яка засновувала демократичний режим, надавала автономію університету, проголошувала права робітників на колективні договори, соціальне забезпечення і профспілкову діяльність. Політичні права отримували жінки. Декларувалася необхідність поліпшити становище індіанського населення, засуджувався латифундизм і допускалася можливість експропріації приватної власності. Всі природні ресурси країни оголошувалися надбанням нації.
15 березня 1945 Тимчасовий революційний уряд передав повноваження першого конституційно обраному на шестирічний термін президенту республіки XX Арёвало (1945-1951) - університетського професора, 20 років провів в еміграції.
Революція призвела до швидкої демократизації суспільного життя, зростанню активності політичних партій і масових громадських організацій. Чисельність профспілок збільшилася з декількох сотень людей до 100 тис. У травні 1951 вони об'єдналися у Загальну конфедерацію трудящих Гватемали. У 1950 р була створена Національна селянська конфедерація. Великим впливом в цих організаціях користувалася компартія, створена в 1949 р і перейменована в 1952 р в Гватемальський партію праці, яка разом з іншими лівими організаціями та профспілками підтримала уряд.
У країні здійснювалися заходи з розвитку промисловості і сільського господарства, по підвищенню рівня життя гватемальців. ВВП збільшився за роки революції в чотири рази. У 1947 р було видано трудове законодавство, вводившее 8-годинний робочий день, мінімум заробітної плати, оплачувані відпустки, колективні договори. Затверджувалися права профспілок.
У березні 1951 президентом став полковник Арбенс, герой подій 1944 року, при якому революційні перетворення взяли більш радикальний характер. Був розроблений закон про аграрну реформу (17 червня 1952), який передбачав націоналізацію (з виплатою компенсації в 25-річний термін) необроблюваних земель, а також здаються в оренду або оброблюваних із застосуванням кабальних форм найманої праці. Націоналізованих земельні угіддя повинні були передаватися державою в користування або власність селянам і наймитам за сплату ними щорічно протягом 25 років 3-5% вартості врожаю. Передбачалося також створення на державних землях кооперативів. За два роки уряд вилучив і розподілило серед 100 тис. Сімей сільських трудівників більше 600 тис. Га. «Юнайтед фрут К0» позбулася 160 тис. Га з 230 тис., Якими вона володіла.
У зовнішній політиці Гватемальську уряд дотримувався принципів захисту національного суверенітету. Воно відмовилося ратифікувати Договір Ріо-де-Жанейро, брати участь у війні в Кореї. Гватемала була єдиною країною, що проголосувала проти антикомуністичної резолюції на X Межамериканской конференції в Каракасі (березень 1954).
Революційні перетворення викликали протидію консервативних сил як всередині країни, так і за її межами. Вашингтон і праві латиноамериканські режими звинуватили Гватемалу в тому, що вона перетворилася на «вогнище комуністичної загрози» на континенті.
Проти уряду була розгорнута пропагандистська кампанія, що супроводжувалась погрозами, економічним і дипломатичним тиском. У країні неодноразово робилися спроби організації змов. Однак Арбенс відмовлявся відступати від взятого курсу. США стали готувати інтервенцію проти Гватемали. З цією метою на території Нікарагуа і Гондурасу за активної участі Сполучених Штатів з втікачів з країни противників революції були сформовані іекіпіровани американською зброєю загони на чолі з колишнім підполковником гватемальської армії К. Армас. У самій республіці була організована змова серед вищих офіцерів.
18 червня 1954 загони Армаса вторглися на територію Гватемали, деякі міста піддалися бомбардуванню з повітря. Урядові частини при підтримці населення дали відсіч інтервентам і стали тіснити їх до кордону. Гватемальці висловлювали готовність захищати революцію. Президент погодився дати їм зброю, але військове командування відмовилося зробити це і 27 червня наполягло на відставці Арбенса. Влада перейшла до військових. 29 червня була сформована військова хунта, незабаром передала владу Армас. Почалися розправи, сотні людей були вбиті, тисячі заарештовані. Багато були змушені покинути батьківщину. Були заборонені партії і профспілки, скасована конституція 1945, припинено здійснення аграрної реформи, підтверджені пільги «Юнайтед фрут К °». У Гватемалі встановився терористичний диктаторський режим Армаса.
У складних умовах «холодної війни» і чільного становища США на континенті невелика революційна республіка не змогла встояти проти об'єдналися зовнішніх і внутрішніх ворогів. Важливою причиною поразки з'явився і той факт, що перетворення майже не торкнулися армію. У вирішальний момент збройні сили перейшли на бік контрреволюції. Помірно налаштовані верстви населення також відмовилися підтримати революцію.
