42. Візначте причини та опішіть Хід и Наслідки Гватемальської ерволюції (1944-1954)

Засилля латифундизма та іноземних компаній, злидні більшості населення, більше половини якого складали індіанці, гостро відчувалися в Гватемалі - невеликий центральноамериканської республіці (4 млн жителів). Промисловість перебувала в зародковому стані. Виробництво кави і бананів на експорт було основним джерелом доходів. Більше 230 тис. Га кращих земель належало американській компанії «Юнайтед фрут К0», яка контролювала ряд шосейних доріг, портові споруди, суду, мала монополію на вивіз бананів, користувалася податковими пільгами. Значну частину земельного фонду компанія тримала в резерві.

Більше половини сільськогосподарських угідь країни належало тисячі з невеликим власників (0,3% всіх господарств), а 300 тис. Дрібних господарств (88,3% від загальної кількості) мали лише 14,3%. У роки диктатури генерала X. Убйко (1931-1944) здійснювався згін селян із землі. Безземельні селяни примусово прикріплялися до господарств поміщиків і до іноземних плантаціям. Трудове законодавство практично відсутнє, профспілкова діяльність заборонялася. Більше 70% гватемальців залишалися неписьменними. У країні панувала терористична диктатура, невдоволення якої в обстановці підйому демократичних настроїв у регіоні в кінці Другої світової війни наростало.

Ініціаторами виступи проти диктатури стали студенти і середні шари. У червні 1944 р страйки і масові заворушення охопили Гватемалу. Диктатор Убіко змушений був передати владу групі військових зі свого оточення. Але його відставка не врятувала режим. 20 жовтня 1944 в результаті народного повстання під керівництвом патріотично налаштованих молодих офіцерів, підтриманих деякими військовими частинами, диктатура була скинута. Влада перейшла до Тимчасового революційного уряду, видатна роль в якому належала керівникові повстання капітану X. Арбенс.

Новий уряд провів чистку держапарату і збройних сил від прихильників диктатури, проголосило демократичні свободи. У грудні 1944 р в країні вперше були проведені демократичні президентські вибори, скликана Установча асамблея, що затвердила 11 березня 1945 нову конституцію республіки, яка засновувала демократичний режим, надавала автономію університету, проголошувала права робітників на колективні договори, соціальне забезпечення і профспілкову діяльність. Політичні права отримували жінки. Декларувалася необхідність поліпшити становище індіанського населення, засуджувався латифундизм і допускалася можливість експропріації приватної власності. Всі природні ресурси країни оголошувалися надбанням нації.

15 березня 1945 Тимчасовий революційний уряд передав повноваження першого конституційно обраному на шестирічний термін президенту республіки XX Арёвало (1945-1951) - університетського професора, 20 років провів в еміграції.

Революція призвела до швидкої демократизації суспільного життя, зростанню активності політичних партій і масових громадських організацій. Чисельність профспілок збільшилася з декількох сотень людей до 100 тис. У травні 1951 вони об'єдналися у Загальну конфедерацію трудящих Гватемали. У 1950 р була створена Національна селянська конфедерація. Великим впливом в цих організаціях користувалася компартія, створена в 1949 р і перейменована в 1952 р в Гватемальський партію праці, яка разом з іншими лівими організаціями та профспілками підтримала уряд.

У країні здійснювалися заходи з розвитку промисловості і сільського господарства, по підвищенню рівня життя гватемальців. ВВП збільшився за роки революції в чотири рази. У 1947 р було видано трудове законодавство, вводившее 8-годинний робочий день, мінімум заробітної плати, оплачувані відпустки, колективні договори. Затверджувалися права профспілок.

У березні 1951 президентом став полковник Арбенс, герой подій 1944 року, при якому революційні перетворення взяли більш радикальний характер. Був розроблений закон про аграрну реформу (17 червня 1952), який передбачав націоналізацію (з виплатою компенсації в 25-річний термін) необроблюваних земель, а також здаються в оренду або оброблюваних із застосуванням кабальних форм найманої праці. Націоналізованих земельні угіддя повинні були передаватися державою в користування або власність селянам і наймитам за сплату ними щорічно протягом 25 років 3-5% вартості врожаю. Передбачалося також створення на державних землях кооперативів. За два роки уряд вилучив і розподілило серед 100 тис. Сімей сільських трудівників більше 600 тис. Га. «Юнайтед фрут К0» позбулася 160 тис. Га з 230 тис., Якими вона володіла.

У зовнішній політиці Гватемальську уряд дотримувався принципів захисту національного суверенітету. Воно відмовилося ратифікувати Договір Ріо-де-Жанейро, брати участь у війні в Кореї. Гватемала була єдиною країною, що проголосувала проти антикомуністичної резолюції на X Межамериканской конференції в Каракасі (березень 1954).

Революційні перетворення викликали протидію консервативних сил як всередині країни, так і за її межами. Вашингтон і праві латиноамериканські режими звинуватили Гватемалу в тому, що вона перетворилася на «вогнище комуністичної загрози» на континенті.

Проти уряду була розгорнута пропагандистська кампанія, що супроводжувалась погрозами, економічним і дипломатичним тиском. У країні неодноразово робилися спроби організації змов. Однак Арбенс відмовлявся відступати від взятого курсу. США стали готувати інтервенцію проти Гватемали. З цією метою на території Нікарагуа і Гондурасу за активної участі Сполучених Штатів з втікачів з країни противників революції були сформовані іекіпіровани американською зброєю загони на чолі з колишнім підполковником гватемальської армії К. Армас. У самій республіці була організована змова серед вищих офіцерів.

18 червня 1954 загони Армаса вторглися на територію Гватемали, деякі міста піддалися бомбардуванню з повітря. Урядові частини при підтримці населення дали відсіч інтервентам і стали тіснити їх до кордону. Гватемальці висловлювали готовність захищати революцію. Президент погодився дати їм зброю, але військове командування відмовилося зробити це і 27 червня наполягло на відставці Арбенса. Влада перейшла до військових. 29 червня була сформована військова хунта, незабаром передала владу Армас. Почалися розправи, сотні людей були вбиті, тисячі заарештовані. Багато були змушені покинути батьківщину. Були заборонені партії і профспілки, скасована конституція 1945, припинено здійснення аграрної реформи, підтверджені пільги «Юнайтед фрут К °». У Гватемалі встановився терористичний диктаторський режим Армаса.

У складних умовах «холодної війни» і чільного становища США на континенті невелика революційна республіка не змогла встояти проти об'єдналися зовнішніх і внутрішніх ворогів. Важливою причиною поразки з'явився і той факт, що перетворення майже не торкнулися армію. У вирішальний момент збройні сили перейшли на бік контрреволюції. Помірно налаштовані верстви населення також відмовилися підтримати революцію.