25. Охарактеризуйте диктатуру Дювальє та постдювальїстську Епоха на Гаїті.

Диктатура Дювальє

22 жовтня 1957 Франсуа Дювальє офіційно вступив на посаду президента. Прийшовши до влади, він проголосив гасло «влада чорним». Він провів чистку в армії, заборонив профспілки і опозицію. За допомогою таємної поліції («тонтон-макути») Дювальє розправлявся з інакомислячими і тримав населення у страху. У квітні 1961 року Дювальє розпустив Конгрес.

У 1961 році Дювальє домігся переобрання на президентську посаду на другий термін. У зовнішній політиці Дювальє орієнтувався на США. У 1962 році під час Карибської кризи Дювальє надав американцям гаїтянські порти та аеродроми. Він видавав себе за стійкого антикомуніста і союзника США з «червоною загрозою». У 1963 році відносини між США і Гаїті загострилися, коли Кеннеді звинуватив Дювальє в диктаторстві. Тоді Дювальє публічно оголосив, що нашле на Кеннеді прокляття. Через півтора місяці, 22 листопада 1963, Кеннеді був убитий.

У 1963 році погіршилися відносини між Домініканською республікою і Гаїті. Президент Домініканської республіки надавав допомогу гаїтянські емігрантам, які боролися за повалення Дювальє. Все це призвело до того, що Домініканська республіка ледь не напала на Гаїті, але конфлікт було залагоджено Організацією американських держав.

Коли в США зростала рух негрів за свої права, то Дювальє говорив, що США мало допомагають Гаїті, тому що більшість гаїтян - чорні, і вимагав більше грошей на боротьбу з «червоною загрозою». У червні 1964 Дювальє оголосив себе довічним президентом.

У 1967-1968 роках в країні постійно спалахували селянські бунти, неодноразово відбувалися спроби повалення Дювальє. У 1968-1969 роках на острові кілька разів висаджувалися групи емігрантів з метою повалення диктатора. 14 квітня 1967, коли передбачалося відсвяткувати 60-річчя Дювальє, бунтівниками було підірвано в Порт-о-Пренсі кілька бомб, і церемонія святкування була зірвана. Дювальє відповів опозиції жорстокими репресіями. У квітні 1970 року проти Дювальє повстала частина гаїтянського флоту: екіпажі суден берегової охорони обстріляли президентський палац. Заколот був пригнічений за допомогою американської авіації.

В кінці 60-х років Дювальє, що страждає діабетом і серцевою недостатністю, став думати про наступника. Незадовго до своєї смерті в 1971 році Дювальє вніс поправки в конституцію, які дозволили йому призначити наступника. Наступником він вибрав свого сина Жан-Клода Дювальє. Віковий ценз на президентський пост був знижений з 40 до 20 років. Але на той момент Жан-Клоду було 19 років, і поправки до конституції довелося вносити знову.

21 квітня 1971 Франсуа Дювальє помер. Про його смерть було сказано тільки кілька днів потому, побоюючись народних хвилювань. «Бебі Док» продовжував справу свого батька. При ньому частина «тонтон-макутів» була перетворена в «леопардів», що не змінило їх суті.

Влада «Бебі Док» втримати не зумів - у січні 1982 відбулася спроба повстання, в 1984 році в країні почалися голодні бунти. У липні 1985 року Жан-Клод оголосив себе довічним президентом, але в кінці року в країні почалися масові повстання проти диктатора, які вже неможливо було зупинити ні політичними, ні силовими методамі.7 лютого 1986 військово-морський флот США блокував узбережжі Порт-о -Пренса. Диктатор і його сім'я втекли з країни до Франції.

Період після диктатури

Влада на Гаїті перейшла до білого генералу Анрі Намфі. Однак позиції прихильників Дювальє були сильні, і вони продовжували тероризувати населення. У січні 1988 року на виборах переміг лідер Об'єднання прогресивних національних демократів Леслі Маніга. Він не знайшов спільної мови з армією, а ліва опозиція звинуватила його в угодовстві з прихильниками Дювальє. 20 червня 1988 Маніга був повалений, і до влади повернувся Анрі Намфі, який продовжував переслідування опозиції. 17 вересня того ж року він був повалений. Новим військовим главою країни став Проспер Анвіл, що продовжив політику свого попередника. У країні поновилися масові протести, та 10 березня той був повалений.

16 грудня 1990 президентом був обраний Жан-Бертран Арістід - колишній католицький священик, прихильник «теорії звільнення». Він збирався провести ряд політичних і соціальних реформ, але його плани зустріли опір в парламенті і армії. 29 вересня 1991 Арістід був повалений, влада в країні захопив генерал Рауль Седра, який почав терор проти прихильників Арістіда.

США відмовлялися визнавати режим Седра. У 1994 році ООН наклало ембарго на ввезення в Гаїті будь-яких товарів, крім продовольства і медикаментів. США поставили своїм завданням повернення в країну поваленого хунтою Арістіда і зажадали Седра піти у відставку. Була розгорнута широка пропагандистська програма проти гаїтянського режиму, до берегів Гаїті підійшли кораблі американського військово-морського флоту. 19 вересня 1994 на острові висадилися 3000 морських піхотинців США, а 15 жовтня в країну повернувся повалений хунтою Арістід і приступив до виконання обов'язків президента. Він скоротив армію і розформував службу безпеки, потім створив політичний рух «Лавалас».

17 грудня 1995 на виборах переміг кандидат «Лавалас» Рене Преваль. Прийшовши до влади, він почав реформи неоліберального спрямування, що загострило і без того складну ситуацію в країні. У 1997 році в країні почалися масові страйки, часто переростають у сутички з поліцією. Рух «Лавелас» розкололося, прихильники Арістіда створили свій рух «Сім'я Лавелас».