- •1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Політологія в системі суспільних наук.
- •3.Предметі методи політології
- •4. Структура та функції політології.
- •5. Політика як теорія і соціальне явище.
- •6. Проблеми держави в країнах стародавнього Сходу
- •7. Суспільно-політичні доктрини античності
- •8. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель.
- •9. Політичні вчення епох Раннього християнства і середньовіччя
- •10. Н. Макіавелі і макіавелізм
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •14. Основні напрямки західноєвропейської політичної думки XIX
- •15. Політична думка Росії хvii-XIX cт.
- •16. Сучасна зарубіжна політологія основні ідеї та напрямки дослідження
- •17. Політичні погляди Київської Русі.
- •18. Політична думка в Україні в період панування Речі посполитої
- •19. Політичні концепції у Києво-Могилянській академії.
- •20. Пилип Орлик.
- •21. С.Климовський
- •22. Проблема демократії , держави та політичних відносин в суспільній думці України 19 ст.
- •23. Костомаров і Драгоманов
- •24. Погляди Івана Франка
- •25. Основні напрями розвитку Української політичної думки 1пол.20ст.
- •26. Соціалізм і Консерватизм.
- •27. Націонал-комуністи.
- •28. Політичні ідеї українців на теренах срср та в еміграції
- •29.Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства
- •30. Основні категорії етнополітики
- •31. Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів
- •32. Етнонаціональна політика України
- •34.Основні концепції політичної влади
- •35. Ресурси, форми політичної влади.
- •36. Легітимність політичної влади
- •37. Проблема влади в сучасному українському суспільстві
- •38. Поняття і структура політичної системи
- •39. Істон і Алмонд
- •40. Функції політичної системи
- •42. Політична система України, шляхи її розвитку і особливості функціонування
- •47 Форми державного правління
- •48 Форми державного устрою
- •49 Процес державотворення в Україні
- •50Поняття і структура політичного режиму
- •51Типи політичних режимів
- •52Політичний режим в Україні
- •53 Поняття політичної еліти та еволюція теорії політ еліти
- •54 Функції та типологія політичної еліти
- •55 Політичне лідерство: сутність, теорії, класифікація.
- •56 Функції та типологія політичного лідерства
- •57. Механізми формування політичного лідерства і політичної еліти
- •59 Генезис політичних партій
- •60 Функції політичних партій
- •61Типологія політичних партій
- •62 Становлення і розвиток багатопартійної системи в Україні
- •63 Партійна система та її типи
- •64 Основні типи сучасних виборчих систем
- •65 Виборча система в Україні
- •66 Громадські організації
- •67 Види громадських організацій
- •68 Громадські рухи
- •69 Сучасний розвиток українського суспільства
- •70. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •71. Типи політичних культур (пк).
- •72. Політична ідеологія (пі), її роль в суспільстві.
- •74. Лібералізм як ідеологія.
- •75. Ідеї цілісності консерватизму.
- •76. Фашизм і неофашизм
- •77. Співвідношення політики і моралі.
- •78. . Специфіка взаємин політики і релігії.
- •79. Роль змі у формуванні політичної свідомості.
- •80. Сутність політичних конфліктів.
- •81. Шляхи подолання політичних конфліктів.
- •82. Поняття та особливості зовн. Політики.
- •83. Цілі, функції та засоби зовн. Політики.
- •84. Міжнародні організації.
- •85. Геополітичне становище в Україні.
- •86. Україна-Росія
- •87. Європейська та євроатлантична інтеграція.
- •88. Національні інтереси України
- •89. Характерні риси геополітичної ситуації на п 21 ст.
24. Погляди Івана Франка
Погляди Івана Франка на державу були близькими до марксистських (відокремлення від суспільства управлінського апарата) згодом негативне ставлення до диктатури (соц.. нерівність не буде подолана).
Соц. суспільство уявляв як співдружність людей засновану на громадянській свободі і рівності (політ. свобода полягає у відсутності політ. тиску та примусу). Осередок влади є громади, які виконують усі функції управління. Франко віддавав перевагу безпосередній демократії. Велику увагу приділяв національному питанню – закликав інтелігенцію сприяти формуванню українській нації, за політичну незалежність націй.
Формою політичної незалежності соціального звільнених народів є демократична автономія у складі федерації.
25. Основні напрями розвитку Української політичної думки 1пол.20ст.
Політична думка в Україні на початку XX ст. відображала перехід українського національно-визвольного руху із стадії, культурного українофільства до організованої роботи в масах. У цьому зв'язку заслуговують на увагу погляди М. Міхновського, викладені у праці "Самостійна Україна", що були своєрідним політичним кредо Революційної української партії. Ця праця є етапною у розвитку політичної думки в Україні. В ній міститься твердження про те, що "державна самостійність є головною умовою існування нації, а державна самостійність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин". Стосовно України це означало боротьбу за "одну, єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну. У "Самостійній Україні" ставилося завдання повернути права, визначені Переяславського конституцією 1654 р., "з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії". Відновлення Переяславської конституції розглядалося М. Міхновським як перший ступінь до повної свободи. Він склав програму Української народної партії так, щоб вона відповідала вимогам різних верств населення і разом з тим зберігала основні ідеї. В програмі формулювалася вимога автономії України, але тільки як крок до повної самостійності: Щодо державної влади у незалежній Україні, то Міхновський висував ідею повновладдя українського народу. Політичне управління Україною мали здійснювати президент або гетьман та всеукраїнський парламент чи сейм. Тобто самостійна Україна за типом політичного режиму мала бути республікою. Стрижнем Є. Чикаленко політичної програми була національна ідея. Він вказував на конкретні шляхи розв'язання національної проблеми, пропонуючи реформувати Росію в федеративну державу і тим самим вибороти автономію для України. У програмі Української демократично-радикальної партії йшлося про "федерацію рівноправних автономних національно-територіальних одиниць". Очевидно, що у цьому розділі політичної програми Є. Чикаленко, відстоюючи національну автономію, стулив значно далі порівняно з М. Драгомановим, який стверджував, що "українцям краще виступати з поглядами не стільки національними, скільки автономними та федеральними". Він виступив як відвертий прихильник скасування самодержавства й переходу до республіканської форми правління, Є. Чикаленко вважав, що державне централізоване управління повинно зосереджуватися в двопалатному парламенті. До його відання підносилися виключно питання війни та миру, державного бюджету, зносин з іншими держаними та укладення з ними союзів і торговельних договорів загальнодержавного значення. Всі інші питання мала вирішувати Українська народна рада (сейм), наділена законодавчою владою в межах автономної території. Тобто в Україні мало діяти самостійне представницьке правління. На місцях планувалося запровадити органи самоврядування, побудовані на тому ж принципі децентралізації, які б вирішували справи, що стосуються їхньої території.