81. Шляхи подолання політичних конфліктів.

За певних умов конфлікти можуть бути послаблені і подолані. Це:

1) свідома діяльність однієї чи всіх сторін конфлікту (тобто позиція, що передбачає межі допустимих вчинків). Конфлікт не буде подоланий, якщо хоча б одна з сторін не здатна слухати інші

2) повернення до можливості його мирного його мирного усунення

3) консенсус – загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних поглядів.

82. Поняття та особливості зовн. Політики.

«Зовнішня політика — діяльність держави на міжнародній арені, яка регулює відносини з державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями.Таким чином, зовнішня політика — це закордонна діяль­ність держави.

Перша особливість полягає у тому, що вона не має владного характеру. Суб'єктами та об'єктами зовнішньої політики виступають держави як суверенні утворення, жодне з яких не може нав'язувати свою волю іншому.

Другою особливістю є те, що визначення й реалізація державою цілей у зовнішній політиці мають здійснюва­тися з урахуванням дій і цілей інших суверенних держав.

Третьою особливістю є її залежність не тільки від Д, а й від конфлікту інтересів даної держави з інтересами інших держав;.

Четверта особливість по­лягає в тому, що вона має власне інституціональне забезпе­чення.

Повноваженнями щодо здійснення зовнішньої політики наділяються вищі органи законодавчої і виконавчої влади. Найбільше таких реальних повноважень є у глави держави або прем'єр-міністра. Водночас у державі існують і спеціальні інститути, головним з яких є міністер­ство закордонних справ. Також до спец інститут належать органи зовнішньої розвідки, міністерства зовнішньої торгівлі чи зовнішньоекономічної діяльності тощо.Завданням спеціальної зовнішньо-політичної діяльності є: реалізація відповідних рішень вищих органів держави, збирання та аналіз даних про політичні процеси в ін. державах, аналіз об’єктивних та суб’єктивних типів з. політики ін. держав.

83. Цілі, функції та засоби зовн. Політики.

В основі зовн політики лежать національні інтереси.Розрізняють 2 рівні інтересів:

Рівень головних інтересів стосуються самого існування держави, а тому забезпечуються й захищаються нею на світовій арені всіма наявними засобами(дипломатичними, ідеологічними, економічними, воєнними).

Гол інтереси Д протяг усього часу її існування залишаються практ незмінними, крім форми вираження і засоби реалізації.

Рівень специфічних інтересів містить окремі, часткові інтереси держави в системі міжнародних відносин. Це, прагнення держ утвердити свій вплив у тих чи ін міжнародних організаціях.

Специфічні інтереси є більш динамічними; вони зміню­ються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Цілі зовнішньої політики: забезпечення національної безпеки держави; збільшення сили держ; зростання престижу та зміцнення міжнародних позицій держави.

Під національною безпекою розуміють захищеність важливих інтересів особи суспільства і держави, держ. кордонів, територіальної цілісності, суспільно-політичного ладу.

Розрізняють: політичну, економічну, екологічну, воєнну, інформаційну безпеки та безпеку у сфері культури.

Коли йдеться про силу держави, то мається на увазі її економічний, політичний, воєнний, інтелектуальний і моральний потенціал. Одним із вирішаль­них чинників, які визначають силу держави, є її міжнародна вага, або авторитет.

Зовнішня політика держави виконує три основних функ­ції:

Охоронна функція- захист сувере­нітету й територіальної цілісності держави від зовнішніх посягань, а також прав та інтересів держави і її громадян за кордоном.

Представницько-інформаційна функція полягає у представництві держави на міжнародній арені через спеціальні органи, а також через ці органи вищі органи держави про політику,прагнення та наміри інших держав.

Переговорно-організаторська функція полягає в організації і використанні міжнародних контактів. Спрямована на реалізацію через ці контакти політичних концепцій і програм держави в обсязі зовнішньої політики.

Для успішного виконання цих функцій має місце дипломатія країни. До основних форм дипломатично діяльності належать: зустрічі глав держав та урядів; постійне представництво, яке здійснюється послами та місіями; участь представників держави у роботі міжнародних організацій; дипломатичні наради, конгреси, конференції; підготовка та укладання міжнародних умов; дипломатичне.

Засоби ЗП:

Політ засоби охоплюють сфери дипломатичних відносин. До політ. Засобів відносять воєнні засоби, осн з яких є війна і воєнний тиск. Під війною розуміють воєнні дії між державами, які супроводжуються повним розривом мирних відносин

Формами воєнного тиску можуть бути маневри, нав­чання, паради, публічні демонстрації нових видів зброї та ін.

Економічні засоби вико­ристовують економічний потенціал держави для впливу на економіку й політику інших держав.

До ідеологічних засобів належать засоби пропаганди, інформації, культурної політики, які викор державою у відносинах з іншими держ передусім з метою формування позитивного зовн іміджу і міжнародного престижу даної держави.