- •1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Політологія в системі суспільних наук.
- •3.Предметі методи політології
- •4. Структура та функції політології.
- •5. Політика як теорія і соціальне явище.
- •6. Проблеми держави в країнах стародавнього Сходу
- •7. Суспільно-політичні доктрини античності
- •8. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель.
- •9. Політичні вчення епох Раннього християнства і середньовіччя
- •10. Н. Макіавелі і макіавелізм
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •14. Основні напрямки західноєвропейської політичної думки XIX
- •15. Політична думка Росії хvii-XIX cт.
- •16. Сучасна зарубіжна політологія основні ідеї та напрямки дослідження
- •17. Політичні погляди Київської Русі.
- •18. Політична думка в Україні в період панування Речі посполитої
- •19. Політичні концепції у Києво-Могилянській академії.
- •20. Пилип Орлик.
- •21. С.Климовський
- •22. Проблема демократії , держави та політичних відносин в суспільній думці України 19 ст.
- •23. Костомаров і Драгоманов
- •24. Погляди Івана Франка
- •25. Основні напрями розвитку Української політичної думки 1пол.20ст.
- •26. Соціалізм і Консерватизм.
- •27. Націонал-комуністи.
- •28. Політичні ідеї українців на теренах срср та в еміграції
- •29.Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства
- •30. Основні категорії етнополітики
- •31. Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів
- •32. Етнонаціональна політика України
- •34.Основні концепції політичної влади
- •35. Ресурси, форми політичної влади.
- •36. Легітимність політичної влади
- •37. Проблема влади в сучасному українському суспільстві
- •38. Поняття і структура політичної системи
- •39. Істон і Алмонд
- •40. Функції політичної системи
- •42. Політична система України, шляхи її розвитку і особливості функціонування
- •47 Форми державного правління
- •48 Форми державного устрою
- •49 Процес державотворення в Україні
- •50Поняття і структура політичного режиму
- •51Типи політичних режимів
- •52Політичний режим в Україні
- •53 Поняття політичної еліти та еволюція теорії політ еліти
- •54 Функції та типологія політичної еліти
- •55 Політичне лідерство: сутність, теорії, класифікація.
- •56 Функції та типологія політичного лідерства
- •57. Механізми формування політичного лідерства і політичної еліти
- •59 Генезис політичних партій
- •60 Функції політичних партій
- •61Типологія політичних партій
- •62 Становлення і розвиток багатопартійної системи в Україні
- •63 Партійна система та її типи
- •64 Основні типи сучасних виборчих систем
- •65 Виборча система в Україні
- •66 Громадські організації
- •67 Види громадських організацій
- •68 Громадські рухи
- •69 Сучасний розвиток українського суспільства
- •70. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •71. Типи політичних культур (пк).
- •72. Політична ідеологія (пі), її роль в суспільстві.
- •74. Лібералізм як ідеологія.
- •75. Ідеї цілісності консерватизму.
- •76. Фашизм і неофашизм
- •77. Співвідношення політики і моралі.
- •78. . Специфіка взаємин політики і релігії.
- •79. Роль змі у формуванні політичної свідомості.
- •80. Сутність політичних конфліктів.
- •81. Шляхи подолання політичних конфліктів.
- •82. Поняття та особливості зовн. Політики.
- •83. Цілі, функції та засоби зовн. Політики.
- •84. Міжнародні організації.
- •85. Геополітичне становище в Україні.
- •86. Україна-Росія
- •87. Європейська та євроатлантична інтеграція.
- •88. Національні інтереси України
- •89. Характерні риси геополітичної ситуації на п 21 ст.
81. Шляхи подолання політичних конфліктів.
За певних умов конфлікти можуть бути послаблені і подолані. Це:
1) свідома діяльність однієї чи всіх сторін конфлікту (тобто позиція, що передбачає межі допустимих вчинків). Конфлікт не буде подоланий, якщо хоча б одна з сторін не здатна слухати інші
2) повернення до можливості його мирного його мирного усунення
3) консенсус – загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних поглядів.
82. Поняття та особливості зовн. Політики.
«Зовнішня політика — діяльність держави на міжнародній арені, яка регулює відносини з державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями.Таким чином, зовнішня політика — це закордонна діяльність держави.
Перша особливість полягає у тому, що вона не має владного характеру. Суб'єктами та об'єктами зовнішньої політики виступають держави як суверенні утворення, жодне з яких не може нав'язувати свою волю іншому.
Другою особливістю є те, що визначення й реалізація державою цілей у зовнішній політиці мають здійснюватися з урахуванням дій і цілей інших суверенних держав.
Третьою особливістю є її залежність не тільки від Д, а й від конфлікту інтересів даної держави з інтересами інших держав;.
Четверта особливість полягає в тому, що вона має власне інституціональне забезпечення.
Повноваженнями щодо здійснення зовнішньої політики наділяються вищі органи законодавчої і виконавчої влади. Найбільше таких реальних повноважень є у глави держави або прем'єр-міністра. Водночас у державі існують і спеціальні інститути, головним з яких є міністерство закордонних справ. Також до спец інститут належать органи зовнішньої розвідки, міністерства зовнішньої торгівлі чи зовнішньоекономічної діяльності тощо.Завданням спеціальної зовнішньо-політичної діяльності є: реалізація відповідних рішень вищих органів держави, збирання та аналіз даних про політичні процеси в ін. державах, аналіз об’єктивних та суб’єктивних типів з. політики ін. держав.
83. Цілі, функції та засоби зовн. Політики.
В основі зовн політики лежать національні інтереси.Розрізняють 2 рівні інтересів:
Рівень головних інтересів стосуються самого існування держави, а тому забезпечуються й захищаються нею на світовій арені всіма наявними засобами(дипломатичними, ідеологічними, економічними, воєнними).
Гол інтереси Д протяг усього часу її існування залишаються практ незмінними, крім форми вираження і засоби реалізації.
Рівень специфічних інтересів містить окремі, часткові інтереси держави в системі міжнародних відносин. Це, прагнення держ утвердити свій вплив у тих чи ін міжнародних організаціях.
Специфічні інтереси є більш динамічними; вони змінюються під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.
Цілі зовнішньої політики: забезпечення національної безпеки держави; збільшення сили держ; зростання престижу та зміцнення міжнародних позицій держави.
Під національною безпекою розуміють захищеність важливих інтересів особи суспільства і держави, держ. кордонів, територіальної цілісності, суспільно-політичного ладу.
Розрізняють: політичну, економічну, екологічну, воєнну, інформаційну безпеки та безпеку у сфері культури.
Коли йдеться про силу держави, то мається на увазі її економічний, політичний, воєнний, інтелектуальний і моральний потенціал. Одним із вирішальних чинників, які визначають силу держави, є її міжнародна вага, або авторитет.
Зовнішня політика держави виконує три основних функції:
Охоронна функція- захист суверенітету й територіальної цілісності держави від зовнішніх посягань, а також прав та інтересів держави і її громадян за кордоном.
Представницько-інформаційна функція полягає у представництві держави на міжнародній арені через спеціальні органи, а також через ці органи вищі органи держави про політику,прагнення та наміри інших держав.
Переговорно-організаторська функція полягає в організації і використанні міжнародних контактів. Спрямована на реалізацію через ці контакти політичних концепцій і програм держави в обсязі зовнішньої політики.
Для успішного виконання цих функцій має місце дипломатія країни. До основних форм дипломатично діяльності належать: зустрічі глав держав та урядів; постійне представництво, яке здійснюється послами та місіями; участь представників держави у роботі міжнародних організацій; дипломатичні наради, конгреси, конференції; підготовка та укладання міжнародних умов; дипломатичне.
Засоби ЗП:
Політ засоби охоплюють сфери дипломатичних відносин. До політ. Засобів відносять воєнні засоби, осн з яких є війна і воєнний тиск. Під війною розуміють воєнні дії між державами, які супроводжуються повним розривом мирних відносин
Формами воєнного тиску можуть бути маневри, навчання, паради, публічні демонстрації нових видів зброї та ін.
Економічні засоби використовують економічний потенціал держави для впливу на економіку й політику інших держав.
До ідеологічних засобів належать засоби пропаганди, інформації, культурної політики, які викор державою у відносинах з іншими держ передусім з метою формування позитивного зовн іміджу і міжнародного престижу даної держави.
