88. Національні інтереси України

Національні інтереси — інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної держави як компроміс у поєднанні запитів кожної людини і суспільства загалом. В Україні проживає майже 100 націй, у кожної є специфічні інтереси. Але нац інтереси для всіх є інтегруючим, єднальним чинником їх існування в державі, поліпшення умов соці й політ буття. Нац інтерес є домінантою загальносусп устремлінь. Народ України чітко визначився на основі національного загальнонародного консенсусу: незалежна, суверенна, соборна, демократична держава, характерні риси якої — громадянське суспільство, демократична, соціальна, правова держава, економічний і політичний плюралізм, ідеологія та мораль, що ґрунтуються на національних і загальнолюдських цінностях, дотриманні прав людини. Жодна з політичних сил України не заперечує цих ціннісних орієнтирів. Саме тому вони становлять національну мету, національну концепцію розвитку, платформу для національної згоди.

Нац інтереси є основою функціонування всіх складових політ системи. Водночас вони формуються всіма її елементами. Формування, реалізація національних інтересів — складний процес. Інтереси тісно переплітаються з інтересами безпеки, загальними базовими цінностями (територіальною цілісністю, політичним виживанням, забезпеченням невід´ємних прав людини). Держава як головний елемент політичної системи покликана якнайточніше виражати національні інтереси, тобто інтереси всіх членів суспільства, вирішувати соціальні суперечності та забезпечувати права людини. Але, оскільки національні інтереси реалізуються державою через державні інтереси, то останні можуть фігурувати як інтереси влади, не збігаючись із національними інтересами. Інтереси уряду, відомств можуть відрізнятися, а то й суперечити національним інтересам. Для України національними інтересами є раціональні державотворення і трансформація суспільних відносин. У такій ситуації на передньому плані державні інтереси, які не завжди збігаються з інтересами загальнонаціональними та з інтересами особи. Найважливіше завдання держави в системі національних інтересів — це подолання кризи, розвиток і підтримка соціально-культурного й духовного відродження як засади національної державності українського народу щодо забезпечення ефективного функціонування суспільства, внутрішньої стабільності, соціальної злагоди, сприятливих міжнародних умов і колективної безпеки. Ці завдання, випливаючи з політичної та економічної доцільності, є і національними інтересами України. Актуальним є і забезпечення інтересів кожного члена суспільства, прав людини. За нинішніх умов влада ризикує втратити довіру народу, якщо не віднайде оптимальних способів, форм і методів поєднання державних і особистих інтересів, узгодження їх з національними інтересами нашої країни.

89. Характерні риси геополітичної ситуації на п 21 ст.

ГПС – глобальні проблеми сучасності. Значне місце в світовій політиці займають глобальні проблеми– це головні проблеми, від вирішення яких залежить існування, збереження і розвиток цивілізації. Є такі групи:

1. Група проблем переважно соц-політичного характеру: (запобігання ядерної війни;роззброювання;зміцнення системи спільної безпеки).

2. Група соц-економічних проблем: (подолання слабкорозвинутості і пов’язаної з нею злидності та відсталості;пошук шляхів вирішення світового енергетичного, сировинного і продовольчого кризису;оптимізація демографічної ситуації).

3. Група соціально-екологічних проблем: ( гармонічний розвиток живої і неживої природи;раціональне використання природнього потенціалу планети;запобігання шкідливого впливу на природу).

4. Група проблем, яка відноситься до людини: (дотримання соц, екон, політичних, індивідуальних прав і свобод;ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неосвіченості;духовний розвиток людини).

Головною ГПС є проблема запобігання ядерної війни.

Гострою вважається проблема подолання відсталості «третього світу».У країнах млрд людей живе у страшній злидності, пр. 800 млн. постійно не доїдають, 850 млн. – не вміють читати і писати, 1 млрд не забезпечені належною домівкою.

Все більш гострого характеру набуває екологічна проблема. Остання третина ХХ століття відзначалась різким погіршенням якості навколишнього середовища, забрудненням атмосфери, зростанням шумових навантажень.

Проблеми освоєння космосу. Використовування космосу допоможе людству у майбутньому активно боротися проти поводи, посухи та інших стихійних лих. ств і функціонуванні глобальної сис-ми зв’язку, у відкритті покладів пр багатств.

Освоєння світового океану – сховище колосальних корисних копалин, біологічних, топлівних та енергетичних ресурсів, яке з часом може замінити швидко вичерпані запаси на суходолі. Світового океану багатий на запаси нафти, рослини.

Задля вирішення або послаблення ГП необхідна реалізація декількох умов.

По-перше, це чітке розуміння проблем і розробка стратегії дії для подолання їх подальшого катастрофічного розвитку.

По-друге, відмова від вживання сили і забезпечення безпеки держав виключно політичними засобами, створення системи міжнародної безпеки.

По-третє, неухильне поглиблення співпраці країн і регіонів світу у вирішенні задач збереження нашої цивілізації.

Під геополітикою слід розуміти сукупність чинників, що впливають на географічне положення, політичне, економічне та культурне становище народу в конкретний історичний період його розвитку.

Геополітична карта Європи характеризується суттєвими змінами у відносинах європейських держав зі своїм стратегічним партнером – США.

Зовнішня політика Китаю має підпорядковане значення стосовно внутрішньої, спрямованої на економічну й соціальну трансформацію. Зовнішня політика зорієнтована на стратегічний виграш часу для створення економічної та військової могутності.

Геополітика Японії. Острівне розташування, перенаселеність, нестача природних ресурсів, з одного боку, з іншого — могутня промисловість, що динамічно розвивається.

Геополітика країн Близького Сходу (Ірану, Саудівської Аравії, Іраку) визначається своєю антиамериканською спрямованістю, конфронтаційним ставленням до Ізраїлю.

Геополітика країн Африки і Латинської Америки характеризується своєю калейдоскопічністю. У геостратегічному плані Африка більше тяжіє до Заходу, хоча цей процес складний, динамічний і суперечливий.

90. Глобальні проблеми сучасності

Глобальні проблеми сучасності— це проблеми, які є загальносвітовими, такими, що зачіпають інтереси усіх держав і націй, класів, соціальних груп, політичних партій, кожної людини зокрема. Фактично, це сукупність суперечливих процесів, які становлять зміст сучасної кризи світової цивілізації. Ці проблеми створюють загрозу розвиткові і навіть існуванню всіх країн світу і потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль.

Вчені виділяють два основні джерела виникнення глобальних проблем сучасності:

1) поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;

2) розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.

Одним із перших, ще у 20-і роки XX століття, вказав на загрозу глобальних проблем сучасності укр вчений Вернадський.

У другій половині XX ст серед глобальних проблем людства предметом розгляду стала теорія глобалістики — система наукових знань про походження і сучасний стан глобальних проблем, їх класифікацію і обґрунтування практичних соціально-економічних і політичних шляхів їх розв'язання.

Глобалістика дослідж комплексні проблеми, вирішення яких дозволить знайти практ шлях розвязання глобальних проблем:

1) порівняльний аналіз основних соціокультурних цінностей сучасних цивілізацій;

2) порівняльний аналіз стратегій міжцивілізацінної взаємодії;

3) обґрунтування концепції гуманітарного консенсусу як процесу узгодження цінностей різних цивілізацій;

4) порівняльний аналіз можливих альтернативних шляхів глобалізації.

Норвезький соціолог И. Галтунго Му котрий визначив 4 критичні ситуації, з якими зіткнулося людство у другій пол XX ст:

1) криза насильства і загроза насильства, що тепер проявляється у загрозі міжнародного тероризму;

2) криза зубожіння і загроза бідності;

3) криза відторгнення окремих осіб та соціальних груп і загроза загального придушення прав людини;

4) криза навколишнього середовища і загроза локального порушення екологічного балансу.

Більш традиційною є класифікація, запропонована польським політологом Артуром Воднаром, який виділяє:

1) ядерну загрозу знищення цивілізації;

2) проблему вичерпання природних ресурсів, зокрема енергетичних;

3) екологічні проблеми;

4) продовольчу проблему, тобто проблему забезпечення продовольством населення Землі, яке постійно зростає;

5) демографічну проблему, тобто проблему відтворення та міграції населення, формування його освітнього потенціалу, працевлаштування;

6) проблему охорони здоров'я;

7) проблему використання космосу в мирних цілях.

Також доцільно буде навести класифікацію глобальних

проблем людства за їх характером:

1) проблеми переважно соціально-політичного характеру (відвернення ядерної війни, припинення гонки озброєнь, мирне розв'язання конфліктів, формування ненасильницького миру);

2) проблеми переважно соціально-економічного характеру (подолання економічної та культурної відсталості, вирішення проблеми зубожіння, забезпечення ефективного виробництва, розв'язання світової енергетичної, сировинної і продовольчої криз, оптимізація демографічної ситуації, особливо в країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях космосу і Світового океану);

3) соціально-екологічні проблеми (забруднення навколишнього середовища, необхідність раціонального використання природних ресурсів Землі);

4) проблеми людини (забезпечення її основних прав та свобод, подолання відчуженості від природи та політики, держави).

Цілком очевидним є факт, що вирішення глобальних проблем сучасності полягає у міждисциплінарному підході до цієї проблеми. Першим такий шлях запропонував Володимир Вернадський, котрий створив вчення про ноосферу — середовище, в якому живе людина. Суть цього підходу полягає у поєднанні філософських, політичних, природничих та техніко-економічних знань до відповідних сфер людської діяльності. Вчений вважав, що людина у сучасному світі повинна мислити планетарно; в основі цього нового мислення є теза щодо рівності людей.

Однак для досягнення такого стану необхідно, щоб всі країни змінили підхід до ведення зовнішньої політики, тобто відмовилися від політики конфліктності та конфронтації і перейшли до глобального співробітництва на засадах визнання пріоритетності загально цивілізаційних цінностей.