- •1. Політологія як наука і навчальна дисципліна.
- •2. Політологія в системі суспільних наук.
- •3.Предметі методи політології
- •4. Структура та функції політології.
- •5. Політика як теорія і соціальне явище.
- •6. Проблеми держави в країнах стародавнього Сходу
- •7. Суспільно-політичні доктрини античності
- •8. Політичні доктрини античності. Платон і Арістотель.
- •9. Політичні вчення епох Раннього християнства і середньовіччя
- •10. Н. Макіавелі і макіавелізм
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •11, 12, 13. Політична думка Нового часу
- •14. Основні напрямки західноєвропейської політичної думки XIX
- •15. Політична думка Росії хvii-XIX cт.
- •16. Сучасна зарубіжна політологія основні ідеї та напрямки дослідження
- •17. Політичні погляди Київської Русі.
- •18. Політична думка в Україні в період панування Речі посполитої
- •19. Політичні концепції у Києво-Могилянській академії.
- •20. Пилип Орлик.
- •21. С.Климовський
- •22. Проблема демократії , держави та політичних відносин в суспільній думці України 19 ст.
- •23. Костомаров і Драгоманов
- •24. Погляди Івана Франка
- •25. Основні напрями розвитку Української політичної думки 1пол.20ст.
- •26. Соціалізм і Консерватизм.
- •27. Націонал-комуністи.
- •28. Політичні ідеї українців на теренах срср та в еміграції
- •29.Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства
- •30. Основні категорії етнополітики
- •31. Етнонаціональні відносини і світовий досвід самовизначення народів
- •32. Етнонаціональна політика України
- •34.Основні концепції політичної влади
- •35. Ресурси, форми політичної влади.
- •36. Легітимність політичної влади
- •37. Проблема влади в сучасному українському суспільстві
- •38. Поняття і структура політичної системи
- •39. Істон і Алмонд
- •40. Функції політичної системи
- •42. Політична система України, шляхи її розвитку і особливості функціонування
- •47 Форми державного правління
- •48 Форми державного устрою
- •49 Процес державотворення в Україні
- •50Поняття і структура політичного режиму
- •51Типи політичних режимів
- •52Політичний режим в Україні
- •53 Поняття політичної еліти та еволюція теорії політ еліти
- •54 Функції та типологія політичної еліти
- •55 Політичне лідерство: сутність, теорії, класифікація.
- •56 Функції та типологія політичного лідерства
- •57. Механізми формування політичного лідерства і політичної еліти
- •59 Генезис політичних партій
- •60 Функції політичних партій
- •61Типологія політичних партій
- •62 Становлення і розвиток багатопартійної системи в Україні
- •63 Партійна система та її типи
- •64 Основні типи сучасних виборчих систем
- •65 Виборча система в Україні
- •66 Громадські організації
- •67 Види громадських організацій
- •68 Громадські рухи
- •69 Сучасний розвиток українського суспільства
- •70. Сутність, структура і функції політичної культури.
- •71. Типи політичних культур (пк).
- •72. Політична ідеологія (пі), її роль в суспільстві.
- •74. Лібералізм як ідеологія.
- •75. Ідеї цілісності консерватизму.
- •76. Фашизм і неофашизм
- •77. Співвідношення політики і моралі.
- •78. . Специфіка взаємин політики і релігії.
- •79. Роль змі у формуванні політичної свідомості.
- •80. Сутність політичних конфліктів.
- •81. Шляхи подолання політичних конфліктів.
- •82. Поняття та особливості зовн. Політики.
- •83. Цілі, функції та засоби зовн. Політики.
- •84. Міжнародні організації.
- •85. Геополітичне становище в Україні.
- •86. Україна-Росія
- •87. Європейська та євроатлантична інтеграція.
- •88. Національні інтереси України
- •89. Характерні риси геополітичної ситуації на п 21 ст.
87. Європейська та євроатлантична інтеграція.
Європейський напрям зберігав свою актуальність і в умовах кризи. Розпорядженням КМУ від 26 квітня 2007 р. були затверджені заходи щодо виконання у 2007 р. Плану дій Україна — ЄС, який об'єктивно відповідав стратегічній меті нашої країни — інтеграції до європейських економічних структур, сприяв наближенню українського законодавства до європейських норм і стандартів. У ньому передбачалися заходи щодо співпраці України з європейськими державами у сфері безпеки, нерозповсюдження зброї масового знищення, запобігання конфліктам та врегулювання кризових ситуацій.
Водночас окреслилася певна невизначеність й серед європ політиків щодо євроінтеграційних прагнень нашої держави.
Варто також зазначити, що 2007—2008 рр. стали етапними у переговорному процесі та укладенні нової Угоди між Україною та ЄС про співпрацю. Водночас проблема полягає у певній невизначеності європейських політиків щодо питання характеру відносин з Україною, радше їх правового статусу, що коливається між "посиленою угодою" та "асоційованим членством. При цьому така невизначеність зумовлена і процесом конституціалізації ЄС та дискусіями стосовно політики розширення ЄС, члени якого на сьогодні не мають чітко виробленої консенсусної позиції.
Незважаючи на політичну кризу в Україні 14 вересня 2007 р. у Києві відбувся XI саміт Україна — ЄС. Українська сторона знайшла підтримку основних пріоритетів у рамках підготовки нової посиленої угоди. За підсумками роботи було ухвалено спільне комюніке. Питання співпраці, зазначені в цьому документі, були в центрі уваги учасників саміту. Йшлося про без- пекову політику, екологію, економічне співробітництво тощо. Учасники форуму також обмінялися інформацією щодо внутрішньої ситуації в країнах ЄС та Україні.
Інтеграція до ЄС передбачала конкретні дії. Особливу увагу надавали роботі над новою посиленою угодою; наповненню конкретним змістом положень Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС з урахуванням інтересів товаровиробників України; ефективному використанню допомоги ЄС, яка надається Україні в рамках європейської політики сусідства і партнерства; імплементації Угоди Україна — ЄС про спрощення візового режиму, тощо.
14 грудня 2007 р. у Києві пройшов візит послів ЄС — Португалії як країни, що головує в ЄС, Словенії, яка головуватиме наступною, і представника Єврокомісії в Україні. Ця подія відбулася одразу після підписання Договору про реформу ЄС, яке відбулося напередодні під час засідання Європейської Ради 13 грудня 2007 р. Договір про реформу має оптимізувати інституційну структуру організації, покращити ефективність її функціонування. На думку багатьох українських експертів він мав усунути перешкоди на шляху подальшого розширення Євросоюзу, за рахунок країн, які відповідають визначеним критеріям членства в організації.
Етапним стало поглиблення співробітництва та активізація відносин з країнами — членами Світової Організації Торгівлі (СОТ), що розглядалось як варіант наближення української економіки до європейських та світових стандартів. Успішне завершення переговорного процесу з країнами — членами СОТ наприкінці 2007 р. та прийняття українським парламентом законопроектів створили реальні передумови для вступу України до СОТ на початку 2008 р.
Щодо завдань Інтенсифікованого діалогу з НАТО, то 2007 р. для України став досить помітним і визначався такими тенденціями. З одного боку, поглиблювалося реформування сектору безпеки на демократичних засадах, а з іншого — через внутрішньополітичну боротьбу, Кабінет Міністрів України затвердив Цільовий план на 2007 р. у межах Плану дій Україна — НАТО лише на початку червня 2007 р. Отже, у стосунках з НАТО Україна виступала пасивним "кандидатом" і практично не намагалася стати активним учасником міжнародних дискусій, щодо реформування євроатлантичного співтовариства. Протягом року, особливо напередодні позачергових парламентських виборів, зовнішньополітична проблематика ставала об'єктом політичних маніпуляцій і використовувалася для роздмухування протистояння Сходу і Заходу країни.
