- •Державний експертний центр моз України є членом
- •5. Особливі групи
- •Передмова робочої групи з адаптації клінічної настанови за темою «Фібриляція передсердь»
- •1. Передмова
- •2. Вступ
- •2.1 Епідеміологія
- •2.1.1 Серцево-судинні наслідки, пов'язані з фп («результати»)
- •2.1.2 Серцево-судинні та інші стани, що асоціюються з фп
- •2.2.1 Передсердні фактори
- •2.2.2 Електрофізіологічні механізми
- •2.2 Механізми фп
- •2.2.3 Генетична схильність
- •2.2.4 Клінічні кореляції
- •3. Діагностика, природний плин і лікування
- •3.1 Визначення
- •3.2 Виявлення
- •3.3 Природний перебіг
- •3.4 Екг методи діагностики та моніторування фібриляції передсердь
- •Коментар робочої групи:
- •Методи безперервного моніторування екг
- •3.5. Типи фібриляції передсердь
- •(3) При персистуючій фп тривалість епізоду фп перевищує 7 днів або необхідна медикаментозна або електрична кардіоверсія.
- •3.6. Початкове ведення пацієнтів
- •3.7 Спостереження
- •4.1 Антитромботична терапія
- •4.1.1 Стратифікація ризику інсульту і тромбоемболій
- •4.1.2 Антитромботична терапія Численні клінічні дослідження переконливо підтвердили ефективність антитромботичної терапії у хворих на фп.
- •4.1.2.1 Антагоністи вітаміну к
- •4.1.2.2 Антитромбоцитарні препарати
- •4.1.2.3 Антагоністи вітаміну к у порівнянні з антитромбоцитарними засобами
- •4.1.2.4 Інші антитромботичні препарати
- •4.1.3 Сучасні рекомендації щодо антитромботичної терапії
- •4.1.4. Ризик кровотеч
- •4.1.5 Оптимальне міжнародне нормалізоване відношення
- •4.1.5.1. Протромбіновий індекс Коментар робочої групи:
- •4.1.6 Особливі ситуації
- •4.1.6.1 Пароксизмальная фібриляція передсердь
- •4.1.6.2 Періопераційна антикоагуляція
- •4.1.6.4 Гострий коронарний синдром та/або черезшкірне інтракоронарне втручання
- •Коментар робочої групи: Сиролімус станом на 01.05.2016 р. В Україні не зареєстрований як лікарський засіб.
- •4.1.6.5 Планове черезшкірне втручання на коронарних артеріях
- •4.1.7 Кардіоверсія
- •Коментар робочої групи:
- •4.1.7.1 Кардіоверсія під контролем черезстравохідної ехокардіографії
- •Коментар робочої групи:
- •Коментар робочої групи:
- •Лікування геморагічних ускладнень нпак
- •Лікування кровотеч, що не є небезпечними для життя
- •Лікування небезпечних кровотеч
- •Пацієнти, що потребують запланованого хірургічного втручання або лікування шляхом абляції Коли слід припинити прийом нових пероральних антикоагулянтів?
- •4.1.8 Нефармакологічні методи профілактики інсульту
- •Коментар робочої групи: Флекаінід не зареєстрований в Україні як лікарський засіб станом на 01.05.2016 р.
- •4.3 Довготривала терапія
- •4.3.1 Контроль ритму або частоти серцевих скорочень
- •4.3.2 Довготривалий контроль частоти шлуночкового ритму
- •4.3.3 Медикаментозний контроль частоти шлуночкового ритму
- •Коментар робочої групи:
- •4.3.4 Абляція і модифікація атріовентрикулярного вузла
- •4.3.5 Довготривалий контроль ритму
- •4.3.5.1 Антиаритмічні засоби, що використовуються для стримування синусового ритму
- •Коментар робочої групи:
- •4.3.5.2 Катетерна абляція лівого передсердя
- •Коментар робочої групи:
- •4.3.5.3 Хірургічна абляція
- •Коментар робочої групи:
- •5. Особливі групи
- •5.1 Серцева недостатність
- •Коментар робочої групи:
- •5.2 Спортсмени
- •5.3 Вади клапанів серця
- •Коментар робочої групи:
- •5.4 Гострий коронарний синдром
- •5.5 Цукровий діабет
- •5.6 Літні люди
- •5.8 Післяопераційна фібриляція передсердь
- •5.11 Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •5.12 Захворювання легень
- •Коментар робочої групи:
- •5.13. Застосування нових пероральних антикоагулянтів або антагоністів вітаміну к у пацієнтів з фібриляцією передсердь та злоякісними пухлинами
- •Практичні рекомендації
4.1.7 Кардіоверсія
Підвищений ризик тромбоемболій після кардіоверсії добре відомий. У зв'язку з цим антикоагуляцію вважають обов'язковою перед плановою кардіоверсією, якщо ФП зберігається більше 48 год або тривалість її не відома. На підставі результатів когортних досліджень лікування антагоністами вітаміну К (МНВ 2,0-3,0) слід продовжувати протягом принаймні 3-х тижнів до кардіоверсії. Тромбопрофілактика рекомендується перед електричною або медикаментозною кардіоверсією у пацієнтів з тривалістю ФП> 48 год. Терапію антагоністами вітаміну К слід продовжувати принаймні протягом 4-х тижнів після кардіоверсії, враховуючи ризик тромбоемболій, пов'язаний з дисфункцією ЛП і його вушка (так зване «оглушення передсердь»). За наявності факторів ризику інсульту або рецидиву ФП лікування антагоністами вітаміну К проводять довічно навіть при збереженні синусового ритму після кардіоверсії.
Якщо епізод ФП триває менше 48 год, то кардіоверсію можна виконати в невідкладному порядку під прикриттям внутрішньовенного введення НФГ (з наступною інфузією або підшкірним введенням НМГ. У пацієнтів з факторами ризику інсульту (див. Розділ 4.1.1) лікування ПАК починають після кардіоверсії і продовжують довічно. НФГ або НМГ застосовують до тих пір, поки не буде досягнуто терапевтичне МНВ (2,0-3,0). За відсутності факторів ризику тромбоемболій призначати ПАК не слід.
У пацієнтів з ФП > 48 год і порушенням гемодинаміки (стенокардія, інфаркт міокарда, шок або набряк легенів) слід провести невідкладну кардіоверсію. Перед відновленням ритму призначають НФГ або НМГ. Після кардіоверсії призначають ПАК, а лікування гепарином продовжують до тих пір, поки не буде досягнуто терапевтичне МНВ (2,0-3,0). Тривалість антикоагулянтної терапії (4 тижні або довічно) залежить від наявності факторів ризику інсульту.
Коментар робочої групи:
Дані та клінічний досвід використання НПАК при кардіоверсії обмежені результатами аналізів підгруп та досвідом практичного застосування.
Частота та наслідки асоційовані з кардіоверсією (n=375) у пацієнтів у дослідженні ROCKET AF не відрізнялися у групах пацієнтів, які отримували ривароксабан або варфарин (інсульт або системна емболія: 1,42 vs 2,45% відповідно).
Частота інсульту та системної емболії у дослідженні RE-LY протягом 30 днів після кардіоверсії складала при використанні дабігатрану у дозі 110 мг та 150 мг два рази на добу 0,77% (5/647) та 0,30% (2/672), відповідно, і 0,60% (4/664) при застосуванні варфарину.
Накопичені дані свідчать про можливість виконання процедури кардіоверсії із використанням НПАК.
Виходячи з результатів досліджень нових антикоагулянтів – ривароксабану (X-VeRT, субаналіз ROCKET AF) та дабігатрану (субаналіз RE-LY), дані препарати порівняно з варфарином, в меншому відсотку випадків асоціюються із великими кровотечами. У дослідженні X-VeRT отримано достовірні дані, що використання ривароксабану дозволяє значно скоротити терміни підготовки до кардіоверсії за рахунок відсутності необхідності підбору дози.
Ефективність та безпека використання ривароксабану при підготовці до кардіоверсії вивчені у проспективному рандомізованому дослідженні X-VeRT (n=1504). В ході дослідження пацієнтам виконували ранню (58%) або відстрочену (42%) кардіоверсію. Результати дослідження показали зіставну частоту первинної кінцевої точки, що включала інсульт, ТІА, периферичну емболію, інфаркт міокарда та кардіоваскулярну смерть, у пацієнтів групи ривароксабану і АВК (0,5% vs 1,02% відповідно). За частотою великих кровотеч достовірні відмінності між ривароксабаном і АВК були відсутні (0,61 vs 0,80% відповідно). Також групи терапії не розрізнялися за загальною частотою несприятливих подій і важких побічних ефектів. У групі відстроченої процедури у пацієнтів, які отримували ривароксабан, середній час очікування кардіоверсії був значно коротшим, ніж у хворих, що приймали АВК (22 vs 30 днів відповідно; р<0,001), що було обумовлено труднощами з підтриманням МНВ в цільовому діапазоні при прийомі АВК.
Дані та клінічний досвід використання інших НПАК при кардіоверсії обмежені результатами аналізів підгруп та досвідом практичного застосування.
Частота та наслідки, асоційовані з кардіоверсією (n=743), у пацієнтів (n=540) у дослідженні ARISTOTLE не відрізнялися у групах пацієнтів, які отримували апіксабан або варфарин: випадків інсульту або системної емболії не було зафіксовано ні в одній групі, випадки інфаркту міокарда або серйозної кровотечі були нечисленні (відповідно 0,3% проти 0,2%).
Частота інсульту та системної емболії у дослідженні RE-LY протягом 30 днів після кардіоверсії при використанні дабігатрану у дозі 110 мг та 150 мг два рази на добу становила відповідно 0,77% (5/647) та 0,30% (2/672) і 0,60% (4/664) при застосуванні варфарину.
Отримані дані свідчать про можливість виконання процедури кардіоверсії із використанням НПАК.
Рекомендації щодо профілактики тромбоемболій
Рекомендації |
Клас |
Рівень |
Джерело |
Всім хворим з ФП рекомендується антитромботична терапія для профілактики тромбоемболій; виняток становлять пацієнти групи низького ризику (ізольована ФП, вік <65 років або протипоказання) |
I |
А |
47,48,63 |
Антитромботичну терапію вибирають з урахуванням абсолютного ризику інсульту/тромбоемболій і кровотечі і коефіцієнта користь/ризик |
I |
А |
47,48,50 |
Для початкової оцінки ризику інсульту у пацієнтів з неклапанною ФП рекомендується застосування індексу, що легко запам'ятовується CHADS2 [СН, гіпертонія, вік, діабет, інсульт (подвоєний ризик)] |
I |
A |
50 |
|
I |
A |
47,48,54 |
Для більш детальної оцінки ризику інсульту у хворих з ФП (наприклад, індекс CHADS2 0-1) необхідно враховувати основні та клінічно значущі неосновні фактори ризику |
I |
A |
52 |
|
I |
A |
52 |
|
I |
A/B |
52 |
|
I |
A |
52 |
|
I |
B |
48 |
|
I |
B |
52 |
У пацієнтів з ФП і штучними клапанами серця цільову інтенсивність антикоагуляції вибирають з урахуванням типу і локалізації протезу; за наявності протезу мітрального клапана цільове МНВ становить принаймні 2,5, аортального клапана – принаймні 2,0 |
I |
B |
63,64 |
Пацієнтам з тріпотінням передсердь, як і ФП, показана антитромботична терапія |
I |
C |
|
Антитромботичну терапію вибирають на підставі однакових критеріїв незалежно від типу ФП (пароксизмальна, персистуюча або постійна) |
IIa |
A |
47,48 |
Більшості пацієнтів з одним клінічно значущим неосновним чинником ризику показана терапія ПАК (наприклад, антагоністом вітаміну К), а не АСК, з урахуванням ризику геморагічних ускладнень, можливість безпечної хронічної антикоагуляції і переваг пацієнта |
IIa |
A |
47,48 |
У пацієнтів з низьким ризиком (в основному пацієнти віком <65 років з ізольованою ФП без факторів ризику) переважно відмовитися від антитромботичної терапії, а не призначати АСК |
IIa |
B |
47,48 |
Якщо пацієнт відмовляється від прийому ПАК, або є очевидні протипоказання до їх призначення (наприклад, нездатність адекватно контролювати антикоагуляцію), а ризик кровотеч низький, показана комбінована терапія АСК 75-100 мг і клопідогрелем 75 мг/добу |
IIa |
B |
58 |
Перед призначенням антитромботичних засобів (як антагоністів вітаміну К, так і АСК) необхідно оцінювати ризик кровотеч; його слід вважати подібним при лікуванні АСК і антагоністом вітаміну К, особливо у літніх людей |
IIa |
A |
56,60,65 |
Для розрахунку ризику кровотечі використовують індекс HAS-BLED (гіпертонія, порушення функції нирок/печінки, інсульт, кровотечі в анамнезі або схильність до кровотечі, лабільне МНВ, вік старших за 65 років, супутній прийом ліків/алкоголю); значення індексу ≥3 вказує на високий ризик кровотечі. У таких випадках після призначення перорльних антикоагулянтів або АСК слід дотримуватися обережності і регулярно спостерігати за пацієнтом |
IIa |
B |
60 |
У пацієнтів з ФП, у яких відсутній штучний клапан серця або високий ризик тромбоемболій, при хірургічних та діагностичних втручаннях, що супроводжуються загрозою кровотечі, доцільно перервати терапію ПАК (субтерапевтична антикоагуляція протягом 48 год) і не призначати гепарин |
IIa |
C |
|
У пацієнтів з ФП і штучним клапаном серця або високим ризиком тромбоемболій при хірургічних або діагностичних втручаннях доцільно перервати терапію ПАК і призначити НМГ або нефракціонований гепарин |
IIa |
C |
|
Після оперативних втручань терапію ПАК відновлюють до звичайної підтримуючої дози (без навантажувальної дози) ввечері (або наступного дня) в день операції за умови адекватного гемостазу |
IIa |
B |
|
Необхідно регулярно оцінювати користь, ризик і необхідність подальшої антитромботичної терапії |
IIa |
C |
|
У пацієнтів з ФП і гострим інсультом або ТІА перед призначенням антитромботичної терапії доцільно домогтися контролю АГ і провести КТ або МРТ для виключення кровотечі в головний мозок |
IIa |
C |
|
За відсутності кровотечі терапію ПАК проводять протягом приблизно 2-х тижнів після інсульту, однак за наявності кровотечі призначати антикоагулянти не слід |
IIa |
C |
|
За наявності великого мозкового інфаркту доцільно відкласти антикоагуляцію, враховуючи ризик геморагічної трансформації |
IIa |
C |
|
У пацієнтів з ФП і гострою ТІА терапію ПАК слід починати якомога раніше за відсутності церебрального інфаркту або кровотечі |
IIa |
C |
|
Деяким пацієнтам з 1 клінічно значущим неосновним факторам ризику, наприклад, жінкам у віці <65 років без інших факторів ризику, замість ПАК може бути призначений АСК |
IIb |
C |
|
Якщо під час хірургічного втручання доводиться переривати терапію антикоагулянтами більш ніж на 48 год у пацієнтів високого ризику, можливе застосування НФГ або підшкірно НМГ |
IIb |
C |
|
Якщо у пацієнта з ФП на тлі звичайної антикоагулянтної терапії (МНВ 2,0-3,0) розвивається ішемічний інсульт або системна емболія, то можливе збільшення інтенсивності антикоагуляції (МНВ 3,0-3,5), а не приєднання антитромбоцитарного препарату |
IIb |
C |
|
Основними вважають фактори ризику, які асоціюються з найвищим ризиком інсульту у хворих з ФП: тромбоемболії (інсульт, ТІА або системні емболії) в анамнезі, вік ≥75 років і ревматичний мітральний стеноз. Клінічно значущі неосновні фактори ризику включають в себе АГ, СН або помірну/виражену дисфункцію ЛШ (фракція викиду ≤40%) і ЦД (рівень доказів А). Іншими клінічно значущими неосновними факторами ризику вважають жіночу стать, вік 65-74 роки, захворювання судин (інфаркт міокарда, бляшка аорти, поразка сонних і периферичних артерій). Цю схему оцінки ризику у пацієнтів з неклапанною ФП позначають акронімом CHA2DS2-VASc [СН, гіпертонія, вік ≥75 років (подвоєння ризику), діабет, інсульт (подвоєння ризику), захворювання судин, вік 65-74 роки і жіноча стать]. Інсульту/ТІА в анамнезі і віку ≥75 років привласнюють 2 бали, а віку 65-74 роки, АГ, діабету, СН, захворюванню судин (інфаркт міокарда, захворювання периферичних артерій, бляшка в аорті) або жіночій статі – по 1 балу.
Рекомендації щодо антитромботичної терапії у хворого з ФП при ГКС/черезшкірному втручанні в коронарні артерії
Рекомендації |
Клас |
Рівень |
Джерело |
При плановому ЧКВ у пацієнтів з ФП і стабільною коронарною хворобою серця доцільно імплантувати стент без лікарського покриття. Застосування стентів з покриттям лікарським препаратом слід уникати. Їх доцільно імплантувати в певних клінічних та/або анатомічних ситуаціях (наприклад, стеноз великої протяжності, ураження дрібних судин, діабет і т.д.), коли вони мають значні переваги перед стентами без покриття |
IIa |
C |
|
Після планового ЧКВ на короткий термін призначають потрійну терапію (антагоніст вітаміну К, АСК та клопідогрель), а потім продовжують (до 1 року) лікування антагоністом вітаміну К і клопідогрелем 75 мг/добу (або АСК 75-100 мг/добу в поєднанні з ІПП, блокатором Н2-рецепторів або антацидом) |
IIa |
C |
|
Після планового ЧКВ клопідогрель в комбінації з антагоністом вітаміну К і АСК доцільно застосовувати протягом принаймні 1 міс після імплантації стента без покриття лікарськими препаратами і протягом більш тривалого терміну після установки стента з покриттям лікарським препаратом (принаймні 3 міс. після імплантації стента з покриттям сиролімус і принаймні 6 місяців після імплантації стента з покриттям паклітакселом); в подальшому за необхідності продовжують терапію антагоністом вітаміну К і клопідогрелем 75 мг/добу (або АСК 75-100 мг/добу в поєднанні з ІПП, блокатором Н2-рецепторів або антацидом) |
IIa |
C |
|
Після ГКС під час ЧКВ хворим з ФП призначають потрійну терапію (антагоністом вітаміну К, АСК, клопідогрелем) на короткий термін (3-6 міс) або більш тривалий час при низькому ризику тромбоемболії; в подальшому продовжують терапію антагоністом вітаміну К і клопідогрелем 75 мг/добу (або АСК 75-100 мг/добу в поєднанні з ІПП, блокатором Н2-рецепторів або антацидом) |
IIa |
C |
|
У пацієнтів з дуже високим ризиком тромбоемболій, які отримують антикоагулянтну терапію, бажано не переривати лікування антагоністом вітаміну К під час ЧКВ і використовувати променевий доступ навіть на тлі терапевтичної антикоагуляції (МНВ 2-3) |
IIa |
C |
|
Якщо антагоніст вітаміну К призначають у комбінації з клопідогрелем або АСК у низькій дозі, необхідно ретельно контролювати інтенсивність антикоагуляції (МНВ 2,0-2,5) |
IIb |
C |
|
Після реваскуляризації у пацієнтів з ФП протягом 12 міс може застосовуватися антагоніст вітаміну К в поєднанні з одним антитромбоцитарним препаратом, однак ця стратегія ретельно вивчалася і асоціюється з підвищеним ризиком кровотеч |
IIb |
C |
|
У пацієнтів зі стабільним захворюванням судин (відсутність гострих подій протягом> 1 року) можлива монотерапія антагоністом вітаміну К; якщо в подальшому не розвиваються серцево-судинні події, призначати антитромбоцитарні препарати не слід |
IIb |
C |
|
Рекомендації щодо антикоагуляції перед і після кардіоверсії
Рекомендації |
Клас |
Рівень |
Джерело |
Якщо тривалість нападу ФП становить ≥48 год або не відома, то протягом принаймні 3-х тижнів перед кардіоверсією і 4-х тижнів після втручання необхідно проводити терапію ПАК незалежно від методу відновлення ритму (дефібриляція або пероральне/внутрішньовенне введення антиаритмічних засобів). |
I |
B |
63 |
Якщо пацієнту з ФП і порушеною гемодинамікою потрібна негайна кардіоверсія, то рекомендується застосування гепарину (внутрішньовенне введення у вигляді болюса і подальша інфузія) або НМГ у терапевтичній дозі. |
I |
C |
|
Якщо тривалість нападу ФП становить ≥48 год або не відома, то після невідкладної кардіоверсії рекомендується проводити терапію ПАК протягом принаймні 4-х тижнів (як і після планового відновлення синусового ритму). |
I |
B |
63 |
Пацієнтам з тривалістю нападу ФП <48 год і високим ризиком інсульту при кардіоверсії рекомендується внутрішньовенне введення гепарину або застосування НМГ у терапевтичній дозі, а потім тривала терапія ПАК (МНВ 2,0-3,0). |
I |
B |
47,54,63 |
Якщо тривалість нападу ФП становить ≥48 год, то терапію ПАК продовжують протягом принаймні 4-х тижнів після невідкладної кардіоверсії (як і при плановому відновленні синусового ритму). |
I |
B |
63 |
У пацієнтів з високим ризиком інсульту рекомендується тривала терапія антагоністом вітаміну К (МНВ 2,0-3,0). |
I |
B |
47,54,63 |
Альтернативою антикоагуляції перед відновленням ритму є кардіоверсія під контролем ЧС-ЕхоКГ, яка дозволяє виключити тромб у ЛП або у його вушку. |
I |
B |
42 |
Якщо під час ЧС-ЕхоКГ не виявлено тромб, то кардіоверсію можна провести негайно після початку антикоагуляції гепарином. Протягом принаймні 4-х тижнів після антикоагуляції проводять терапію ПАК (гепарин відміняють, коли буде досягнуто цільове МНВ). |
I |
B |
42 |
Якщо під час ЧС-ЕхоКГ виявлено тромб, то протягом принаймні 3-х тижнів проводять лікування антагоністом вітаміну К (МНВ 2,0-3,0); потім повторюють ехокардіографію, щоб підтвердити розчинення тромба. |
I |
C |
|
При кардіоверсії у пацієнтів з тріпотінням передсердь рекомендована схема антикоагуляції відповідає такій у хворих з ФП. |
I |
C |
|
У пацієнтів з факторами ризику інсульту або рецидиву ФП терапію ПАК продовжують довічно, навіть якщо стійко зберігається синусовий ритм. |
IIa |
B |
63 |
Якщо при повторній ЧС-ЕхоКГ виявлено розчинення тромбу, то слід провести кардіоверсію і продовжити прийом ПАК протягом 4-х тижнів або довічно (за наявності факторів ризику). |
IIa |
C |
|
Якщо за даними ЧС-ЕхоКГ зберігається тромб, то можна вибрати альтернативну стратегію лікування (контроль ЧСС). |
IIb |
C |
|
Якщо тривалість ФП становить <48 год і відсутні фактори ризику тромбоемболій, то до і після кардіоверсії можуть бути використані гепарин в/в або НМГ у терапевтичній дозі (пероральна антикоагуляція після відновлення синусового ритму не потрібно). |
IIb |
C |
|
