45. Основні напрями вчення про пр.

Кожна історична епоха виробляла своє розуміння пр. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та при­значення пр, створених за тисячоліття.

Сучасні наукові концепції (теорії) пррозуміння можна звести до трьох підходів:

1. Ідеологічний (аксіологічний), або природно-првий: вихід­на форма буття пр — громадська свідомість; пр — не тек­сти закону, а сист ідей (понять) про загальнообов'язкові но­рми, пр, обов'язки, заборони, природні умови їх виникн та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності'. При такому під­ході пр і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативне закріпленій справедливості, а закон розглядаєть­ся як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

2. Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття пр — норма пр; пр — норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення пр і закону. Водночас нормативне пррозуміння орієнтує на такі властивості пр, як формальна визначеність, точність, однозначність првого регулювання.

3. Соціологічний: вихідна форма буття пр — првідноси­ни; пр — порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході прм визнається його функц, реалізація, його «дія» у житті — у сфор­мованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення пртворчими органами у формі закону та ін­ших нормативно-првих актів. При усій цінності врахування «життя» пр в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси пртворчості та застосу­вання пр, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність прзастосувальника в межах, встановлених законом.

Віддати перевагу слід інтегративному підходу, який враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях пррозуміння.

Отже, пр - це сист загальнообов’язкових, неперсоніфікованих, формально-визначених правил поведінки, що встановлюються та охороняються Д, які виражають волю політичних сил, що при владі, спрямованих на врегулювання суспільних відносин.

46. Пон, сутність і походження пр.

Пр - це сист загальнообов’язкових, неперсоніфікованих, формально-визначених правил поведінки, що встановлюються та охороняються Д, які виражають волю політичних сил, що при владі, спрямованих на врегулювання суспільних відносин. Пр виникає на відомому, досить ранньому ступені розвитку суспільства в силу необхідн охопити загальним правилом акти виробництва, розподілу та обміну, що повторюються щодня, і потурбуватися про те, щоб окрема людина підкорилася загальним умовам виробництва та обміну. Пр виникає разом з Д, нерозривно з ним пов’язане, являється результатом його діяльності при економічних і класових умовах, які склалися. У первісному суспільстві існували звичаї, які суттєво відрізняються від пр. Найбільш типові звичаї: рівність всіх, кровна помста, колективний і рівний розподіл праці, загальна власність. Першоджерелами пр є звичаї (санкціоновані Д, ставали звичаєвим прм) - це правила поведінки, які формуються у суспільстві шляхом його нодноразового повторення, стають звичкою, закріплюються у свідомості і передаються із покоління в покоління. Але з часом, по мірі того, як потреби політ сил, що при владі, розвивалися, Д поповнювала норми, яких не вистачало у звичаєвому праві, своєю законодавчою діяльністю. На більш пізніх стадіях існування Д звичаєве пр все більше витісняється писаним прм. Історично першим у багатьох країнах виникає рабовласницьке пр, у окремих країна - федоальне (пр привілей).