113. Прве регулювання суспільних відносин та його ефективність.

114. Пон првідносин як особливого виду суспільних відносин.

У суспільстві існує багато різних за змістом відносин, з-поміж яких прві відносини займають особливе місце. Прві відносини є результатом дії вимог норм пр на відносини між різними суб’єктами. Вони мають низку ознак, що відрізняє їх від інших видів суспільних відносин. Такими ознаками є:1) належність првідносин до сфери ідеологічних відносин як результат свідомої діяльності людини; 2) првідносини з формальної точки зору суто юридичного підходу нерозривно пов'язані з нормами пр, виникають на їх основі. Реально можуть виникати лише првідносини, які визначені юр нормою. Єдиний виняток з цього правила - виникн првідносин у випадку вирішення справи на основі аналогії пр; 3) првідносини - це особлива форма взаємозв'язку суб'єктів через їх пр і обов'язки, що закріплені у првих нормах. У првідносинах завжди є дві сторони - одна, що має суб'єктивні пр, і друга - на яку покладені відповідні юридичні обов'язки; 4) у првідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юрид обов'язків забезпечуються можливістю застосування заходів держ примусу; 5) првідносини - це вольові відносини між суб'єктами, тобто вони виникають за їх волевиявленням. При цьому є првідносини, для виникн яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (вступ до шлюбу), та првідносини, для виникн яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (проведення обшуку, накладення адміністративного стягнення).

Отже, првідносини - це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм пр, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними прми та юр обов'язками.

115. Підстави винекнення і функц првідносин. Взаємозв’язок норми пр і првідношення. Првідносини виникають і розвиваються за певних перед­умов. Виділяють два види передумов виникн првідносин: 1) матеріальні (загальні): — у вузькому значенні — це певні інтереси або блага, що зв'я­зують суб'єктів пр (не менше двох) як учасників првідно­син; — у широкому значенні — сист соціальних, економічних, політичних, ідеологічних обставин, що спричиняють об'єктив­ну необхідність у првому регулюванні суспільних відносин; встановлення доцільних відносин між суб'єктами через надання їм юрид прав, повноважень (посадовим особам), а також покладання юрид обов'язків і відповідальності; 2) юридичні (спеціальні). • норма пр; • прсуб'єктність (прдієздатність); • юридичний факт (може розглядатися і як передумова пр­відносин, і як їх структурний елем). Двом видам передумов виникн првідносин відпові­дають два види їх змісту: 1) матеріальний — реальні дії, пов'язані з використанням і здійсненням суб'єктивних юрид прав і суб'єктивних юрид обов'язків; фактично поведінка (дія чи бездіяльність), яку прмочний може, а прзобов'язаний повинен здійснити; 2) юридичний — суб'єктивне юридичне пр, повноважен­ня, суб'єктивний юридичний обов'язок, юр відповідаль­ність. Првідносини - це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм пр, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними прми та юр обов'язками. Взаємозв'язок норми пр і првідносин виражається у такому. 1. Првідносини виникають і функціонують на підставі нор­ми пр. Обумовленість змісту првідносин нормами пр аж ніяк не означає, що всі види првідносин можуть виникати і роз­виватися лише за наявності відповідних норм пр. Норми пр найчастіше встановлюють лише окремі принципи првого регулювання, які як би окреслюють певні рамки првідносин. Як правило, првідносини: а) виникають, припиняються або змінюються на підставі норм пр (повна детермінованість, тобто причинна обумовленість првідносин нормами пр); б) допускаються нормами пр (часткова детермінованість). У цьому разі зміст првідносин визначається незалежними від првих норм «детермінантами», насамперед договором суб'єктів майбутніх првідносин. 2. Првідносини є формою реалізації норми пр, впрова­дженням її в життя, нормою пр в дії. За характером зв'язку між нормою пр і првідносинами можна судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникн або невиникн првих відносин можна судити, чи відповідають правила, наказа­ні нормою пр, їх інтересам. Якщо норма пр суперечить їх домаганням, люди не встановлюватимуть прві відносини від­повідно до неї. З встановленням првих відносин їх сторона­ми реалізація пр не закінчується, а тільки починається. 3. Норма пр і првідносини — неодмінні складові елеми механізму првого регулювання. Їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юрид явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридично­го явища іншим юр явищем. 4. Норма пр містить у собі модель фактичних відносин та їх форми — првідносини. Якщо звернутися до аналізу структури норми пр, то мож­на побачити, що гіпотеза вказує на умови виникн првід носин, диспозиція — на пр і обов'язки, а санкція — на мож­ливі наслідки недодержання норми і првідносин, що вини­кають на її підставі.

116. Суб'єкти првідносин. Прсуб’єктність та її елеми Суб'єкти првідносин — це індивідуальні чи колективні су­б'єкти пр, які використовують свою прсуб'єктність у кон­кретних првідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктив­них юрид прав і обов'язків, повноважень і юридичної від­повідальності. Види суб'єктів првідносин: 1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи): — громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни; — іноземні громадяни; — особи без громадянства (апатриди); — особи з подвійним громадянством (біпатриди); 2) колективні суб'єкти (юридичні особи): — державні органи, організації, установи, підприємства; — органи місцевого самоврядування; — громадські об'єднання (партії, профспілкові організа­ції тощо); — релігійні організації; 3) Д та її структурні одиниці: —Д; — державні утворення (суб'єкти федерації — штати, зем­лі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим); — адміністративно-територіальні одиниці (область, міс­то, селище та ін.). Прсуб'єктність осіб — це передбачена нормами пр здатність (можли­вість) бути учасниками првідносин. Склад прсуб'єктності: • прздатність; • дієздатність; • деліктоздатність. Прздатність — це передбачена нормами пр здатність (можливість) особи мати суб'єктивні юридичні пр і вико­нувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Прздатність фізичної особи вини­кає з моменту народження і припиняється зі смертю особи. Дієздатність — це передбачена нормами пр здатність особи самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (ви­користовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні пр, обо­в'язки і нести відповідальність. Дієздатністьфізичної особи, на відміну від прздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей люди­ни, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціаль­ного розвитку. Повна дієздатність настає з моменту повно­ліття. Прздатність і дієздатність юридичної особи настає з моменту держ реєстрації. Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчи­нені прпорушення.