84. Співвідн пр і моралі: єдність, відмінність, взаємодія.

Пр - це сист загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих Д норм, що регламентують суспільні відносини шляхом надання суб’єктивних прав та покладення юрид обов’язків учасникам цих відносин, і які гарантуються та охороняються Д. Мораль — сист норм і принципів, які виникають із по­треби узгодження інтересів індивідів один з одним і суспільст­вом (класом, соціальною групою, Д), спрямовані на ре­гулювання поведінки людей відповідно до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями, традиціями, вихо­ванням, силою громадської думки. Співввідношення між прм і моралю складне і включає 4 компоненти: єдність, відмінність, взаємодію, протиріччя.

Спільне у норм пр і норм моралі полягає у тому, що вони: І) діють у єдиному полі соціальних зв'язків, тобто є соціаль­ними нормами; 2) переслідують спільну мету — встановлення і підтримання порядку в суспільстві; 3) мають однакове функціональне призначення — впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки; 4) адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто є правилами поведінки загального характеру; 5) мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний стри­жень — справедливість.

Взаємодія норм пр і норм моралі в процесі пртворчості: 1. Норми пр створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формально (офіційно) ви­значена міра справедливості, і тому пр в широкому розумінні є моральним явищем. 2. Норми пр змінюються і розвиваються під впливом норм моралі. 3. Норми пр скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, яка панує в суспільстві. Відмінності між нормами моралі і нормами пр: 1) за походженням: норма моралі — складається в суспільстві на основі уявлень людей про доб­ро та зло, справедливість; існу­вала до виникн Д; норма пр — установлюється (закріплю­ється) Д як офіційна міра волі та справедливості; при первісному ладі не існувала; 2) за сферою дії: норма моралі — регулює внутрішнє усвідом­лення людиною своєї поведін­ки в усіх сферах суспільних відно­син; не є інституціональною — не пов'язана з інститутами сус­пільства; створюється, поширю­ється і відмирає повільно про­тягом тривалого часу; норма пр — регулює зовнішню форму по­ведінки людини в тих сферах суспільних відносин, що підда­ються регулюванню; є інститу­ціональною — діє в рамках со­ціальних інститутів; вступає в дію, здійснюється і скасовуєть­ся офіційно, у суворо визначе­ному порядку та часі. 3) за ступенем деталізації: норма моралі — виступає як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів (до­тримуватися слова, бути чес­ним, справедливим тощо); норма пр — є конкретним варіантом по­ведінки суб'єкта, в якому чітко визначені його юридичні пр і обов'язки, як можливі та належні; 4) за формою вираження: норма моралі — не закріплюється в спеціаль­них актах, міститься у свідомо­сті людей; набуває обов'язко­вого значення в міру визнання більшістю членів суспільства; норма пр — одержує закріплення в дер­жавних актах (законах, указах, постановах); після набуття за­конної сили стає обов'язковою для осіб, що знаходяться в сфері її дії; 5) за способом охорони від порушень: норма моралі — дотриму добровільно, забезпечується внутрішнім пе­реконанням, громадською ду­мкою (результат — почуття со­рому, каяття). норма пр — забезпечується, крім інших способів, державним примусом, застосуванням заходів юри­дичної відповідальності (не­рідко результат — обмеження в прх прпорушника, ви­кликане застосуванням до ньо­го санкцій закону). Є протиріччя. Причини протиріччя полягають в тому що в них різні мети регулювання, різні підходи до оцінки поведінки суб’єкта. Пр більш консервативне, відстає від спливу життя. Мораль більш рухлива, активніше реагує на зміни.