67. Пр як форма свободи і відповідальність особи.

Пр — сист норм (правил поведінки) і принципів, вста­новлених або визнаних Д як регулятори суспільних від­носин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуаль­них інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма за­ходами легального держ впливу аж до примусу. Сутність пр — внутрішній зміст пр як регулятора суспіль­них відносин, який виражається в єдності загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів через формальне (держав­не) закріплення форми свободи і відповідальності.

Пр виступає як форма сво­боди — політ, економічної, ідеологічної – і реалізовується через принцип свобо­ди, що означає надання свободи вибору суспільного ладу та форми правління, забезпечення захисту прав людини та задо­волення основних потреб її життя, формування органів держ вл шляхом народного волевиявлення, створення умов для утвердження в суспільстві норм гуманістичної моралі, користу­вання різними соціальними послугами Д та приватних осіб. Принцип свободи передбачає також відповідальність особи за прпорушення, оскільки “дозволено все, що не заборонено законом”.

68. Основні пр людини як загально-соціальне явище.

Терміни «особа», «людина», «громадянин» вживаються кон­ституцією і законодавством. У соціальному плані вони означають членів суспільства. У політичному плані відповідно до конститу­ції особа виступає як громадянин, особа без громадянства, іно­земний громадянин, біженець або змушений переселенець. Під првим становищем особи розуміється юридичний статус гро­мадянина. Пон «првий статус особи» і «прве стано­вище особи» є рівнозначними.Прве становище людини і громадянина, як у цілому, так і окремо, обумовлюється особливостями соціального статусу, що існує в даний період розвитку суспільства і Д. Соціаль­ний статус людини залежить від сутності соціального укладу, в умовах якого він складається і функціонує. На нього впливає безліч факторів. Основними з них є праця і власність як основа формування громадянського суспільства. У перспективі праця (що створює для кожного гідний суспільному прогресу стандарт життя) і власність (що розвивається і примножується в різнома­нітних формах і видах) визначатимуть місце і роль людини в суспільстві, її соціальний і юридичний статус.

Првий статус людини відображає юридичне закріплення до­сягнутого суспільством обсягу свободи особи. Пр людини полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі. Межі прав можуть визначатися законом, який відпові­дає праву, а пр є мірою свободи. Обмеження прав є можливим виключно з метою сприян­ня досягненню загального добробуту в демократичному сус­пільстві.

69. Пр нації (народу) і пр людини.Народ як соціальна спільнота є суб'єктом пр. Його пр­вий статус (пр, свободи, обов'язки) закріплюється в нормах міжнародного пр і у конституції (наприклад, пр народу на самовизначення, заборона геноциду — у міжнародному праві; пр народу та їх гарантії - у конституції). Як суб'єкт пр народ має загальний і конкретний статуси. Загальний статус визначається тим, що народ визнається джерелом держ вл, має суверенітет усередині країни і на міжнародній арені. Ніхто не може привласнювати собі владу в державі, бо вона належить народу. Конкретний статус пов'язаний із вступом народу в конкрет­ні відносини, пов'язані з виборами державних органів через свій виборчий корпус, участю народу в референдумі, виробленням і формулюванням загальної волі, вираженням її на загальних схо­дах. У Конституції України відзначається: «Народне волевияв­лення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії» (ст. 69). Говорячи про народ як суб'єкт пр, слід зважити на те, що ступінь персоніфікації, організованості народу не дозволяє вважа­ти його безпосереднім суб'єктом юрид відносин, оскільки у більшості випадків він діє через державу, державні утворення, громадські організації (партії, профспілки) тощо.

Првий статус людини відображає юридичне закріплення до­сягнутого суспільством обсягу свободи особи. Пр людини полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі. Межі прав можуть визначатися законом, який відпові­дає праву, а пр є мірою свободи. Обмеження прав є можливим виключно з метою сприян­ня досягненню загального добробуту в демократичному сус­пільстві.