55. Пон і структура пр у країнах романо-германської првої сім’ї.

Згальновизнаним центром розвитку романо-германського типу првої сист є континентальна Європа, тому його на­зивають ще континентальним. Як і англо-американський, рома­но-германський тип првої сист вважається класичним.

Романо-германський тип првої сист — це сукупність національних првих систем держав, що мають загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розви­тку на основі давньоримського пр і його пристосування (разом із канонічними і місцевими нормами-звичаями) до нових націо­нальних умов. Його характерними рисами є домінування нор­мативно-првого акта як форми (джерела) пр, поділ сист пр на дві підсист — публічну і приватну, диференціа­ція і кодификація галузей пр.

Романо-германський тип првої сист охоплює країни континентальної Європи: Францію, Бельгію, Люксембург, Іспа­нію, Португалію, Нідерланди, Австрію, Ліхтенштейн, Німеччи­ну, Швейцарію, Бельгію та ін. Вплив романської і німецької груп континентального пр виходить за межі Європи: Латин­ська Америка, значна частина Африки, країни Близького Схо­ду, Японія, Індонезія.

Попри множинність визначень пр, сформульованих у цих країнах, загальним для них є вказівка на нормативність пр, розгляд норми пр як загального правила поведінки, встановлено­го законодавцем або уповноваженими органами. Дефініція пр грунтується на визнанні норми пр як моделі, масштабу пове­дінки загального (однакового для всіх), узагальненого (абстрак­тного, без деталізації), певного формально-визначеного харак­теру. Відзначається, що норма пр створюється не суддями не суддями, а є результатом вивчення практики (її узагальнення) відповідно до принципу справедливості, моральності.

Визнання нормативності пр як неодмінної його ознаки (а відтак, і регулятивного характеру пр) дозволяє законодавцю чітко і оперативно регулювати суспільні відносини. Проте уза­гальнений характер норм пр потребує уваги до їх тлумачення з метою уточнення волі законодавця, забезпечення єдності їх розуміння і реалізації. Норми тлумачення судовими, арбітраж­ними, іншими органами є повторними, похідними від норм, створених законодавцем. Вони роз'ясняють, конкретизують по­ложення законів. За правильністю інтепретацій норм стежать спеціальні органи. Отже, у пон пр романо-германського типу првої сист включається сист норм пр, а та­кож норм-роз'яснень (тлумачення), що виходять насамперед від законодавців і судів.

На відміну від юристів країн англо-американського пр, які мислять конкретно, «прецедентно» і створили науку загаль­ного пр на основі судових рішень, юристи європейського континенту мислять понми првих інститутів і галузей пр. Їх прва наука — абстрактна, одним із визначальних ознак її є првий формалізм.

56. Форми (джерела) пр у країнах романо-германської првої сім’ї.Романо-германський тип првої сист виник на основі римського пр в XII — на початку XIII ст. До його поширення на території теперішніх європейських країн застосовувалися норми-звичаї, «закони» німецьких, нордичеських та інших пле­мен — закони варварів. Вони були різноманітними і строкатими.

Спочатку римське пр поширювалося переважно в містах середньовічної Європи. У XIII—XVIII століттях воно охопило земельні відносини на селі, пристосувалося до нових умов, його норми переплілися з місцевими звичаями і релігійними кано­нами.

Формування романо-германського типу првих систем від­бувалося в умовах роз'єднаності країн Західної Європи і пану­вання переконання, що таке об'єднання неможливе. Відсутність тенденції до централізації вл виражає специфіку умов стано­влення романо-германского типу првої сист на відміну від англо-американського типу.

Пігрунтом розвитку сист романо-германського пр слу­жили загальна культура і традиції країн континентальної Євро­пи, що сприйняли римське пр завдяки його популяризації в університетах — італійських, французьких, німецьких. Саме уні­верситети створили в XII—XIII століттях загальну для європей­ських країн юридичну науку на базі зводу законів (кодексу) Юстиніана (529—534 рр.). Рецепція римського пр розпочала­ся з його тлумачення і завершилася вмиканням абстрактних норм у кодекси європейських держав.

Певний внесок у становлення романс-германського типу првої сист зробило канонічне (церковне) пр завдяки величезному впливу католицької церкви і найширшої юрисдик­ції церковних судів (особливо в Іспанії). Становлячи собою си­стему канонів — правил, встановлених церквою і пристосова­них як до устрою церкви, так і до життя віруючих (шлюб, запо­віт), канонічне прав ґрунтувалося на принципах римського пр, вивчалося в університетах нарівні з римським цивільним прм. Між ними існував взаємовплив. У результаті в одних країнах континентальної Європи римське пр стало чинним, в інших — визначило напрямок змісту національного пр, що формувалося.

Розвиток юридичного світогляду, виникн на його основі теорії при­родного пр (як сили, що висунула на перше місце розум, який творить пр, верховенство закону і вимогу кодификації законодавства), сприяли формуванню првої культури євро­пейських спільнот, новому їх взльоту.

Основи сист національного пр країн континентальної Європи були закладені в буржуазну епоху, коли суспільні відно­сини досягли рівня зрілості і цілісності, а суспільна свідомість віддала перевагу керуватися результатом систтизації пр­вих норм. Йшов процес внутрішньодерж уніфікації пр, без якого не могла сформуватися прва сист Д.

57. Структура і джерела англійського пр.Англо-американський тип (сім'я) првої сист або сист загального пр — сукупність національних првих систем, які мають спільні риси, проявляються в єдності закономірнос­тей і тенденцій розвитку на основі норми, сформульованої суд­дями в судовому прецеденті, який домінує як форма (джерело) пр, у поділі пр на загальне пр і пр справедливості, у визнанні закону лише після апробування його судовою практи­кою, у превалюванні процесуального пр над матеріальним.

Витоком цього типу првої сист є загальне пр Англії, яке виникло і розвивалося після норманського завоювання 1066 р., затвердилося на початку XIV ст. і було доповнено у XV—XVIII століттях прм справедливості. За своєю природою загальне пр є казуїстичним, складним із типізованих прецедентів.

Загальне пр середньовічної Англії створювалос королів­ськими (вестмінстерськими) суддями. Поступово затверджувала­ся однаковість підходів до вирішення аналогічних справ для всі­єї країни. При розгляді справ прагнули додержуватися раніше винесених судових рішень.

Вироблена роз'їзними королівськими суддями сист норм пр замінила форми прсуддя, що використовувалися рані­ше: місцеві, канонічні, міські і суди баронів. Ця сист норм стала іменуватися загальним прм і мала обов'язкову силу як для королівських, так і для нижчих судів. Загальне пр Англії було сформовано (і значною мірою функціонує й зараз) як неписане пр, яке грунтується на про­фесійній традиції, а пізніше — на міркуваннях суддів при вирі­шенні справ. Одним із фундаментальних його засад було те, що кримінальні справи і більшість цивільних справ (починаючи з XIII ст.) розглядалися судом присяжних.

Суд справедливості виник як прмочність монарха здійсню­вати через лорда-канцлера пр пом'якшення суворих судових рішень, посилаючись на загальні принципи пр, пон доб­ра і гуманізму, а не на конкретні прецеденти. Суд лорда-канцлера заповнював прогалини загального пр.

Серед юрид джерел англійського пр виділяють:

1. судовий преце­дент - судові органи здійснюють не тіль­ки юрисдикційну функцію (вирішення конфліктів на основі пр), а й пртворчу

2. конституційний звичай /конституційна уго­да/ - що регулює важливі питання держ жит­тя.

4. доктрина – концептуально оформлена думка відомих учених із питань пр.

5. судові коментарі - узагальнення прецедентної практики, вони є практичним посібником для суддів.

58. Розвиток і функц пр США.Другу групу англо-американського типу првої сист очолюють США. Зазнавши значного впливу англійського пр, ця країна є цілком самостійною у првому відношенні. Прва «незалежність» США почала скла­датися ще в XVIII ст., за часів боротьби за незалежність. Тоді загострилася боротьба між прихильниками загального пр і послідовниками кодификації, початок якій було покладено в Новому Орлеані створенням кодексів, насамперед Цивільного (1808 р.).

За своєю структурою сучасне пр США не відрізняється від пр Англії. Воно диференціюється на загальне пр і пр справедливості, формується судовою практикою у вигляді преце­дентів. Процесуальне пр превалює над матеріальним. Джере­лами пр є судовий прецедент, закон, прва доктрина, роз­роблена окремими суддями і суддівськими корпораціями. Як правило, доктрина утверджує високу роль суду в здійсненні конт­ролю за конституційністю законів, при тлумаченні прецедентів. Як в Англії, так і в США зберігають своє значення суди справе­дливості, які існують у 10 штатах. У разі відсутності в загально­му праві способів для вирішення питання вони керуються прм справедливості (не доходячи до створення прецеденту).