145. Механізм, основні елеми та стадії првого регулювання

Прве регулювання — це дія пр на суспільні відносини за допомогою певних юрид засобів, через систему яких і забезпечується розвиток цих відносин у рамках і напрямах, визначених нормами пр. Сукупність првих засобів, за допомогою яких поведінка суб'єктів суспільних відносин приводиться у від­повідність до вимог і дозволів, що містяться у нормах пр, називається механізмом првого регулювання суспільних відносин. З визначення пон механізму првого регулювання видно, що це комплексне явище, складовими елемами якого є: 1. Норми пр є основою механізму првого регулю­вання. Адже саме з юрид норм, їх змісту почи­нається првий вплив на соціальні відносини. Безпосереднім чинником виникн првих норм є пртворча діяльність Д, що полягає у прийнятті, зміні або відміні певних првих норм. 2. Прві відносини, тобто суспільні відносини, які від­буваються у межах, визначених нормами пр. Норма пр, регламентуючи суспільні відносини, надає їм юри­дичної форми, його учасники стають суб'єктами пр, які взаємопов'язані суб'єктивними прми та юр обов'язками. Відтак, прві відносини можна собі уявити як форму, в якій визначена в првій нормі модель по­ведінки суб'єктів набуває свого реального буття. 3. Акти реалізації прав і обов'язків — це дії суб'єктів щодо здійснення приписів првих норм. Реалізація прав і обов'язків може відбуватися як у межах певних пр­відносин (купівля-продаж, даріння тощо), так і в окремих актах (пр суб'єкта розпоряджатися річчю, що йому належить). Слід зауважити, що існує низка явищ, які на всіх його етапах суттєво впливають на процес првого регулювання суспільних відносин. Такими чинниками є: а) законність; б) прсвідомість; в) прва культура.

Процес првого регулювання — це досить складне і довготривале явище. Він має декілька стадій: 1. Прва регламентація суспільних відносин — це стадія, на якій проходить розробка юрид норм як загальнообов'язко­вих правил поведінки. 2. Виникн суб’єктивних прав і юрид обов'язків — це стан переходу від загальних приписів првих норм до конкретної моделі поведінки конкретних суб'єктів. 3. Реалізація (фактичне викори­стання) суб'єктивних прав і юрид обов'язків. Крім цього, в процесі првого регулювання можлива (але не обов'язкова) 4. стадія застосування санкцій норм пр.

146. Місце і роль д у функціонуванні механізму првого регулювання суспільних відносин

Прве регулювання — це дія пр на суспільні відносини за допомогою певних юрид засобів, через систему яких і забезпечується розвиток цих відносин у рамках і напрямах, визначених нормами пр. Характер зв'язків Д і механізму првого регу­лювання обумовлений нерозривним зв'язком між Д і прм. Саме Д як апарат політ вл здій­снює через свої органи пртворчу, прзастосовчу і прохоронну діяльність. Тому діяльність державних органів є необхідною умовою функц механізму првого регулювання суспільних відносин. У функціонуванні механізму првого регулювання особливу роль відіграє прзастосовча діяльність держав­них органів, яка уособлює її діяльність щодо реалізації відповідних владних повноважень. Прзастосування стає необхідним тоді, коли для виникн суб'єктивних прав та юрид обов'язків наявності самої норми пр не­достатньо, і виникає потреба у виданні відповідними держ органами додаткових індивідуальних актів, що надають чинності механізму првого регулювання. Зав­дання прзастосовчої діяльності — продовжити загальне нормативне регулювання, що запрограмоване пртвор-чістю, за допомогою норм пр. Як допоміжний інстру­мент тут виступає індивідуальна регламентація, що здій­снюється за допомогою актів застосування пр і знахо­дить свій вираз в уточненні првого положення суб'єктів У реальному првому відношенні. Отже, прзастосовча діяльність Д неначе доповнює процес првого ре­гулювання, створюючи можливості для реалізації прав і обов'язків суб'єктів у випадках, коли це неможливо без додаткових індивідуальних актів державних органів. Так, конституційною нормою закріплено пр громадян України на житло. Але для здійснення цього пр не­обхідне видання держ органами індивідуальних актів, що засвідчують факт наявності підстав для отриман­ня житла (рішення про взяття на квартирний облік) і засвідчення пр на отримання саме цього житла (видача ордера на квартиру).

147. Ефективність првого регулювання суспільних відносин Прве регулювання — це дія пр на суспільні відносини за допомогою певних юрид засобів, через систему яких і забезпечується розвиток цих відносин у рамках і напрямах, визначених нормами пр. Метою видання првих приписів є досягнення необ­хідного суспільно корисного результату. Саме тому су­спільство зацікавлено, щоб юридичні норми досягали мети, визначеної при їх виданні. Аналіз цих питань і становить проблему ефективності првого регулювання. Термін "ефективність" застосовується у значенні ре­зультату наслідку якогось явища. Тому ефективність ор­ганічно пов'язана з результативністю, дієвістю певних за­ходів, дій, приписів. Критерієм ефективності првих норм (і пр в цілому) є міра досягнення цілей, поставле­них перед ними. Вони поділяються на близькі і кінцеві, прямі і непрямі і т. ін. Але загальним у всіх випадках є визнання того, що цілями првого регулювання висту­пає: а) закріплення за допомогою юрид засобів уже існуючих суспільних відносин; б) стимулювання тих, що вже існують і які відповідають загальному інтересу суспільства; в) створення умов для виникн і розвитку нових форм суспільних відносин; г) вилучення з практики соціально небезпечних відносин. Основними чинниками, що забезпечують ефек­тивність првого регулювання, можна вважати: 1. Відповідність вимог норм пр рівню соціально-еко­номічного розвитку суспільства. Норми пр обумовлю­ються економічними чинниками не автоматично. Пр — продукт свідомої діяльності людей, тому економічні зако­номірності розвитку суспільства можуть або вірно визначатися і відображуватися у праві, або спотворюватися в ньо­му. Це призводить до виникн норм, що не відпо­відають економічним та іншим соціальним вимогам даного етапу розвитку суспільства. Такі обставини пояснюються, насамперед, об'єктивними труднощами пізнання реальної дійсності, а також суб'єктивістськими підходами до пртворення. Досвід показує, що такі прві акти, як прави­ло, з часом доопрацьовуються відповідно до реальних ви­мог соціально-економічного розвитку суспільства або пов­ністю скасовуються. 2. Рівень досконалості законодавства. Чим досконаліше законодавство, тим швидше і повніше будуть досягатися цілі, визначені при виданні конкретних юрид норм. Якщо ж у праві існує неузгодженість окремих норм, прога­лини, а окремі норми не мають реальних санкцій, то все це суттєво впливає на рівень ефективності првого регу­лювання. 3. Рівень првої культури громадян. Ця умова досить ємна. Вона охоплює і режим законності при пртворчоеті та прзастосу ванні, і рівень прсвідомості та низку інших явищ. Сутність првої культури виявляється у тому, що всі суб'єкти суспільних відносин мають бути обізнані зі змістом првих норм, чітко уявляти свої суб'єктивні пр та юридичні обов'язки, неухильно дотри­муватися їх. Без цих вимог не можуть бути ефективними прві вимоги. Однак, саме по собі знання пр суб'єктами првих відносин не забезпечує його ефективності. Необхідні ще й умови для його втілення у життя.

148. Інформаційно-психологічний аспект дії пр Прве регулювання не має речової чи енергетичної форми, а здійснюється як правило на інформаційному рівні. Однак інформація буває різна: описуючого характеру, управлінська, нормативна, предписуюча. Якщо перший вид інформації, як правило, встановлюється у преамбулах, нормах-дефініціях і описує стан будь-якого об’єкта, то другий вид діє на інтереси особи првими засобами: пр і обов’язки, пільги і покарання. Прве регулювання здійснюється головним чином за допомогою управлінської інформації. Тут інформаційний аспект не можна відірвати від психологічного, оскільки пр здатне регулювати поведінку тільки тоді, коли адресуєма інформація сприймається свідомістю особи і трансформується в мотив її діянь. Призначення різних првих засобів, як раз і направлене на те щоб інформувати суб’єктів про можливості вибору варіантів поведінки в рамках пр, і вплинути на їх інтереси в окремих напрямках. Прве регулювання здійснюється за допомогою првих стимулів і обмежень.

149. Пон і види првих стимулів. Првий стимул –це прве спонукання до законослухняної поведінки, що створює для задоволення особистих інтересів суб’єкта режим благополуччя. Загальні ознаки реалізації првих стимулів: 1) вони пов’язані з благополучними умовами для здійснення особистих інтересів особи. 2) інформують про розширення об’єма можливостей, свободи, так як формами вираження првих стимулів є суб’єктивні пр, законні інтереси, пільги. 3) визначають собою відмінну прву мотивацію. 4) передбачають підвищення позитивної активності. 5) направлені на впорядкування змін суспільних відносин, виконуючи функцію розвитку соціальних зв’язків. Прві стимули класифікуються за різними факторами. В залежності від елема норми пр можна виділити юридичний факт-стимул (гіпотеза), суб’єктивне пр, законний інтерес, пільга (диспозиція), заохочення. Наприклад, для отримання пенсії необхідний відповідний трудовий стаж. Таким чином юридичний факт стимулює відповідну поведінку, виступаючи в ролі факта-стимула. На рівні диспозиції стимулючим елемом виступає суб’єктивне пр, яке виражає можливість дій і пов’язане з задоволенням особистих інтересів. Законний інтерес є різновидністю дозволів і напрямів на задоволенням особистих інтересів. Пільга вираженна в наданні яких-небудь привілеїв або в частковому звільненні від виконання обов’язків, чи полегшенні умов їх виконання. Заохочення виступає в ролі стимула на рівні санкції.

150. Пон і види првих обмежень Прві обмеження - це прве стримування протизаконного діяння, що створює умови для задоволення інтересів конртсуб’єкта і суспільних інтересів в охоронні і захисті. Загальні ознаки реалізації првих обмежень: 1) вони пов’язані з неблагополучними умовами ( погроза чи залишення певних цінностей) для здійснення особистих інтересів суб’єкта так як направлені на стримання і одночасно і на задоволення інтересів протилежної сторони і суспільних інтересів. 2) інформують про зменншення об’єма можливостей, свободи, що означає і прав особи, що досягається за допомогою обов’язків, заборон, покарань. 3) визначають собою негативну прву мотивацію. 4) передбачають зниження негативної активності. 5) направлені на захист суспільних відносин, виконуючи функцію охорони. В залежності від елема структури норми пр можна виділити юридичний факт-обмеження (гіпотеза), зобов’язання, заборона, призупинення (диспозиція), покарання (санкція). Првим обмеження в диспозиції виступає юридичний обов’язок, він стримує зобов’язану особу від задоволення особистих інтересів і заставляє його діяти в інтересах уповноваженого. Заборони виступають пасивними зобов’яннями. Призупинення – це тимчасова і конкретна заборона на використання своїх прав. Прве покарання – це форма юридичного засудження винної, протиправної поведінки, в результаті якого особа зазнає обмежень, чи лишаєть певних прав.