85. Прві презумції та аксіоми

Презумпція — закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення. Презумпції — важливий і досить гнучкий інструмент регу­лювання првідносин, завдяки якому зникають сумніви в іс­нуванні певного юридичного факту, оскільки в них: — відображаються вихідні, принципові засади прав; — закладений механізм реалізації цих засад. Законні презумпції бувають двох видів: • неспростовні презумпції — не потребують доведення, тому що не підлягають сумніву; • спростовні презумпції — можуть бути спростовані в резуль­таті встановлення іншого щодо цих фактів. Види презумпцій за субординацією в првому регулюванні та їх риси: матеріально-прві — містять прположення про наявність (відсутність) певно­го юридичного факту при існу­ванні інших фактів, які можуть мати відношення до іншого суб'єкта даних првідносин або неозначеного кола осіб, служать передумовою для іс­нування процесуальної презумп­ції, вступають у дію лише за до­веденості умов їх застосування, завжди можуть бути спрос­товані через доказ про відсут­ність фактів, за наявності яких вони застосовуються. Процесуально-прві - виключають необхідність доказів для винесення рішен­ня або вказують на суб'єкта, на якого покладається тягар дове­дення під час розгляду юриди­чної справи, чим встановлюєть­ся порядок застосування норм процесуального пр, мають передумовою матері­ально-прву презумпцію, завжди випливають із пр­вої норми і розподіляють тягар доведення суворо визначено, а не приблизно, не можуть бути спростова­ні, якщо матеріально-прва презумпція є незаперечною.

86. Норма пр: пон, ознаки, структура. Співвідн норм пр та статті нормативно-првого акту.Норма пр — це загальнообов'язкове, формально-визначе­не правило поведінки, встановлене або санкціоноване Д як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповід­но до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, забезпечується всіма заходами держ впливу, аж до примусу. Ознаки норми пр такі ж, що й пр в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює гру­пу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему пр. Ознаки норми пр: 1. Норма пава є результатом пртворчості Д або санкціонування нею вже існуючих соціальних норм. 2. Правило поведінки регулятивного характеру — норма пр вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель регульованих суспільних від­носин. 3. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма пр ви­ходить від Д, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності. 4. Правило поведінки загального характеру — норма пр має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспіль­них відносин, норма має багаторазовість застосування. 4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру — норма пр закріплює пр і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. 5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому поряд­ку, — норма пр видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розроб­ка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасу­вання чинності. 6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами держ впливу, аж до примусу, — Д створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сфор­мульованих у нормі пр; застосовує спос переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми пр.

Структура, або внутрішня форма норми пр — це внутрішня побудова норми пр, яка виражається у її поділі на складові елеми, пов'язані між собою. Елеми норми пр: Гіпотеза — частина норми, яка вказує, на ті обставини, при настаннв яких можуть виникати, змінюватись чи припинятись пр та обов’язки суб’єктів, що передбачені првою нормою. Диспозиція — частина норми, у якій формулюється саме правило пове­дінки, пр і обо­в'язки суб’єктів що реалізується у випадку настання умов, які передбачені гіпотезою. Санкція — частина норми, яка встановлює за­ходи (вид та обсяг) держ приму­су, застосовувані у разі її порушення. Як правило, норма пр закріплюється в тексті нормативного-првого акту і це зумовлює необхідність дослідж питання про співввідношення норми пр та статті нормативного-првого акту. Існують 2 варіанта такого співвідн: 1) норма пр та стаття нормативного-првого акту співпадають. Вказане співпадання можливе як за змістом, тобто викладу прав і обов’язків суб’єктів в повному обсязі в межах однієї статті. 2) коли норма пр та стаття нормативного-првого акту не співпадають. В даному випадку можливі 4 спос викладення норм пр в статті нормативного-првого акту: 1. відсилочний спосіб – коли елеми норми не розкриваються повністю в одній статті, а дається посилання на іншу статтю цього ж нормативного акту. 2. бланкетний спосіб – коли відомості, які прямо не встановлюються статтею, додаються самостійно нормами, що вміщенні в статтях інших нормативних актів.3. казуальний спосіб – коли виклад змісту норми здійснюється шляхом перерахування тих обставин чи дій, що регламентується відповідним актом. 4. абстрактний спосіб – коли виклад норми здійснюється шляхом узагальнення певних обставин чи дій, що встановлюють родові ознаки певного явища.