2. Конкрементозний пульпіт. Причини виникнення. Клініка, діагностика, лікування.

Конкрементозний пульпіт виникає внаслідок утворення в тканинах пульпи дентиклів або петрифікатів. Це призводить до появи самовільного,нестерпного болю, який іррадіює за ходом гілок трійчастого нерва. Больовий напад частіше виникає вночі, може тривати 2-3 год. Конкрементозний пульпіт може виникати в зубах із наявністю каріозної порожнини. На ренгенограмі в пульпі зуба виявляють конкремент. Перкусія - болісна. ЕОД -40-60 мкА.

Лікування:

Комбінований метод лікування: проводиться в 2 відвідання. Перше відвідання:часткова препаровка каріозної порожнини,розкриття порожнини зуба, накладання девіталізованої(мишяковістої або параформальдегідної)пасти, герметична повязка. Друге відвідання:остаточне препарування каріоз.порожнини, розкриття порожнини зуба, ампутація коронкової пульпи, розширення устів каналів, після медикаментозного та інструментального оброблення каналу пломбують пастою до верхівки кореня. зуб закривають пломбою.

3. Контактний пункт. Його фізіологічне значення. Техніка його відновлення.

Контактний пункт - важливе анатомічне утворення , яке виконує

функцію розподілу жувального тиску в зубній дузі і захищає

ясенний сосочок від ушкодження. Відтворення повноцінного контактного

пункту необхідно для розподілу харчової маси на обидві сторони зуба ,

стабільності пломб при їх функціонуванні та сталого положення зубів

в зубній дузі.

ТЕХНІКА ВІДНОВЛЕННЯ КОНТАКТНОГО ПУНКТУ

Після постановки діагнозу пацієнту проводиться анестезія. до початку

обробки порожнини проводиться « розклинювання » зубів за допомогою клина і

перевірка оклюзійних контактів. Для попередньої сепарації клинчик

підбирається відповідно розміру міжзубного трикутника з тугим приле -

ганіем , встановлюється без значного зусилля . Краще використовувати для

цих цілей дерев'яні клини ( з клена ) , які адсорбують вологу і повели-

чиваются в об'ємі. Через 10-15 хвилин простір між зубами стає

помітним і досить стійким.

Білет 12.

1. Періодонт. Будова. Зміни під впливом різних факторів, функції.

Періодонт - це сполучнотканинне утворення, розташоване в щілиноподібному просторі шириною 0,2-0,25 мм між альвеолою і цементом кореня зуба. Складається з волокнистих структур, клітинних елементів та основної речовини. Волокна поєднані в товсті пучки, які щільно вплітаються з одного боку в цемент кореня зуба, а з іншого - у кісткову тканину альвеоли. Біля верхівки кореня вони мають радіальний напрямок, а в інших ділянках косий, біля шийки зуба - горизонтальний. Окрім колагенових волокон в періодонті наявні також ретикулінові, еластичні та окситаланові волокна. Серед клітинних елементів у періодонті знаходяться фібробласти, гістіоцити, макрофаги, тучні клітини, незначна кількість остеобластів, цементобластів, епітеліальних клітин. Основна речовина періодонту, що представлена високомолекулярними полісахаридами, забезпечує перебіг основних обмінних процесів у періодонті. До функцій періодонту відносять:

опорно-утримуючу,амортизуючу,трофічну,пластичну,сенсорну,захисну.

У вікових змінах періодонту можна виділити 3 етапи:

період з 20 до 24 років, характеризується розвитком і формуванням нормальної структури

період з 25 до 40 років, характеризується стабільністю будови

період після 40 років, характеризується деструктивними змінами у періодонті у вигляді розволокнення окремих пучків колагенових волокон, зміни тинкторіальних властивостей. Особливістю цього є те, що розволокнення більше виражене у пришийковій ділянці зуба.