- •1.Історичні етапи розвитку терапевтичної стоматології. Внесок вчених України в її розвиток (ю.М. Гофунг, і.О.Новик, і.А. М.Ф. Данилевський).
- •2.Зубна бляшка. Роль мікроорганізмів зубного нальоту в етіології карієсу зубів.
- •3.Гострий обмежений пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •1.Оснащення терапевтичного відділення (кабінету), організація його роботи.
- •2.Зубний наліт. Механізм утворення, структура, фізичні властивості, хімічний склад. Мікроорганізми зубного нальоту. Методики видалення зубного нальоту.
- •3.Хронічний гранулюючий періодонтит. Клініка, діагностика, лікування.
- •1.Емаль зуба. Гістологічна будова, хімічний склад, фізіологічні властивості.
- •2.Методика препарування і формування каріозних порожнин 1 класу за Блеком.
- •3.Хронічний періодонтит, що загострився. Клініка, діагностика, лікування.
- •1.Цемент зуба. Гістологічна будова, хімічний склад, фізіологічні властивості.
- •2.Етапи препарування каріозних порожнин. Види борів.
- •3.Методи видалення пульпи и розпаду пульпи при різних формах пульпіту і періодонтиту.
- •1.Дентин зуба. Гістологічна будова, хімічний склад, фізіологічні властивості.
- •3.Хронічний гранульоматозний періодонтит. Клініка, діагностика, лікування.
- •1. Пульпа зуба. Гістологічна будова. Функції.
- •2. Гіпоплазія емалі. Етіологія, клініка, діагностика, лікування.
- •3. Хронічний фіброзний періодонтит. Клініка, діагностика, лікування.
- •1. Фізіологічні властивості слини. Роль слини в патологічних процесах порожнини рота.
- •3. Біологічний метод лікування пульпіту. Показання, техніка проведення.
- •1.Типове оснащення стоматологічного кабінету. Стоматологічний інструментарій, методи стерилізації.
- •2.Особливості препарування і формування каріозних порожнин 5 класу за Блеком.
- •3.Травматичний пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •1. Анатомічна будова зубів. Ознаки відмінності зубів. Особливості будови різних груп зубів.
- •2. Особливості препарування і формування каріозних порожнин 3 та 4 класу за Блеком.
- •3. Хірургічний метод лікування пульпітів. Показання, техніка проведення.
- •1.Амальгама. Склад, властивості. Показання до використання.
- •2.Фізичні методи в діагностиці та лікуванні карієсу зубів.
- •3.Гострий дифузний пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •1.Теорії виникнення карієсу зубів Мілера, д.Ентіна, і.Лукомського,. Е.Шарпенака, концепція Рибакова.
- •2. Конкрементозний пульпіт. Причини виникнення. Клініка, діагностика, лікування.
- •3. Контактний пункт. Його фізіологічне значення. Техніка його відновлення.
- •1. Періодонт. Будова. Зміни під впливом різних факторів, функції.
- •2. Пломбувальні матеріали. Класифікація. Постійні та тимчасові матеріали, вимоги до них.
- •3. Глибокий карієс. Клініка, діагностика, лікування.
- •2.Середній карієс. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Ендодонтичній інструментарій, класифікація, показання до використування, стерилізація.
- •1.Сучасні уявлення про етіологію та патогенез карієсу зубів (в.Боровський, в.Окушко).
- •2.Флюороз. Етіологія, патогенез. Клініка, діагностика, лікування та профілактика.
- •3. Помилки в діагностиці і ускладнення при лікуванні пульпітів. Методи запобігання та усунення.
- •1.Патологоанатомічна гістологія початкової стадії карієса зубів (р.Синицін, г.Пахомов).
- •2. Гострий періодонтит. Клініка, діагностика, лікування.
- •1.Вклад кафедри терапевтичної стоматології онМедУ в розробку проблеми карієсу зубів.
- •2. Гіперестезія твердих тканин зубів. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Гострий гнійний пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •1. Розповсюдженість карієсу зубів в різних географічних зонах. Фактори, що призводять до розвитку карієсу зубів.
- •2. Хронічний фіброзний пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Методи обстеження хворих з патологією твердих тканин зубів. Основні і допоміжні методи, інструментарій.
- •1.Планова стоматологічна санація. Основні організаційні принципи і клінічні методи.
- •2. Карієс в стадії плями. Клініка, діагностика, лікування.
- •3. Етіологія і патогенез періодонтиту.
- •1. Обстеження хворих з ураженнями зубів. Основні і додаткові.
- •2.Періодонтит. Класифікація. Клінічні і додаткові методи діагностики.
- •3. Роль фтору в профілактиці карієсу зубів. Механізм дії фтору.
- •1. Профілактика карієсу зубів. Розробки кафедри терапевтичної стоматології онМедУ.
- •2. Хронічний гіпертрофічний пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Методи розширення важкопрохідних кореневих каналів. Інструменти та медичні засоби.
- •1.Зміни пульпи під впливом різних факторів, вікові зміни.
- •2.Поверхневий карієс. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Основні принципи лікування гострого періодонтиту. Невідкладна допомога.
- •1.Механізм виникнення болю під час препарування каріозних порожнин. Знеболення при лікуванні карієсу зубів.
- •2.Тверді утворення в пульпі (дентикли, петрифікати). Причини виникнення. Класифікація. Диференційна діагностика.
- •3.Основні принципи лікування хронічного періодонтиту. Медикаментозні засоби.
- •1.Цементи. Склад, хімічні властивості. Показання до використання.
- •2. Глибокий карієс. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Методика розширення кореневих каналів (« крок назад», «крок вперед»).
- •1.Гігєна порожнини рота. Гігієнічні індекси та їх значення.
- •2.Клиноподібний дефект. Стертість твердих тканин зубів. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Використання фізичних методів в діагностиці та лікуванні пульпітів.
- •1. Зубна формула. Строки прорізування постійних зубів та формування їх
- •2. Лікувальні та ізолюючі прокладки. Показання до використання.
- •3. Хронічний гранулюючий періодонтит. Клініка, діагностика, лікування
- •2.Хронічний гангренозний пульпіт. Клініка, діагностика, лікування.
- •3.Помилки при діагностиці та ускладнення при лікуванні періодонтиту.
- •1.Соціальна та індивідуальна профілактика карієсу зубів.
- •2.Композити, їх характеристика. Показання до використання.
- •3.Ускладнення при девіталізації пульпи (токсичний періодонтит). Клінічні прояви. Способи усунення і запобігання.
- •1.Ураженiсть кар*эсом рiзних груп зубiв. Вiковi змiни.
- •2.Флюороз.Етiлогiя, патогенез.Клiнiка,дiагностика,лiкування та профiлактика.
- •3.Поломка iнструменту в кореневому каналi : причини, методи видалення I запобiгання ускладнень.
- •1. Патологоанатомічна гістологія початкової стадії карієса зубів (р.Синицін,г.Пахомов).
- •2. Пульпіт. Етіологія, патогенез. Класифікація пульпітів .
- •3. Склоіономерні цементи, їх склад, показання до застосування.
- •1. Класифікація каріозних порожнин за Блеком. Основні принципи препарування каріозних порожнин. Етапи препарування каріозних порожнин.
- •2. Спадкоємні ураження зубів некаріозного походження. Діагностика.
- •3. Методика пломбування кореневих каналів пластичними матеріалами.
- •1. Топографія пульпової камери та кореневих каналів різних груп зубів.
- •2. Верхівкове вогнище хронічної інтоксикації. Діагностика, вплив на організм та зв’язок з захворюваннями інших органів та систем, лікування.
- •3.Матеріали для прямого та непрямого покриття пульпи при лікуванні пульпіту.
- •1. Розповсюдженість карієсу зубів в різних географічних зонах. Фактори, що призводять до розвитку карієсу зубів.
- •2. Гіпоплазія емалі. Етіологія, клініка, діагностика, лікування.
- •3. Рентгенологічний метод як один з основних методів оцінки стану твердих тканин зубів і періодонту.
- •1.Типове оснащення стоматологічного кабінету. Стоматологічний інструментарій, методи стерилізації.
- •2. Діагностика, диференційна діагностика хронічних форм періодонтиту.
- •3.Пломбувальні матеріали для кореневих каналів. Класифікація. Властивості. Вимоги до них.
1.Ураженiсть кар*эсом рiзних груп зубiв. Вiковi змiни.
Кариес зубов - патологический процесс, проявляющийся после прорезывания зубов, при котором происходят деминерализация и размягчение твердых тканей зуба с последующим образованием дефекта в виде полости.
Имеются поверхности или участки зуба, которые поражаются чаще других. Так, на больших и малых коренных зубах раньше других поражаются фиссуры жевательных поверхностей и слепые ямки. На втором месте у этой группы зубов контактные поверхности и на третьем - щечные поверхности. Очень редко кариес поражает язычные поверхности. Частота поражения кариесом разных зубов неодинакова: зубы верхней челюсти поражаются чаще, чем зубы нижней челюсти; резцы и клыки - значительно реже, чем малые и большие коренные зубы.
Установлена также зависимость между частотой возникновения кариеса и принадлежностью к определенной расе. По-видимому, в этом случае оказывает влияние наследственный фактор. Генетические факторы, такие, как морфология зуба, окклюзия, состав слюны и др., могут играть определенную роль в возникновении кариеса.
При аномалиях зубного ряда, которые сопровождаются неправильным положением зубов, их скученностью, резко возрастает поражаемость этих зубов кариесом. Плотность контакта между зубами тоже сказывается на частоте поражения зубов кариесом.
При изучении поражаемости больших коренных зубов с учетом минимального срока после их прорезывания оказалось, что быстрее всего кариес возникает на третьих больших коренных зубах, затем - на вторых и только потом на первых больших коренных зубах. Таким образом, наблюдается прямая зависимость "быстроты" поражения зубов кариесом от удаленности их от входа в полость рта. Возрастные изменения в полости рта:
происходит постепенная утрата зубов, зубы приобретают желтоватый оттенок и различную степень стертости, снижаются барьерные свойства тканей зубов;
атрофируются альвеолярные отростки челюстей, изменяется прикус (становится прогнатическим);
уменьшается объем и секреция слюнных желез - это приводит к постоянному чувству сухости во рту, нарушению формирования пищевого комка, склонности к воспалению слизистой оболочки;
снижается ферментативная насыщенность и защитные свойства слюны;
нарушается пережевывание и переваривание пищи;
язык становится плоским и гладким из-за атрофии мышц и сосочков; повышаются пороги вкусовой чувствительности.
Постепенно атрофируются миндалины лимфоэпителиального глоточного кольца;
Макроскопические изменения связаны с образованием вторичного дентина, который в течение жизни заполняет полость зуба вплоть до исчезновения просвета.
Микроскопические изменения связаны с закупоркой дентинных канальцев неорганическими веществами.
Вследствие этих изменений нарушается трофика зуба, что, в свою очередь, становится причиной атрофических явлений.
2.Флюороз.Етiлогiя, патогенез.Клiнiка,дiагностика,лiкування та профiлактика.
Флюороз:
Этиология: связан с избыточным поступлением фтора в организм с водой, продуктами питания. Встречается в зонах с повышенной концентрацией фтора в воде. Обнаруживается в зоне металлургических и химических предприятий, выбрасывающих в атмосферу фтор. Концентрация фтора в питьевой воде до 0,5 мг/л не вызывает изменений в зубах. При концентрации фтора 0,8-1,0 мг/л легкие формы флюороза .
Чем выше концентрация фтора в воде, тем выше распространённость и интенсивность флюороза. Наличие значительных количеств кальция в воде уменьшает развитие флюороза. Фтор, поступая в организм, действует на энамелобласты, что ведёт к неправильному формированию эмали. Он быстро проникает в кровь и блокирует щитовидную железу, влияя на её активность. Думается, что изменение функции щитовидной железы является наиболее вероятным объяснением неблагоприятного действия фтора на минерализацию эмали.
Клиника:
Штриховая форма - это слабозаметные меловидные полоски на эмали фронтальных зубов (наиболее легкая форма). Белый цвет полосок от центра к периферии становится менее ярким и незаметно переходит в нормальный цвет зуба.
Пятнистая форма – это вид меловидных пятен, расположенных в различных участках коронки зуба. Интенсивность белой окраски исчезает от центра к периферии. Поверхность эмали в области пятна обычно гладкая, блестящая. Иногда имеется слабовыраженная светло-жёлтая пигментация.
Меловидно-крапчатая форма - проявляется в области всех, а не только передних зубов, картина весьма разнообразна: белые блестящие и матовые пятна, участки пигментации пятен от светло - до тёмно-коричневого цветов. Пятна располагаются обычно на вестибулярной поверхности фронтальных зубов. Иногда встречаются небольшие округлые дефекты эмали — крапинки.
Эрозивная форма — более тяжёлое поражение зубов, характеризующееся образованием дефектов — эрозий в области меловидно изменённой эмали. Наличие хотя бы одной эрозии уже свидетельствует о качественно новом, более тяжёлом, развитии флюороза.
Деструктивная форма - встречается в эпидемических районах с содержанием фтора 10-12 мг/л и характеризуется постепенным разрушением эмали зубов, их стиранием.
Профилактика: коллективно и индивидуально. Коллективные мероприятия сводятся обычно к замене питьевого источника путём смешивания воды двух источников с целью снижения концентрации фтора. Индивидуальные мероприятия заключаются в исключении искусственного вскармливания и прикорма детей. С началом прикорма следует заменить воду - молоком, фруктовыми соками, завезёнными из других регионов. Пища должна быть богата белками, витаминами группы В, а также С и D. Дополнительно вводят соли кальция и фосфора в виде глицерофосфата кальция, глюконата кальция, лактата кальция путём приёма этих препаратов двухнедельными курсами. Желательно детей школьного и дошкольного возрастов периодически, на период и зимних каникул, вывозить на отдых в места, где источники не имеют повышенного содержания фтора. Имеются способы очистки воды от фтора: замораживание, кипячение, фильтрование воды через слой окиси магния, обработка её сернокислым глинозёмом.
Лечение: Зависит от стадии поражения зубов и его распространённости в полости рта.
I стадия, - это мало заметные белые пятна, полоски, волнистости, - обратима не нуждается в спец лечении.
II и III стадии - это необратимые поражения эмали и дентина, требуют врачебного вмешательства.
Лечение должно быть направлено на реминерализацию тканей зуба и носить общий и местный характер. Во-вторых, оно должно быть реставрационным — восстанавливать форму и цвет зубов. В этом плане с учётом имеющихся морфологических данных не следует начинать лечение зубов, поражённых флюорозом, с использованием даже современных композитов. Покрытие ими зубов чревато большими разрушениями структуры эмали и дентина и последующим выпадением пломбировочного материала.
общее лечение: назначение фосфорно-кальциевых препаратов и витаминов, устранение избыточных количеств фтора из питьевой воды и пищи.
местное лечение: отбеливание пигментированной эмали разными кислотами, перекисями и другими веществами с последующей нейтрализацией их действия щелочными препаратами, 10% раствором глюконата кальция.
