- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
Поняття динамічної ланки
Реальні САК - це дуже складні системи, до складу яких входять різноманітні елементи. Це робить задачу аналізу та синтезу САК дуже складною. Тому в курсі ТАК вводиться поняття динамічної ланки – математичної частини системи (незалежно від фізичної природи та конструкції), що описується рівнянням певного типу. Це дозволяє звести багато різних реальних елементів САК до обмеженого числа типових ланок, а всі реальні САК розглядати як системи, що складаються із з’єднаних між собою типових ланок.
Рівняння реальних елементів систем керування складають на основі фізичних законів, які математично описуються рівняннями не вище другого ступеня. Тому типовою динамічною ланкою називають частину системи, яку можна описати диференціальним рівнянням не вище другого ступеня.
До такого визначення можна підійти й математично.
У передавальній функції (5.23) системи коефіцієнти aj та bj визначаються параметрами цієї системи, тому вони можуть бути тільки дійсними, а значить, співмножники чисельника та знаменника можна розкласти на лінійні та квадратичні множники:
k; ks; k/s; k/(as+b); k/(as2 + bs + c); as + b; as2 +bs + c.
Тому передавальну функцію W(s) можна записати як добуток простих множників і простих дробів.
Звідси можна дати ще одне визначення елементарної або типової динамічної ланки: типовою динамічною ланкою називається елемент системи, передавальна функція якого має вигляд простого множника чи простого дробу.
У курсі ТАК виділяють ланки: пропорційну, інтегруючу, диференціальну, аперіодичну, коливальну, консервативну, форсуючу першого та другого порядку, ланку запізнення та деякі інші ланки.
Пропорційна ланка
Пропорційною (підсилювальною, безінерційною) називається ланка, яка описується рівнянням:
y(t) = kx(t), (5.36)
де k - коефіцієнт пропорційності (підсилення).
Використовуючи властивості перетворення Лапласа, запишемо операційне рівняння: Y(s)=kX(s). Звідси передавальна функція ланки за Лапласом:
W(s) = Y(s)/X(s) = k.
КПФ та частотні функції ланки мають вигляд:
W(j)
= k; U()
=k; V()
= 0;
=
k;
() = arctg V()/U() = 0.
На рис. 2.8 побудовані відповідні частотні характеристики.
Часові функції та відповідні характеристики (рис. 5.9) мають вигляд:
h(t) = k1(t); w(t) = h'(t) = k(t) = (t).
Д
ля
пропорційної ланки характерна відсутність
накопичувачів енергії, і тому вона
миттєво копіює вхідний сигнал, змінюючи
його за величиною в k разів.
Прикладами елементів, які можуть бути описані пропорційною ланкою, є: редуктори, трансформатори, підсилювачі, датчики тощо.
Ідеальних підсилювальних елементів не існує, але таким можна вважати елемент, інерційність якого не відбивається на поведінці САК.
Диференціальна ланка
Диференціальною називається ланка, яка описується рівнянням
(5.37)
тобто вихідний сигнал пропорційний швидкості зміни вхідного сигналу.
Операційне рівняння та передавальна функція ланки:
Y(s) = ksX(s); W(s) = ks.
Частотні функції мають вигляд:
W(j) = kj; U() = 0; V() = k; A() = k; () = arctg (k/0) =
= arctg = /2 (рис. 5.10).
Зсув фази не залежить від частоти і дорівнює /2. АФЧХ ланки співпадає з додатною уявною піввіссю.
Л
огарифмічна
амплітудна частотна характеристика
ланки:
L() = 20lg A()=20lg k=20lg k+20lg ;
при = 1с-1 L() = 20 lg k (дБ);
при = 10с-1 L() = 20 lg k + 20 (дБ);
при = 100с-1 L() = 20 lg k + 40 (дБ);
т
обто
ЛАЧХ являє собою пряму, що проходить
через точку з координатами
(=1c-1;
L()=20lgk)
та має ухил +20дБ/дек
(плюс двадцять децибел на декаду). Це
вказує на те, що логарифмічна амплітуда
збільшується на 20 дБ за одну декаду
(рис. 5.11).
Часові функції та характеристики диференціальної ланки (рис. 5.12):
h
(t)
= k1(t);
w(t) = h'(t) = k(t)
= (t).
До диференціальних ланок можна віднести елементи автоматичних систем, у яких вихідна координата в усталеному режимі пропорційна похідній вхідного впливу, що змінюється, і дорівнює нулю, якщо цей вплив є постійним. Прикладами таких елементів можуть бути спідометр, тахогенератор (якщо вхідна величина - кут повороту вала).
Реальні диференціальні ланки є інерційними і тому описуються передавальними функціями вигляду:
W(s) = ks/(Ts+1),
де T - стала часу, що враховує інерційні властивості реальної диференціальної ланки. Чим менше значення Т, тим ближче властивості реальної ланки до властивостей ідеальної диференціальної ланки.
