- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
Поняття стійкості
6.2. Постановка задачі стійкості за О.М. Ляпуновим
6.3. Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
6.4. Алгебраїчні критерії стійкості САК
6.1. Поняття стійкості
На будь-яку автоматичну систему завжди діють різні зовнішні впливи, які можуть перешкоджувати її нормальній роботі. Правильно спроектована система має стійко працювати при всіх зовнішніх впливах: стійкість є однією з необхідних умов, що забезпечують нормальне функціонування автоматичних систем.
У найпростішому випадку під стійкістю САК будемо розуміти властивість системи повертатися у стан рівноваги після зникнення зовнішніх сил, які вивели її з цього стану. Це поняття можна проілюструвати за допомогою системи шар-поверхня (рис. 3.1).
У випадку, зображеному на рис. 6.1 а), при будь-якому відхиленні шару від положення рівноваги (положення A0) він буде намагатися повернутися у це положення. Цей випадок відповідає стійкій рівновазі.
У випадку, зображеному на рис. 6.1 б), має місце нестійка рівновага, тобто така система нестійка.
На рис. 6.1 в) стан рівноваги стійкий лише доти, доки відхилення не вийшло за деяку межу. Рисунок 6.1 г) відповідає байдужій рівновазі.
Якщо система описується лінійним диференціальним рівнянням, то її стійкість не залежить від величини впливів. Лінійна САК, стійка при малих впливах, буде стійкою і при великих.
Нелінійні системи можуть бути стійкі при малих впливах і нестійкі при великих (рис. 6.1 в).
Тому в загальному випадку, розглядаючи нелінійні системи, вводять поняття стійкості «у малому», «у великому» та «в цілому».
Система стійка «у малому», якщо зазначається лише факт наявності області стійкості, але не визначаються її межі.
Систему називають стійкою «у великому», коли визначені межі області стійкості, тобто визначені границі області початкових відхилень, при яких система повертається у початкове положення, і з’ясовано, що реальні початкові відхилення належать цій області.
У тому випадку, коли система повертається у початкове положення при будь-яких початкових відхиленнях, систему називають стійкою «в цілому».
Зрозуміло, що система, стійка «в цілому», буде стійка «у малому» та «у великому»; система, стійка «у великому», буде стійка «у малому».
Поняття стійкості можна розповсюдити і на більш загальний випадок - випадок руху в незбуреному стані, наприклад, руху за деякою заданою траєкторією.
Припустимо,
що заданий рух за відсутності впливів
має визначатися законом зміни вихідної
координати y*(t).
Це буде незбурений
рух.
Зовнішні впливи спричинюють відхилення
дійсного руху системи від заданого. Цей
дійсний рух називають збуреним.
Він
визначається координатою y(t). Тоді
заданий незбурений рух буде стійким,
якщо після закінчення дії зовнішніх
впливів збурений рух через деякий час
увійде у задану область
де
= const
-
задана величина.
6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
Теореми О.М. Ляпунова про стійкість руху
Уперше чітке визначення стійкості було дане російським вченим Ляпуновим 1892 року в роботі «Загальна задача про стійкість руху».
Уведемо
нову змінну, що дорівнює різниці змінної
y(t) у збуреному та незбуреному русі:
Цю змінну називають відхиленням
або варіацією
величини y(t).
Визначення стійкості за Ляпуновим можна пояснити таким чином.
Стійкість незбуреного руху означає, що при достатньо малих початкових відхиленнях збурений рух буде як завгодно мало відрізнятися від незбуреного руху. Якщо незбурений рух нестійкий, то збурений рух відходитиме від нього, як би малі не були початкові відхилення.
Незбурений рух називається асимптотично стійким, якщо будь-який збурений рух при достатньо малих збуреннях прямує до незбуреного руху, тобто
(6.1)
У результаті лінеаризації точні нелінійні диференціальні рівняння замінюються наближеними лінеаризованими рівняннями, які називаються рівняннями першого наближення.
О.М. Ляпунов сформулював теореми, що дозволяють судити про стійкість нелінійних систем за їх лінеаризованими рівняннями (рівняннями першого наближення).
Теорема 1. Якщо дійсні частини всіх коренів si характеристичного рівняння першого наближення від’ємні, то незбурений рух асимптотично стійкий.
Теорема 2. Якщо серед коренів si характеристичного рівняння першого наближення є хоча б один корінь з додатною дійсною частиною, то незбурений рух нестійкий.
Якщо серед коренів si є хоча б один нульовий корінь, а дійсні частини решти коренів від’ємні, то це відповідає критичному випадку і, згідно з Ляпуновим, стійкість незбуреного руху в цьому випадку не може бути оцінена за рівняннями першого наближення, а потрібний розгляд точних рівнянь.
