- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
Прямі показники якості перехідних процесів є локальними критеріями якості, тобто кожен з них характеризує лише одну будь-яку властивість системи. Вони є наочними і широко використовуються при експлуатації автоматичних систем (настроювання апаратури, регламентні роботи) і при їх експериментальному дослідженні на фізичних і математичних моделях. Однак у загальному випадку локальні критерії складно обчислити аналітично. Більш зручними в цьому плані (хоча й менш наочними) можуть бути інтегральні критерії.
Інтегральні критерії, або інтегральні оцінки, є інтегралами від деяких функцій перехідного процесу вихідної координати чи помилки системи в перехідному режимі. Вони являють собою узагальнені критерії, що дозволяють оцінювати якість перехідного процесу і вплив на нього параметрів системи без визначення окремих показників якості. Широко використовуються лінійні та квадратичні інтегральні оцінки.
Лінійні оцінки обчислюються за формулою
(9.11)
де в(t) – вільна складова помилки системи.
Однак частіше використовують моменти і-го порядку, тобто оцінки вигляду
...,
.
(9.12)
Простішою з цих оцінок є момент J00. Якщо система стійка, інтеграл J00 збігається і його значення дорівнює площі під кривою в(t) (рис.9.9 а).
Чим вище швидкодія системи, тим менша величина J00, тому параметри системи слід обирати так, щоб цей інтеграл набував мінімального значення, тобто d J00/dA = 0, де А – параметр системи, який змінюється. Недоліком цієї оцінки є те, що вона придатна тільки до монотонних чи аперіодичних процесів. При коливальному процесі (рис. 9.9 б) площі, що обмежені осями координат і кривою в(t), додаються алгебраїчно, і мінімуму J00 може відповідати процес з більшою кількістю коливань, тобто з малою швидкодією й навіть з незатухаючими коливаннями.
У зв’язку з цим для коливальних процесів застосовують інтегральні оцінки, в яких знакозмінність підінтегральної функції тим чи іншим способом усунена. Однією з таких оцінок є інтеграл модулю сигналу помилки, тобто інтегральна абсолютна оцінка
. (9.13)
Однак вона застосовується тільки при дослідженні систем на моделях, бо її аналітичне визначення через коефіцієнти передавальної функції неможливе.
Для дослідження коливальних систем найчастіше застосовують квадратичну інтегральну оцінку
. (9.14)
Вона оцінює площу під кривою в2(t): чим менша ця площа, тим вище швидкодія системи. Квадратична оцінка, як і лінійна, ураховує величину й тривалість відхилень, причому перші (більші) відхилення мають у кінцевому значенні інтегралу суттєво більшу вагу, ніж подальші (малі) відхилення. Тому мінімальні значення оцінки (9.14) завжди відповідають коливальним процесам з малим затуханням.
Для обчислення квадратичних інтегральних оцінок запропоновано декілька способів. Наведемо один із них без доказу.
За визначенням зображення вихідної величини при подачі на вхід одиничного ступінчастого впливу 1(t) має вигляд:
(9.15)
де Wyx (s) – передавальна функція замкнутої системи за керуючим впливом.
Зображення відхилення вихідної величини від усталеного значення
(9.16)
де W(s) – передавальна функція розімкнутої системи;
Wх (s) - передавальна функція помилки за керуючим впливом.
Цей вираз можна записати у вигляді дробово-раціональної функції
(9.17)
При m n квадратичну інтегральну оцінку (9.14) можна обчислити за допомогою коефіцієнтів функції (9.17) за формулами:
(9.18)
де - визначник, складений з коефіцієнтів аі:
(9.19)
в якому всі коефіцієнти з індексом менше 0 і більше n замінюють нулями.
Визначники 0, ..., m отримують з (4.19) заміною стовпчика (k+1) стовпчиком (an-1, an, 0, 0, …), де k = 0, 1, ..., m.
Коефіцієнти В0, В1, ..., Вm визначають так:
B0 = b2m; B1 = b2m-1 – 2bmbm-2;
Bk = b2m-k – 2bm-k+1bm-k-1+ ... + 2(-1)kbmbm-2k; (9.20)
Bm = b20.
Знайшовши за (9.18) інтегральну оцінку, можна знайти значення тих чи інших коефіцієнтів (параметрів, що входять до коефіцієнтів), при яких інтеграл набуває мінімального значення. Для цього визначають частинні похідні за коефіцієнтами, що нас цікавлять, дорівнюють похідні до нуля й обчислюють значення коефіцієнтів, при яких оцінка має мінімум.
Існують таблиці розрахунку інтеграла (4.18) у функції коефіцієнтів b0, …,bm i a0, …, an зображення за Лапласом сигналу помилки Eв(s) для m=n-1 і до n = 10. Наприклад,
при n = 1, J20 = b20/(2a0a1);
при n = 2, J20 = (b21a0 + b20a2) /(2a0a1a2);
при n = 3, J20 = [b20a3a2 + (b21 - 2b2b0)a3a0 + b22a1a0] / [2a0a3(a1a2 – a0a3)].
Слід зазначити, що задача визначення параметрів за мінімумом J20 розв’язується аналітично лише у нескладних випадках для систем невисокого порядку. У протилежному випадку розрахунки суттєво ускладнюються і задачу слід розв’язувати за допомогою ЕОМ.
Інтегральні оцінки якості широко використовують при синтезі оптимальних систем автоматичного керування як критерій оптимальності.
