- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Правила перетворення структурних схем
При визначенні передавальної функції системи використовують ряд правил перетворення структурних схем. Розглянемо основні з них.
Послідовне з’єднання ланок. При послідовному з’єднанні вихідна величина кожної попередньої ланки є вхідною величиною подальшої ланки (рис. 5.25).
Рівняння ланок в операційній формі:
X1 = W1X0; X2 = W2X1; X3 = W3X2.
В
иключивши
із цих рівнянь проміжні змінні X1,
X2,
отримаємо:
X3 = W1W2W3 X0.
Звідси
(5.46)
Передавальна функція системи послідовно з’єднаних ланок дорівнює добутку передавальних функцій усіх ланок, що входять до складу з’єднання.
Паралельне з’єднання ланок. При паралельному з’єднанні ланок на вхід усіх ланок подається один і той самий сигнал, а вихідні величини додаються (рис. 5.26).
Рівняння ланок мають вигляд:
X1 = W1X0; X2 = W2X0; X3 = W3X0;
звідси отримуємо:
X = X1+X2+X3 = X0(W1+W2+W3);
W
= W1+W2+W3
=
. (5.47)
Передавальна функція паралельно з’єднаних ланок дорівнює алгебраїчній сумі передавальних функцій усіх ланок, що входять до з’єднання.
Ланка, охоплена зворотним зв’язком. Якщо вихідний сигнал ланки через будь-яку іншу ланку подається на його вхід, то вважають, що ланка охоплена зворотним зв’язком. При цьому, якщо сигнал зворотного зв’язку x1 віднімається від вхідного сигналу x0, то зворотний зв’язок називається від’ємним. Якщо сигнали x0 і x1 додаються, то зворотний зв’язок - додатний.
Якщо зворотний зв’язок від’ємний, то
X = Wп ; X1 = WззX; = X0 – X1,
де Wп - передавальна функція прямого ланцюга;
Wз.з.- передавальна функція зворотного зв’язку (рис. 5.27 а).
Звідси отримаємо:
X = Wп(X0–X1) = Wп Xo - WпWззX;
X (1+WпWзз) = Wп Xo.
отже, передавальна функція Wз замкнутого ланцюга дорівнює:
(5.48)
Передавальна функція ланки, охопленої від’ємним зворотним зв’язком, дорівнює дробу, в чисельнику якого записується передавальна функція прямого ланцюга (ланки, що охоплюється), а в знаменнику - сума одиниці та добутку передавальних функцій прямого ланцюга та ланки зворотного зв’язку.
Якщо зворотний зв’язок додатний, то аналогічно можна отримати:
(5.49)
Якщо передавальна функція зворотного зв’язку Wзз = 1, то зворотний зв’язок називається одиничним (рис. 5.27 б). Тоді формули (5.48) та (5.49) можна записати:
(5.50)
Існує ще ряд правил перетворення структурних схем, які дозволяють у багатоконтурних системах позбавитись зворотних зв’язків, що перехрещуються. Наприклад, перенесення суматора через ланку назад і вперед, перенесення вузла через ланку, перестановка вузлів і суматорів. Деякі з цих правил наведені в таблиці 5.2.
Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
Розглянемо одноконтурну систему (рис. 5.28). Ділянку за ходом сигналу від точки прикладення вхідного впливу X до точки знімання вихідного сигналу називають прямим ланцюгом (рис. 5.28 а).
Позначимо її передавальну функцію Wn:
Wп = W0 W1 W2 .
Ланцюг із послідовно з’єднаних ланок, що входять у замкнутий контур, називають розімкнутим ланцюгом (рис. 5.28 б). Його передавальна функція:
W = W1 W2 W3 .
При визначенні передавальної функції замкнутої системи за керуючим впливом Х збурення f дорівнюємо нулю: f=0. Тоді отримуємо:
(5.51)
Таблиця 5.2
Основні правила перетворення структурних схем
Вид перетворення |
Початкова схема |
Еквівалентна схема |
Перенесення суматора через ланку назад
|
|
|
Перенесення суматора через ланку вперед
|
|
|
Перенесення вузла через ланку назад
|
|
|
Перенесення вузла через ланку вперед
|
|
|
Перенесення вузла через суматор назад
|
|
|
Перенесення вузла через суматор уперед
|
|
|
П
ередавальна
функція замкнутої системи з від’ємним
зворотним зв’язком дорівнює передавальній
функції прямого ланцюга, поділеній на
одиницю плюс передавальна функція
розімкнутого ланцюга.
За цим правилом можна також визначити передавальну функцію замкнутої системи за збуренням f (керуючий вплив Х дорівнює нулю). Структурну схему для цього випадку наведено на рис. 5.29. Відповідно до цієї схеми запишемо:
(5.52)
Для замкнутої системи можна також записати передавальні функції помилки за керуючим впливом Wx і за збуренням Wf . При цьому вихідною величиною є помилка керування , а вхідною - керуючий вплив Х чи збурення f відповідно (рис. 5.30):
Wx = /X = W0/(1+W); Wf = /f = W4W3/(1+W) (5.53)
