- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
9.2 Прямі показники якості
Перехідний процес у системі залежить не тільки від властивостей САК, але й від характеру зовнішнього впливу, який у загальному вигляді може бути складною функцією часу. Якщо цей вплив має характер стрибка, перехідні процеси можна розділити на такі основні типи (рис. 4.2):
1
- коливальні процеси, що характеризуються
наявністю двох або більше перерегулювань;
2 - малоколивальні процеси з одним перерегулюванням;
3 - процеси без перерегулювання, які характеризуються тим, що значення у(t) залишається менше за усталене ууст у будь-який момент часу t;
4 - монотонні процеси (аперіодичні), які характеризуються тим, що швидкість зміни y(t) не змінює свого знаку при всіх t.
Прямі оцінки (показники) якості перехідного процесу визначають найчастіше за перехідною характеристикою h(t), тобто реакцією системи на одиничний ступінчастий вплив 1(t) за нульових початкових умов. До основних прямих показників якості належать (рис. 4.3):
час регулювання tрег - мінімальний час, після якого відхилення вихідної величини h(t) від усталеного значення не буде перевищувати деякої наперед заданої величини , тобто |h(t) - hуст(t)| ; Величина задається у відсотках від усталеного значення hуст(t). Звичайно =5 %.
п
еререгулювання
- максимальне
відхилення перехідної характеристики
від усталеного значення, що виражається
у відносних одиницях, або у відсотках:
=[(hmax-hуст)/hуст]100%.
Перерегулювання є наслідком того, що до нового усталеного стану система підходить з певною швидкістю: чим більш ця швидкість, тим більш величина . Крім того, при великих перерегулюваннях зростає прискорення вихідної координати, а це пов'язано з різким зростанням потужності виконавчих пристроїв і перевантажень, що зазнає об'єкт керування. Тобто для кожної конкретної системи необхідно обирати оптимальну величину перерегулювання . Досвід експлуатації САК свідчить, що така величина дорівнює 10-30%. У деяких випадках можливе збільшення до 70 %, а іноді перерегулювання недопустиме зовсім (хімічні, термічні процеси, робототехнічні комплекси);
час досягнення першого максимуму tmax - час, за який перехідна характеристика вперше досягає максимального значення;
час першого узгодження tп.у. - час, за який перехідна характеристика вперше перетинає рівень усталеного значення hуст;
частота коливань =2/Т0 - де Т0 - період коливань для коливальних процесів;
число коливань N, яке має перехідна характеристика за час регулювання.
К
ількість
перелічених показників якості може
бути збільшена, або зменшена відповідно
до особливостей системи. Наприклад, для
монотонних процесів і процесів без
перерегулювання (криві 3 і 4, рис. 9.2)
основним показником якості є час
регулювання.
Для вирішення практичних задач не обов’язково точно додержувати будь-яку певну форму перехідного процесу. Достатньо, аби він знаходився всередині зони значень, що допускаються, тобто щоб тільки найбільш суттєві прямі показники якості процесу були заданими чи мали близькі до заданих значення. Ці вимоги зазвичай зводяться до того, щоб відхилення вихідної координати y(t) не виходило за межі деякої зони, яку називають зоною відхилень, що допускаються (рис. 9.4).
