- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
Задача синтезу полягає у визначенні такої передавальної функції коректувального пристрою Wкп(s), щоб система мала необхідні показники якості:
порядок астатизму (=0, 1, 2);
значення коефіцієнтів помилок Сі (і = 0, 1, 2, 3);
перерегулювання ;
час регулювання tрег;
запаси стійкості за фазою й амплітудою;
кількість коливань за час регулювання.
Під час синтезу коректувальних пристроїв часто використовують лише деякі з цих показників.
У інженерній практиці найбільш широко використовують метод синтезу коректувального пристрою за логарифмічними частотними характеристиками. Цей метод є дуже зручним для розрахунку послідовного коректувального пристрою, оскільки ЛАЧХ Lкп() цього пристрою можна отримати як різницю характеристик скоректованої (бажаної) Lб() і початкової некоректованої L0(), систем:
Lкп() = Lб() – L0(), (10.33)
Синтез коректувального пристрою складається з таких етапів:
побудова ЛАЧХ початкової системи, яка складається з функціонально необхідних елементів;
побудова бажаної ЛАЧХ (БЛАЧХ) Lб(), яка відповідає заданим показникам якості;
визначення ЛАЧХ послідовного коректувального пристрою графічним відніманням характеристики L0() від характеристики Lб();
визначення передавальної функції послідовного коректувального пристрою Wк1(s) за його ЛАЧХ;
визначення передавальних функцій зустрічно-паралельного Wк2(s) і паралельного Wк3(s) коректувальних пристроїв, що є еквівалентними послідовному пристрою;
вибір одного з варіантів включення коректувального пристрою з урахуванням отриманих результатів і фізичних властивостей елементів системи;
вибір схеми чотириполюсника, яка реалізує отриману передавальну функцію і розрахунок його параметрів;
перевірочний розрахунок скоректованої системи.
Побудову ЛАЧХ початкової САК виконують за передавальною функцією W(s) розімкнутої системи. При цьому слід мати на увазі, що у чисельнику й знаменнику W(s) можуть бути співмножники з дуже малими сталими часу Ті. Їх вплив на властивості системи незначний, тому під час побудови ЛАЧХ ці співмножники можна не враховувати (впевнено можна зневажити двочленами й тричленами, в яких Ті1/100зр, де зр – частота зрізу системи).
При побудови бажаної логарифмічної амплітудної частотної характеристики (БЛАЧХ) виділяють чотири основних зони (рис. 10.10):
зона I дуже низьких частот (0 1), що характеризує ступінь астатизму системи за управляючим впливом; нахил БЛАЧХ у цій зоні дорівнює -20 дБ/дек;
з
она
ІІ низьких частот (1
2);
нахил БЛАЧХ у цій зоні визначається
кількістю аперіодичних (коливальних)
ланок, що мають сталу часу Т=1/1,
і складає –40 або –60 дБ/дек.
Рис. 10.10. Приклад бажаної ЛАЧХ
Ці дві зони частот визначають точність відтворювання впливів, що змінюються повільно, а також статичну точність системи;
зона ІІІ середніх частот (2 3) визначає запаси стійкості за фазою й амплітудою, а також якість системи у перехідному режимі. Для забезпечення необхідних показників якості нахил БЛАЧХ у цій зоні обов’язково повинен дорівнювати –20 дБ/дек, а ширина зони - не менше однієї декади (чим більша ширина, тим більші запаси стійкості й менша коливальність системи); зр – частота зрізу;
зона IV високих частот (3 ), нахил у якій визначається кількістю аперіодичних чи коливальних ланок. Хід БЛАЧХ у ній суттєво не впливає на якість системи. Його слід вибирати найбільш крутим, що дозволяє знизити вимоги до потужності виконавчих пристроїв і зменшити величину флуктуаційних помилок. З іншого боку, хід БЛАЧХ у цій зоні слід вибирати за умови отримання найбільш простого коректувального пристрою, тобто направляти БЛАЧХ за ЛАЧХ некоректованої системи або паралельно їй.
З аналізу БЛАЧХ видно, що найбільш значному коригуванню підлягає зона низьких і середніх частот ЛАЧХ некоректованої системи. Оскільки хід БЛАЧХ у цих зонах характеризує основні показники якості САУ, на нього накладаються досить жорсткі обмеження.
Розрахунок БЛАЧХ можна виконати за заданими коефіцієнтами помилок Сі. Для цього використовують приблизні співвідношення, що пов’язують показники якості САК з параметрами обмеженої кількості типових ЛАЧХ і дозволяють достатньо просто вирішити задачу синтезу коректувального пристрою:
Kvk = 1/C1; C2/2 = 1/(1Kvk);
C3/6 = -1/(12Kvk); Kvk = зр2/1 , (10.34)
де Kvk – коефіцієнт підсилення скоректованої розімкнутої системи.
За обчисленими значеннями Kvk, зр, 2 , 1 і з урахуванням вимог до БЛАЧХ будують цю характеристику (рис. 10.10). Побудову слід починати з асимптот зони І і ІІІ. Величина L2 має бути не менше 1012 дБ.
У
іншому випадку розрахунок БЛАЧХ виконують
за заданими величинами коефіцієнта
підсилення Kvk
скоректованої системи, ступеня астатизму
,
часу регулювання tрег,
перерегулювання .
Побудову БЛАЧХ починають з визначення частоти зрізу зр. Для цього використовують номограму (рис. 10.11), яка визначає залежність перерегулювання і часу регулювання tрег від максимуму Рmax дійсної частотної характеристики замкнутої системи, причому час регулювання подано у вигляді функції частоти зрізу зр.
Номограму використовують таким чином. За заданим значенням перерегулювання визначають величину Рmax. Потім за Рmax визначають співвідношення між tрег і зр:
tрег = с/зр (10.35)
На рис. 5.11 стрілками показано, як для значення =25% визначено Рmax = 1,2 і потім tрег = 2,8/зр.
З (10.35) визначають частоту зрізу, при якій час регулювання не перевищує заданого значення. Середньо-частотну асимптоту БЛАЧХ проводять через точку зр з нахилом –20 дБ/дек.
Довжина цієї асимптоти встановлюється такою, щоб забезпечити необхідний запас стійкості. Для цього за раніше визначеним Рmax знаходять надлишок фази і граничні значення Lм логарифмічних амплітуд (рис. 10.12).
Надлишок фази повинен бути забезпечений на ділянці БЛАЧХ, де виконується співвідношення:
Lм Lбаж() -Lм . (10.36)
Спочатку проводять горизонтальну пунктирну пряму з ординатою Lм. Потім з точки перетину цієї прямої з середньочастотною асимптотою будують спрягаючу асимптоту, нахил якої складає –40 чи –60 дБ/дек. Проводять її до точки перетину з низькочастотною асимптотою.
Після цього перевіряють надлишок фази а на частоті а, де ордината Lб() дорівнює Lм. Значення а обчислюють за формулою:
а = - /2 – (к/2 - і/а) + (m/2 - j/а), (10.37)
де - ступінь астатизму;
і – частоти спряження, менші за а, на яких нахил Lб() змінюється на -20 дБ/дек;
к – кількість частот і;
j - частоти спряження, менші за а, на яких нахил Lб() змінюється на +20 дБ/дек;
m – кількість частот спряження j; і = 1...к; j = 1...m
Я
кщо
надлишок фази менший за необхідний,
спрягаючу асимптоту слід перемістити
ліворуч. У протилежному випадку (великий
надлишок фази) асимптоту переміщують
праворуч.
Високочастотну асимптоту БЛАЧХ будують, як вказано вище (зона IV). Після її вибору й спряження із середньочастотною асимптотою перевіряють надлишок фази б на частоті б, де ордината характеристики Lб() дорівнює -Lм. Значення б обчислюють за формулою:
б = - qзр/4 – б/r , (10.38)
де qзр – відносний нахил середньочастотної асимптоти (при нахилі –20 дБ/дек qзр = 1); r – частоти спряження, більші за частоту зрізу зр; r = 1...n; n – кількість частот r.
Якщо б менше за необхідне значення, високочастотну асимптоту БЛАЧХ переміщують праворуч.
Для БЛАЧХ, що наведена на рис. 10.10, отримаємо такі значення коефіцієнтів формул (10.37) і (10.38):
=1; а = 2; і = 1; к =1; j - відсутні; m = 0;
б = 3; n =2; 1 = 3; 2 = 4.
Після побудови БЛАЧХ задачу синтезу коректувального пристрою розв’язують у такій послідовності.
З БЛАЧХ геометрично віднімають ЛАЧХ початкової системи й отримують ЛАЧХ послідовного коректувального пристрою.
За виглядом ЛАЧХ коректувального пристрою визначають його передавальну функцію Wк1(s): кожній частоті спряження і , на якій нахил ЛАЧХ змінюється на +20 дБ/дек, відповідає множник (s/і+1) у чисельнику передавальної функції Wк1(s), а частоті спряження j , на якій нахил ЛАЧХ змінюється на -20 дБ/дек, відповідає множник (s/j +1) у її знаменнику.
За формулами (10.22) визначають передавальні функції зустрічно-паралельного Wк2(s) і паралельного Wк3(s) коректувальних пристроїв, які є еквівалентними послідовному пристрою.
Після аналізу отриманих передавальних функцій і фізичних властивостей елементів системи вибирають один з варіантів включення коректувального пристрою, його схемну реалізацію (пасивний чи активний чотириполюсник) і розраховують його параметри (значення ємностей і резисторів).
Під час розрахунку параметрів коректувального пристрою за відомими співвідношеннями одним з параметрів задаються так, щоб отримані значення резисторів R і ємностей C були зручними для технічної реалізації й знаходились у діапазоні: R = 103107 Ом; С = 0,001 100 мкФ.
Синтез коректувального пристрою за методом ЛАЧХ базується на певних припущеннях. Крім того, реалізація необхідної ЛАЧХ пристрою також може бути приблизною. Тому на заключному етапі синтезу обов’язково необхідна перевірка якості синтезованої системи. При суттєвому невиконанні вимог до системи (перерегулювання і час регулювання перевищують допустимі значення) необхідно з’ясувати й усунути причини невдалого рішення.
Питання для самоперевірки:
Що таке коректувальний пристрій, які існують способи включення коректувальних пристроїв до САК?
Які види перетворювальних елементів використовують у САК?
Як визначається передавальна функція пасивного чотириполюсника?
Наведіть схеми диференціюючих, інтегруючих, інтегро-диференціюючих пасивних чотириполюсників постійного струму.
Назвіть основні недоліки пасивних чотириполюсників.
Як визначається передавальна функція активного чотириполюсника постійного струму?
Назвіть основні переваги активних чотириполюсників постійного струму.
Назвіть способи підвищення точності регулювання в усталених режимах.
У чому полягає протиріччя між точністю регулювання і стійкістю системи?
Чому для підвищення порядку астатизму на практиці використовують не інтегруючу ланку, а ізодромну?
