- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
10.4. Підвищення точності в усталених режимах
У системі регулювання за відхиленням усталена помилка має три складових:
уст = х + f + ч.е., (10.25)
де х – помилка відтворювання задавальної дії, f – помилка, що викликана збуренням, ч.е – помилка чутливого елемента, що вимірює розузгодження.
Складова ч.е залежить від фізичної природи і конструкції чутливого елемента. ЇЇ можна зменшити використанням більш високоточного елемента.
Відомо, що помилку системи можна зобразити у вигляді ряду, в якому наявні коефіцієнти помилок Сі. У статичній системі всі коефіцієнти помилок відмінні від нуля, причому,
С0 = 1/(1+К), (10.26)
де K – коефіцієнт передачі розімкнутої системи.
У системі з астатизмом першого порядку C0=0. Інші коефіцієнти відмінні від нуля, причому,
C1=1/К. (10.27)
У
системах з астатизмом другого порядку
Cо=
C1
= 0 , C2
0, С3
0,...
Таким чином, одним із способів підвищення точності регулювання є підвищення порядку астатизму системи, тобто збільшення кількості коефіцієнтів Сі, що дорівнюють нулю.
Підвищення порядку астатизму може бути досягнуто збільшенням кількості інтегруючих ланок у САК, але при цьому ускладнюється задача забезпечення стійкості системи. Варто пам'ятати, що система з астатизмом другого порядку, до складу якої входять тільки пропорційні, інтегруючі, аперіодичні й коливальні ланки, і не входять ланки форсуючі, є структурно нестійкою.
Значно кращі результати одержують при підвищенні порядку астатизму САК за допомогою ізодромної ланки, що має передавальну функцію:
,
(10.28)
де Тіз= 1/Кіз - стала часу ізодрому.
Якщо стала часу Тіз досить велика, то запас стійкості при введенні такої ланки може бути збережений незмінним. Однак при великому значенні Тіз можуть збільшитися старші коефіцієнти помилок.
Як видно з виразів (10.26), (10.27), зменшення усталеної помилки уст(t) може бути досягнуте також збільшенням коефіцієнта передачі розімкнутої системи. Однак зі збільшенням статичної точності в більшості випадків зменшуються запаси стійкості, й при значному збільшенні коефіцієнта К система стає нестійкою. Тобто і у цьому випадку існує протиріччя між статичною точністю і стійкістю. Тому при підвищенні точності регулювання шляхом збільшення коефіцієнта передачі К розімкнутої системи необхідні заходи для забезпечення достатнього запасу стійкості.
Розглянуті вище способи підвищення точності регулювання пов’язані лише зі зміною параметрів елементів системи і структури її окремих ділянок, але при цьому не торкаються принципу дії системи. Позитивного ефекту також можна досягти за допомогою комбінованого регулювання (п.1.3), використання систем зі змінною структурою, реалізації принципу інваріантності.
Поняття інваріантності можна визначити так. САК є інваріантною відносно збурюючої дії, якщо після завершення перехідного процесу, зумовленого початковими умовами, регульована величина і помилка системи не залежать від цієї дії.
У системах із змінною структурою можна забезпечити перехід від однієї структури САК до іншої з якіснішими динамічними характеристиками.
