- •Міністерство освіти і науки України
- •Теорія автоматичного кервання
- •Луцьк 2014
- •Тема 1. Вступ. Основні поняття та визначення теорії автоматичного керування
- •1.1. Відомості з історії розвитку так.
- •1.2. Суть автоматичного керування
- •1.3. Предмет і задачі курсу так. Основні поняття і визначення
- •1.4. Основні функціональні елементи сак
- •2.1. Основні принципи керування
- •Тема 2. Класифікація систем автоматичного керування
- •2.2. Класифікаційні ознаки систем автоматичного керування
- •V. За характером рівнянь, які описують систему:
- •Vі. За характером дії в часі:
- •VII. За зміною параметрів системи в часі сак поділяють на:
- •VIII. За точністю керування:
- •Тема 3. Математичний опис систем автоматичного керування
- •3.1. Аналіз і синтез сак
- •3.2. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •Тема. 4. Сигнали випробування сак
- •4.1. Вступ
- •4.2. Часові характеристики
- •4.3. Частотні характеристики
- •Тема 5. Математичний опис систем автоматичного керування План.
- •5.1. Математичні моделі сак. Рівняння динаміки і статики
- •5.2 Основні властивості перетворення Лапласа
- •Теореми про граничні значення.
- •5.3 Форми запису лінійних диференціальних рівнянь.
- •5.4. Перетворення Фур’є. Частотні характеристики
- •5.5. Типові динамічні ланки та їх характеристики
- •Пропорційна ланка
- •Інтегруюча ланка
- •Коливальна ланка
- •Форсуюча ланка
- •Форсуюча ланка другого порядку
- •Ланка запізнення
- •5.6 Структурні схеми лінійних систем
- •Правила перетворення структурних схем
- •Обчислення передавальної функції одноконтурної системи
- •Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
- •5.7 Частотні характеристики системи
- •Тема №6. Стійкість лінійних систем автоматичного керування. Алгебраїчні критерії стійкості. План
- •Поняття стійкості
- •6.1. Поняття стійкості
- •6.2. Постановка задачі стійкості за о.М. Ляпуновим.
- •6.3 Умови стійкості лінійних систем автоматичного керування
- •6.4. Алгебраїчні критерії стійкості сак
- •Критерій стійкості Льєнара-Шипара. Критерій, запропонований 1914 року п. Льєнаром та р. Шипаром, є однією з модифікацій критерію Гурвіца:
- •7.1. Принципу аргументу.
- •7.3. Критерій стійкості Найквіста.
- •7.4. Аналіз стійкості за логарифмічними частотними характеристиками.
- •8.1. Стійкість систем із запізненням
- •8.2. Побудова зон стійкості
- •8.3. Структурна стійкість систем
- •Тема № 9. Методи оцінки якості регулювання лінійних систем
- •9.1 Поняття якості та показники якості систем керування
- •9.2 Прямі показники якості
- •9.3 Оцінка якості регулювання в усталеному режимі
- •9.4 Оцінка якості регулювання при гармонічних впливах
- •Якщо перехідний процес має 12 коливання, час досягнення першого максимуму:
- •9.5 Оцінка якості регулювання за розташуванням коренів
- •9.6. Інтегральні оцінки якості перехідних процесів
- •9.7. Частотні методи оцінки якості регулювання
- •9.8. Чутливість систем автоматичного керування
- •Тема № 10. Забезпечення стійкості, підвищення якості регулювання і синтез лінійних систем
- •10.1. Загальні положення
- •10.2. Коректувальні пристрої
- •Тоді у цьому діапазоні частот маємо:
- •10.3. Перетворювальні елементи
- •10.4. Підвищення точності в усталених режимах
- •10.5. Забезпечення стійкості й підвищення запасів стійкості
- •10.6. Синтез коректувальних пристроїв за логарифмічними амплітудно-частотними характеристиками
- •Список рекомендованої літератури
- •43018 М. Луцьк, вул. Львівська, 75
Обчислення передавальної функції багатоконтурної системи
Для обчислення передавальної функції багатоконтурної системи необхідно перестановкою та переносом вузлів і суматорів позбавитися зв’язків, що перехрещуються. Потім перетворити її на одноконтурну систему, використовуючи правила перетворення структурних схем, та обчислити передавальну функцію за відомими правилами для одноконтурної системи.
Приклад. Використовуючи правила перетворення структурних схем визначити передавальну функцію Wз замкнутої системи, структурна схема якої наведена на рис. 5.33.
Ланки W2 і W3 з'єднані паралельно, тому їх еквівалентна передавальна функція дорівнює сумі, тобто W2,3 = W2+W3 . Ця ланка послідовно з'єднана з W1 тоді
W
1-3
= W1(W2+W3).
Щоб позбавитися зв'язків, що перехрещуються, перенесемо вузол 2 через ланку W6 вперед. При цьому в ланцюг головного зворотного зв'язку необхідно ввести ланку з передавальною функцією 1/W6. (рис. 5.34 а).
Ланки W5 і W6 з'єднані послідовно, тому W5,6=W5W6. Ця ланка охоплена від'ємним зворотним зв'язком W7. Тому еквівалентна передавальна функція має вигляд:
W5-7=W5W6/[1+W5W6W7].
Отримали структурну схему одноконтурної системи (рис.5.34 б), передавальна функція якої може бути визначена за формулою (5.48):
Wз= [W1-3 W5-7]/[1+ W1-3 W5-7W8/W6]
5.7 Частотні характеристики системи
При дослідженні та проектуванні САК звичайно використовують АФЧХ, ЛАЧХ та ЛФЧХ розімкнутої системи.
Передавальні функції розімкнутих САК можна перетворити до вигляду:
(5.54)
де Wi(s) - передавальні функції елементарних ланок.
Тоді модулі та аргументи частотних передавальних функцій системи і ланок відповідно до правила модулів та аргументів комплексних чисел зв’язані між собою співвідношеннями:
(5.55)
(5.56)
За цими співвідношеннями можна побудувати АФЧХ розімкнутої САК: розрахувати АЧХ і ФЧХ окремих ланок за відомими формулами, АЧХ системи обчислити як добуток АЧХ ланок, а ФЧХ системи обчислити як суму ФЧХ окремих ланок.
Із (5.55) випливає, що
(5.57)
де L() = 20lgA(), Li() = 20lgAi() - логарифмічні амплітудні частотні функції системи та окремих ланок.
Звідси випливає правило побудови асимптотичної ЛАЧХ розімкнутої САК:
обчислити
частоти спряження і
= 1/Ті
, де
- сталі часу окремих ланок; обчислені
частоти спряження i
відмітити вертикальними пунктирними
лініями;
обчислити коефіцієнт підсилення розімкнутої САК у дБ: 20lg k, де k - коефіцієнт підсилення системи; відкласти величину 20lg k на частоті =1c-1;
через точку з координатами (=1c-1; L=20lgk) провести першу асимптоту з нахилом -20 дБ/дек ( - ступінь астатизму САК, що визначається як різниця між числом інтегруючих та диференціальних ланок); її проводять до першої частоти спряження 1;
побудувати
другу асимптоту від кінця першої
асимптоти до частоти спряження
,
причому її нахил змінюється на +20; -20;
+40; -40 дБ/дек залежно від того, є 1
частотою
спряження форсуючої, аперіодичної,
форсуючої другого порядку чи коливальної
ланки відповідно;
кожну подальшу асимптоту побудувати аналогічно другій.
Якщо будь-яка частота спряження є кратною, а її кратність дорівнює q, тобто є q однакових елементарних ланок, то зміна нахилу на цій частоті в q разів більше, ніж на відповідній простій частоті.
