- •1 . Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним і міжнародним правом.
- •2. Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання і навчальна дисципліна
- •3. «Право єс» - особливості предмета, методологія і система курсу.
- •4. Передумови європейської інтеграції
- •5. Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •6. Основні етапи формування єс.
- •7. Конституційний Договір єс. Європейський Конвент
- •8. Єс до і після прийняття Лісабонського договору.
- •9. Реформа єс згідно з Лісабонською угодою.
- •10. Принцип єдиної правосуб'єктності Європейського Союзу.
- •11. План Моне - Шумана.
- •12. Особливості коммунитарного методу
- •13. Європейське об'єднання вугілля і сталі. Причини створення
- •14. Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •15. Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії
- •16. Єдиний Європейський Акт. Причини прийняття та особливості
- •17. Європейське політичне співробітництво.
- •18. Створення Європейського Союзу (єс).
- •19. Європейський Союз та Рада Європи: загальне і особливе.
- •20. Маастрихтський договір - загальна характеристика.
- •21. Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •22. Реформа єс у зв'язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.
- •24. Цілі, цінності Європейського Союзу.
- •25. Загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •26. Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу та державами - членами.
- •27. Поняття і сутність права єс.
- •28. Класифікація джерел права Європейського Союзу. Подібність і відмінність джерел права Європейського Союзу та джерел інших правових систем.
- •30. Принципи правової системи єс.
- •31. Прецедентне право єс. Причини його виникнення, особливості
- •32. «Первинне» право єс - поняття і структура.
- •33. «Вторинне» право єс - джерела, особливості дії актів
- •34. Структура європейського права: вертикальна і горизонтальна.
- •35. Компетенція Європейської Союзу: структура та зміст.
- •36. Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •37. Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •38. Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами - членами додаткової компетенції органам Союзу.
- •39. Додаткові механізми зміцнення солідарності держав - членів між собою та єс у цілому.
- •40. Система інститутів, органів, установ Європейської Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •41. Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007
- •42. Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •43. Порядок роботи Європарламенту. Сесії і тотальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •44. Повноваження Європарламенту та особливості їх реалізації
- •45. Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •46. Європейська Комісія: формування, склад, повноваження
- •47. Функції Європейської Комісії.
- •48. Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування
- •49. Формації Ради єс: порядок роботи та прийняття рішень. Повноваження Ради: обсяг і зміст.
- •50. Суд Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 г і реформа судоустрою та процесу.
- •52. Особливості статусу Генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду. Пленум і палати Суду єс.
- •53. Юрисдикція Суду єс. Справи прямий юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •54. Правовий статус Трибуналу (загального суду). Спеціалізовані суди як судові органи першої інстанції.
- •55. Система контрольних органів Європейського Союзу. Її розвиток на сучасному етапі
- •56. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс
- •57. Система фінансових установ Європейського Союзу. Її основні елементи
- •58. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс. Правовий статус.
- •59. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •60. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співробітництва судових органів (Євроюст).
- •61. Причини і цілі створення консультативних органів Європейського Союзу. Особливості їх правового статусу. Основні та допоміжні консультативні органи
- •62. Правове становище Економічної і соціальної комітету та Комітету регіонів
- •63. Омбудсмен Європейського Союзу. Причини запровадження посади Омбудсмена в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмена
- •64. Особливості законодавчого процесу єс.
- •65. Механізм відповідальності та держав - членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •66. Відповідальність єс.
- •68. Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р в правовій системі Європейського Союзу
- •69. Хартія Європейського Союзу про основні права 2000, особливості та характеристика
- •70. Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •71. Принципи правового статусу людини і громадянина в єс.
- •72. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс.
- •73. Спільна зовнішня політика безпеки як особливий напрямок зовнішньополітичної діяльності єс.
- •74. Компетенція єс і питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки
- •75. Загальна оборонна політика єс. Інституційні механізм і повноваження
- •76. Організаційно-правовий механізм співробітництва України з Європейським Союзом
- •77. Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •78. Правові інструменти співпраці України та єс.
- •79. Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення
- •80. Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принцип вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •81. Свобода підстави. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •82. Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •83. Принцип свободи платежів: поняття, зміст.
- •84. Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції щодо реформи.
- •85. Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •86. Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •87. Контроль за злиттями компаній. Поняття концентрації. Умови та критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації
- •88. Порушення правил конкуренції державами. Контроль за наданням державної допомоги
- •89. Регулювання діяльності публічних підприємств і галузей природних монополій
- •91. Проблеми розвитку регулювання єс у сфері корпоративного права
- •92. Поняття та порядок створення європейських юридичних осіб
- •93. Регулювання транскордонного банкрутства
23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.
Лісабонський договір (офіційна назва - «Лісабонський договір про внесення змін до Договору про Європейський союз та Договір про заснування Європейського співтовариства», англ. Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community) - міжнародний договір, підписаний на саміті ЄС 13 грудня 2007 року в Жеронімуш в Лісабоні.
Покликаний замінити собою не вступила в силу Конституцію ЄС і внести зміни в чинні угоди про Європейський союз в цілях реформування системи управління ЄС.
Задуманий як «інструментарій», цей багато в чому інноваційний договір покликаний закласти основи функціонування Євросоюзу на найближчі 15-20 років. Підписання Договору 13 грудня 2007 відкрило період, коли країни-члени проводили процес його ратифікації. Ускладнення виникли в таких країнах, як Ірландія і Чеська республіка, де для його схвалення була необхідна підтримка 3/5 Парламенту, а у випадку з Ірландією ще й підтримка населенням країни на референдумі.
Тим не менш, схвалення в парламентах і на референдумах 27 країн завершило 15-річну дискусію про політичну та інституційну реформу ЄС, яка була розпочата підписанням Маастрихтського договору в 1992 р Необхідність внесення змін до основоположних договорів ЄС була викликана тим, що всього за два з половиною роки (квітень 2004 - 1 січня 2007 рр.) число країн-членів зросла з 15 до 27, а їх сукупне населення досягло майже півмільярда чоловік. Договір покликаний замінити собою провалений проект Конституції ЄС (проект якої був підписаний у червні 2004 р).Коли в 2005 році на референдумах у Франції та Нідерландах Конституція була відхилена, Європейський союз опинився в інституціональному глухому куті. Щоб рухатися далі, було необхідно серйозно спростити структуру колективних органів, принципи і порядок їх роботи, зробити їх діяльність більш зрозумілою і прозорою. На вирішення цієї двоєдиного завдання і спрямований Лісабонський договір.
Договір про реформу закріпив баланс між цілями та інтересами країн-членів ЄС, надавши останньому статус «супердержави». Текст Договору вносить зміни в три основоположних документа ЄС: Договір про заснування Європейського співтовариства (Римський договір, 1957), Маастрихтський договір, 1992 р і Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, 1957 Після підписання та ратифікації Договір про реформу перестає існувати як єдиний текст, а нововведення инкорпорируются в три перераховані вище документа.
Договір про реформу структурно складається з преамбули, 7 статей, 13 протоколів і 59 декларацій. У статті 1 характеризуються зміни, які вносяться до Договору про ЄС (стор. 3 - 40), у статті 2 - зміни в Договір про заснування європейського співтовариства (стор. 41 - 150), у статті 3 перераховані заключні положення (стор. 151- 152).
24. Цілі, цінності Європейського Союзу.
Категорія цінностей покликана відобразити моральні (моральні) почала сучасної європейської та всієї світової цивілізації. Їх повагу - борг Європейського Союзу в цілому і кожного з його держав-членів окремо. Відданість цінностям ЄС також виступає непорушною умовою, що пред'являються до держав, які бажають вступити до складу Союзу. З іншого боку, серйозне і стійке порушення цих цінностей ким-небудь з діючих держав-членів ЄС є законною підставою для застосування до нього санкцій у вигляді призупинення окремих прав, пов'язаних з членством в Європейському Союзі, наприклад, права голосу в міжурядових інституціях ЄС, таких як Європейська рада або Рада Європейського Союзу (стаття 7 Договору про Європейський Союз). До цінностей Союзу, насамперед, відносяться (перше речення статті 2 Договору про Європейський Союз): людську гідність; свобода; демократія; рівність; правова держава; права людини, в тому числі права осіб, що належать до меншин (національних, релігійних та ін.).
У другому реченні статті 2 Договору про Європейський Союз згаданий перелік доповнено "характеристиками" суспільства держав-членів. Ці характеристики з повною підставою також можуть бути віднесені до системи цінностей ЄС: плюралізм; недискримінація; терпимість (толерантність); правосуддя; солідарність; рівність жінок і чоловіків.
Категорія цілей Союзу використовується установчими документами ЄС для опису сприятливих змін у суспільному житті, до яких Союз повинен прагнути у своїй діяльності. Цілі Союзу визначає зміст і обсяг наданої йому компетенції, а одно служать одним з критеріїв правомірності дій та рішень її органів (зокрема, у разі оскарження правових актів ЄС в Суді Європейського Союзу).
Крім того, за певних обставин цілі Союзу можуть давати його інститутам право вживати заходів з питань, прямо не віднесених до відання ЄС установчими документами (див. Нижче, пункт 2.6 коментаря).
Перелік спільних цілей ЄС у Договорі про Європейський Союз визначений слідом за системою його цінностей (стаття 3). Він включає: сприяння миру, своїм цінностям і добробуту своїх народів - найбільш загальну і фундаментальну мету ЄС, що відноситься до всіх напрямками його діяльності (параграф 1 статті 3); цілі, пов'язані з побудовою в рамках ЄС "простору свободи, безпеки та правосуддя", яке передбачає вільні пересування осіб всередині Європейського Союзу і проведення його інститутами загальної політики щодо перетину зовнішніх кордонів, імміграції, надання притулку, запобігання злочинності та боротьби зі злочинністю (параграф 2 статті 3); цілі економічного, соціального, науково-технічного та культурного характеру (параграф 3 статті 3); побудова економічного і валютного союзу в рамках ЄС, включаючи вже відбулося введення єдиної грошової одиниці "євро" (параграф 4 статті 3); основні цілі зовнішньополітичної діяльності: утвердження і просування цінностей та інтересів ЄС у відносинах з рештою світу, захист інтересів її громадян, сприяння миру, безпеці, сталого розвитку планети та ін. (параграф 5 статті 3).
