23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.

Лісабонський договір (офіційна назва - «Лісабонський договір про внесення змін до Договору про Європейський союз та Договір про заснування Європейського співтовариства», англ. Treaty of Lisbon amending the Treaty on European Union and the Treaty establishing the European Community) - міжнародний договір, підписаний на саміті ЄС 13 грудня 2007 року в Жеронімуш в Лісабоні.

Покликаний замінити собою не вступила в силу Конституцію ЄС і внести зміни в чинні угоди про Європейський союз в цілях реформування системи управління ЄС.

Задуманий як «інструментарій», цей багато в чому інноваційний договір покликаний закласти основи функціонування Євросоюзу на найближчі 15-20 років. Підписання Договору 13 грудня 2007 відкрило період, коли країни-члени проводили процес його ратифікації. Ускладнення виникли в таких країнах, як Ірландія і Чеська республіка, де для його схвалення була необхідна підтримка 3/5 Парламенту, а у випадку з Ірландією ще й підтримка населенням країни на референдумі.

Тим не менш, схвалення в парламентах і на референдумах 27 країн завершило 15-річну дискусію про політичну та інституційну реформу ЄС, яка була розпочата підписанням Маастрихтського договору в 1992 р Необхідність внесення змін до основоположних договорів ЄС була викликана тим, що всього за два з половиною роки (квітень 2004 - 1 січня 2007 рр.) число країн-членів зросла з 15 до 27, а їх сукупне населення досягло майже півмільярда чоловік. Договір покликаний замінити собою провалений проект Конституції ЄС (проект якої був підписаний у червні 2004 р).Коли в 2005 році на референдумах у Франції та Нідерландах Конституція була відхилена, Європейський союз опинився в інституціональному глухому куті. Щоб рухатися далі, було необхідно серйозно спростити структуру колективних органів, принципи і порядок їх роботи, зробити їх діяльність більш зрозумілою і прозорою. На вирішення цієї двоєдиного завдання і спрямований Лісабонський договір.

Договір про реформу закріпив баланс між цілями та інтересами країн-членів ЄС, надавши останньому статус «супердержави». Текст Договору вносить зміни в три основоположних документа ЄС: Договір про заснування Європейського співтовариства (Римський договір, 1957), Маастрихтський договір, 1992 р і Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії, 1957 Після підписання та ратифікації Договір про реформу перестає існувати як єдиний текст, а нововведення инкорпорируются в три перераховані вище документа.

Договір про реформу структурно складається з преамбули, 7 статей, 13 протоколів і 59 декларацій. У статті 1 характеризуються зміни, які вносяться до Договору про ЄС (стор. 3 - 40), у статті 2 - зміни в Договір про заснування європейського співтовариства (стор. 41 - 150), у статті 3 перераховані заключні положення (стор. 151- 152).

24. Цілі, цінності Європейського Союзу.

Категорія цінностей покликана відобразити моральні (моральні) почала сучасної європейської та всієї світової цивілізації. Їх повагу - борг Європейського Союзу в цілому і кожного з його держав-членів окремо. Відданість цінностям ЄС також виступає непорушною умовою, що пред'являються до держав, які бажають вступити до складу Союзу. З іншого боку, серйозне і стійке порушення цих цінностей ким-небудь з діючих держав-членів ЄС є законною підставою для застосування до нього санкцій у вигляді призупинення окремих прав, пов'язаних з членством в Європейському Союзі, наприклад, права голосу в міжурядових інституціях ЄС, таких як Європейська рада або Рада Європейського Союзу (стаття 7 Договору про Європейський Союз). До цінностей Союзу, насамперед, відносяться (перше речення статті 2 Договору про Європейський Союз): людську гідність; свобода; демократія; рівність; правова держава; права людини, в тому числі права осіб, що належать до меншин (національних, релігійних та ін.).

У другому реченні статті 2 Договору про Європейський Союз згаданий перелік доповнено "характеристиками" суспільства держав-членів. Ці характеристики з повною підставою також можуть бути віднесені до системи цінностей ЄС: плюралізм; недискримінація; терпимість (толерантність); правосуддя; солідарність; рівність жінок і чоловіків.

Категорія цілей Союзу використовується установчими документами ЄС для опису сприятливих змін у суспільному житті, до яких Союз повинен прагнути у своїй діяльності. Цілі Союзу визначає зміст і обсяг наданої йому компетенції, а одно служать одним з критеріїв правомірності дій та рішень її органів (зокрема, у разі оскарження правових актів ЄС в Суді Європейського Союзу).

Крім того, за певних обставин цілі Союзу можуть давати його інститутам право вживати заходів з питань, прямо не віднесених до відання ЄС установчими документами (див. Нижче, пункт 2.6 коментаря).

Перелік спільних цілей ЄС у Договорі про Європейський Союз визначений слідом за системою його цінностей (стаття 3). Він включає: сприяння миру, своїм цінностям і добробуту своїх народів - найбільш загальну і фундаментальну мету ЄС, що відноситься до всіх напрямками його діяльності (параграф 1 статті 3); цілі, пов'язані з побудовою в рамках ЄС "простору свободи, безпеки та правосуддя", яке передбачає вільні пересування осіб всередині Європейського Союзу і проведення його інститутами загальної політики щодо перетину зовнішніх кордонів, імміграції, надання притулку, запобігання злочинності та боротьби зі злочинністю (параграф 2 статті 3); цілі економічного, соціального, науково-технічного та культурного характеру (параграф 3 статті 3); побудова економічного і валютного союзу в рамках ЄС, включаючи вже відбулося введення єдиної грошової одиниці "євро" (параграф 4 статті 3); основні цілі зовнішньополітичної діяльності: утвердження і просування цінностей та інтересів ЄС у відносинах з рештою світу, захист інтересів її громадян, сприяння миру, безпеці, сталого розвитку планети та ін. (параграф 5 статті 3).