56. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс

За Лісабонським договором Рахункова палата (або Суд аудиторів) визнана інститутом Європейського Союзу. Її завдання полягає в контролі фінансової діяльності Європейського Союзу та його інститутів. Виконання цього завдання передбачає перевірку звітів про витрати і доходи Союзу, контроль фінансових операцій, боротьбу проти шахрайства та фінансових зловживань. Рахункова Палата надає також допомогу Європейському Парламенту та Раді у здійсненні їх повноважень по контролю за виконанням бюджету.

Рахункова Палата складається з 27 членів, виходячи з того, що в її складі має бути по одному представнику від кожної держави-члена. До аудиторів пред'являються суворі кваліфікаційні вимоги. Аудитори призначаються на 6 років рішенням Ради після його консультацій та Європейським парламентом і можуть бути переобрані на новий термін.

Члени лічильної Палати повністю незалежні у своїй діяльності як від держав, громадянами яких вони є, так і від інститутів Євросоюзу.Протягом терміну своїх повноважень члени Рахункової Палати не мають права займатися ніякою іншою діяльністю, оплачуваною або не оплачується. На аудиторів поширюються привілеї та імунітети, застосовні до суддів Суду Європейського Союзу. Член Рахункової палати може бути усунутий з посади на основі рішення Суду.

Зі складу Рахункової палати обирається її голова. Термін його повноважень - 3 роки, після чого він може бути переобраний знову. Його обов'язок полягає в координації діяльності аудиторів. Він же представляє Рахункову палату у контактах з інститутами Євросоюзу та міжнародними організаціями.

За кожним аудитором закріплено певний напрям роботи. Аудитори об'єднані в аудиторські групи, які також курирують певні напрямки роботи: контроль витрачання коштів бюджету, контроль витрачання коштів фондів, контроль витрачання коштів в рамках міжнародних програм, контроль дохідної частини бюджету.

Рахункова Палата перевіряє в тій частині, яка стосується бюджетних коштів Європейського Союзу, правильність ведення бухгалтерських документів, законність і правильність фінансових операцій, фінансові звіти всіх інститутів і органів Союзу, крім тих, в установчих документах яких зазначено на неможливість такої перевірки. Рахункова Палата має право вести перевірки як безпосередньо в перевіряються інститутах, органах і установах, так і отримувати будь-яку необхідну інформацію по своїх запитах. У державах-членах ревізія повинна проводитися у співпраці з національними органами аудиту.

Обов'язком Рахункової Палати є складання щорічної доповіді за підсумками фінансового року, який повинен містити матеріали всіх проведених перевірок та відомості про виявлені порушення. доповідь направляється в інші інститути Союзу і публікується в «Офіційному журналі» разом з відповідями інститутів з зауважень і висновків аудиторів.

57. Система фінансових установ Європейського Союзу. Її основні елементи

Інституційна структура інтеграційного комплексу ЄС включає ряд міжнародних регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій.

На першому етапі економічної інтеграції, коли створювався митний союз шляхом скасування обмежень у взаємній торгівлі країн ЄЕС і введення єдиного тарифу по відношенню до імпорту з третіх країн, відповідно до Римським договором 1957 про створення Європейського економічного співтовариства, в 1958 р в Люксембурзі був заснований Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Завдання ЄІБ: сприяння розвитку найменш розвинених районів країн ЄС; реконструкція та будівництво підприємств, які не можуть бути здійснені за рахунок ресурсів однієї країни;модернізація галузевої структури в рамках спеціалізації і кооперування виробництва; створення спільних господарських об'єктів, що становлять спільний інтерес для країн ЄС; розвиток транспорту, телекомунікацій, енергетики, охорона навколишнього середовища, підтримка дрібного бізнесу.

Європейський фонд орієнтації і гарантування сільського господарства - ЕФОГА (створений в 1962 р) розділений на дві секції: 1) секція підтримки і гарантій за рахунок спільного бюджету ЄС фінансує заходи з реалізації спільної сільськогосподарської політики; 2) секція орієнтації сільського господарства фінансує конкретні заходи в цій галузі, зокрема, для регулювання цін і підтримки рівня доходів фермерів за рахунок асигнувань ЄС на структурні фонди.

Європейський фонд регіонального розвитку (1975) здійснює фінансову підтримку регіональної політики з метою зниження диспропорцій у розвитку окремих неблагополучних (периферійних і депресивних) регіонів країн ЄС. При розподілі ресурсів пріоритет віддається спільними програмами регіональної політики кількох країн.

Європейський соціальний фонд (1960) надає фінансову підтримку соціальній політиці ЄС, допомагаючи представникам певних професій, галузей, районів адаптуватися до умов структурної перебудови промисловості.

Європейський фонд згуртування (1993 р) бере участь у фінансуванні проектів з охорони навколишнього середовища в рамках загальної екологічної політики ЄС. На цю мету виділяється приблизно 50% коштів фонду. Інший напрямок його діяльності - співфінансування проектів розвитку транспорту (транс'європейських мереж) в Греції, Ірландії, Іспанії, Португалії, мають ВВП на душу населення нижче 90% середнього рівня ЄС.

Фонд сприяння рибальству фінансує заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності рибальської промисловості країн ЄС.

Особливе місце в системі міжнародних регіональних організацій ЄС займають наднаціональні емісійні інститути, еволюція яких відображала специфіку міжнародних валютних відносин на відповідних етапах розвитку інтеграційного процесу.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЕФВС) (1973- 1994 рр.) Був створений у зв'язку з введенням Європейської валютної системи (ЄВС), призначений для емісії екю і регіонального міждержавного валютного регулювання. Фонд надавав кредити країнам-членам ЄВС для покриття дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з регулюванням валютного курсу в рамках «європейської валютної змії».

У зв'язку з другим етапом створення Економічного і валютного союзу Європейський валютний інститут (ЄВІ) замінив ЕФВС (19941998 рр.).Цей наднаціональний інститут співпраці центральних банків 15 країн ЄС здійснював емісію екю, координацію грошово-кредитної і валютної політики, контроль за функціонуванням Європейської валютної системи, підготовку до введення євро.

На третьому етапі створення ЕВС з 1 липня 1998 створено Європейський центральний банк (ЄЦБ) замість Європейського валютного інституту.