40. Система інститутів, органів, установ Європейської Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.

до набрання чинності Лісабонського договору організаційна структура Європейського союзу характеризувалася як «структура трьох опор», що відображає, з одного боку, історичний процес формування Євросоюзу, з іншого боку - складність його внутрішнього устрою.

«Першою опорою» іменувалися Європейські Співтовариства, які добровільно створили єдину організацію: Європейське об'єднання вугілля і сталі, Європейське економічне співтовариство, Європейське співтовариство з атомної енергії.

Поняття про першу опорі нагадувало про те, що входження Співтовариств до Європейського союзу (за договором 1965) не означало їх повного або часткового в ньому розчинення. Кожне з спільнот продовжувало діяти на основі свого установчого договору, зберігало свій правовий статус.

В межах Євросоюзу Співтовариства мали деякі привілеї та пільги: вони були звільнені від обов'язків платити збори і мита, що належать їм офісні та інші приміщення користувалися недоторканністю, їх майнові об'єкти і активи були захищені від примусових вилучень або конфіскації.

При цьому всі спільноти мали єдину систему керівних органів - інститутів Євросоюзу - і однаковий склад членів.

«Другий опорою» Євросоюзу стали іменувати створений в 1970-х рр. механізм європейського політичного співробітництва, що забезпечує спільну зовнішню політику і політику в сфері безпеки. даний напрямок співробітництва свідчило про новий зміст інтеграції.

третій опорою Євросоюзу стало особливо актуальне з 1980-х - 1990-х рр. співробітництво поліцій і судових органів у кримінально-правовій сфері. Загалом Європейський союз розглядався як складна єдність трьох компонентів (опор), кожен з яких має свою спрямованість діяльності і свій правовий базис.

«Структура трьох опор» вдало відбивала не тільки історію розвитку Європейського Союзу, але гнучкий характер інтеграції, різний рівень її розвитку і різну швидкість у різних галузях суспільного життя.

Крім того, в рамках першої опори співпраця була найбільш щільним і існували найбільші обмеження державного суверенітету, а співпраця в межах другої і третьої опор було менш повним і багато питань вирішувалися на міжурядовому рівні.

Лісабонський договір скасовує «структуру трьох опор», розглядаючи Європейський Союз як внутрішньо цілісну систему.

Євратом, єдине з зберігаються спільнот, продовжить існування не в якості елемента першої опори, а як самостійна інтеграційна організація, керована керівними органами Європейського Союзу.

Сучасний Євросоюз має єдиний організаційний механізм - систему інститутів і органів.

См. Слід. Питання.

41. Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007

Ніццький договір Реформуються практично всі інститути Євросоюзу. Змінюється чисельний склад і повноваження Європейського парламенту. Переглядається і строго фіксується кількість голосів, яку має кожна держава-член в Раді ЄС. Одночасно вносяться зміни в процедуру голосування і визначається квотум і поріг чисельної більшості, необхідний для прийняття рішень (обов'язкове сума голосів встановлюється не тільки для держав-членів, але й для всіх держав-кандидатів на вступ до ЄС). Договір передбачає масштабну реформу судової системи ЄС.Вводиться така структура суднових інстанцій як Суд ЄС, Суд першої інстанції (СПІ) і спеціалізовані судові палати. СПИ набуває фактично статусу суду загальної юрисдикції та наділяється відповідною компетенцією. Деталі змін, які проводяться, фіксуються в новому Статуті Суду ЄС, який додається до Ніццького договору і доповнюється подальшими рішеннями Ради ЄС.

В "новому", перетвореному Лісабонським договором Європейському Союзі, зберігається вся склалася раніше система керівних та інших інстанцій, яка буде тепер мати трирівневий характер:

1) Вищий рівень, як і в даний час, займуть інститути Союзу, що утворюють вищий ешелон, центр, ядро ​​всього механізму управління ЄС (єдиний "інституційний механізм"). Відповідно до статті 13 Договору про Європейський Союз інституційний механізм ЄС відтепер включає сім елементів (інститутів): Європейський парламент; Європейська рада; Рада (Рада Європейського Союзу) * (136); Європейська комісія (Комісія); Суд Європейського Союзу; Європейський центральний банк (ЄЦБ); Рахункова палата.

У порівнянні зі "старим" Союзом кількість інститутів збільшилася на два: за рахунок визнання в цій якості двох інстанцій, які грають принципову роль в управлінні ЄС - Європейської ради (функціонує з 1974 р) і Європейського центрального банку (функціонує з 1998 р) * (138).

2) Інші інстанції ЄС, які не отримали ранг "інституту Союзу", за традицією будуть іменуватися його органами. На відміну від інститутів, кількість органів не є фіксованим: останні можуть створюватися як установчими документами ЄС, так і правовими актами інститутів Союзу: Економічний і соціальний комітет і Комітет регіонів, а також інші численні консультативні та допоміжні органи, наприклад, Комітет з соціального захисту, - Європейський омбудсман; Європейський контролер із захисту даних; Європейське відомство по боротьбі з шахрайством, утворене в 1999 р Європейською комісією для проведення адміністративних розслідувань шахрайства та інших правопорушень, що посягають на фінансові інтереси ЄС; Європейська прокуратура у разі її створення, яке прямо передбачено установчими документами "нового" ЄС.

3) Нарешті, установчі документи "нового" Європейського Союзу вперше виділяють в окрему категорію установи ЄС (в "старому" Союзі вони вважалися різновидом органів). Термін "установи" використовується для позначення тих відомств Союзу, які створені для виконання спеціальних функцій і мають самостійної правосуб'єктністю як юридичної особи. Аналогічно органам Європейського Союзу, система його установ є відкритою і поступово розширюється. Створення установ, як і органів, може передбачатися безпосередньо в установчих документах (наприклад, Європейський інвестиційний банк, Європол, Євроюст, Європейське оборонне агентство).