83. Принцип свободи платежів: поняття, зміст.

На відміну від пересування капіталів, пересування платежів включає наступні компоненти: прості пересування в іноземній валюті;пересування між двома державами-членами; використання валюти однієї з держав-членів.

Директива 88/361 / ЄЕС диференціює пересування капіталів на 12 груп і встановлює порядок їх руху в готівковій та безготівковій формі. У сфері поточних платежів сьогодні найважливішим актом є Регламент Європейського парламенту та Ради (ЄС) 2560/2001 від 19 грудня 2001 про транскордонні платежі в євро. Цей документ застосовується до транскордонних платежів, що перевищує 50 тис. Євро. Регламент 2560/2001 називає три види такого роду платежів: 1) транскордонні кредитні перекази; 2) транскордонні електронні платежі; 3) транскордонні чеки.

Питання перекладів детально регулює спеціально присвячена їм Директива Європейського парламенту та Ради 97/5 / ЄС від 27 січня 1997 про транскордонні кредитних перекладах.

84. Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції щодо реформи.

Основним актом, що визначає процедуру застосування правил ЄС про конкуренцію, застосовних до підприємств, до останнього часу був "перший Регламент про застосування статей 81 і 82 Договору" N 17 від 1962, але з 1 травня 2004, в рамках реформи права конкуренції ЄС, йому на зміну прийшов новий Регламент * (132). Процедура здійснення контролю за злиттям підприємств встановлена ​​також у Регламенті 2004 Відповідно до даних актами Європейська комісія наділена найширшими повноваженнями щодо запобігання порушень конкуренції з боку підприємств.Європейської комісії надано право проводити розслідування можливих порушень конкуренції з боку підприємств, причому як за запитом, так і за власною ініціативою. Підприємства зобов'язані надавати перевіряючим посадовим особам Комісії доступ на всю територію підприємства, всю запитувану інформацію, в тому числі бухгалтерську, а також давати усні пояснення. Найбільш серйозним повноваженням Комісії є надане їй право накладати штрафні санкції (у вигляді фіксованої суми та / або пені) як за порушення конкуренції, так і за невиконання підприємствами обов'язків щодо представників Комісії в ході розслідування. Історія права конкуренції ЄС знає випадки застосування санкцій на десятки і навіть сотні мільйонів євро у відношенні величезних концернів.

Європейська Комісія активно співпрацює з антимонопольними органами багатьох країн за межами ЄС. Співпраця з деякими з них ґрунтується на двосторонніх угодах, повністю стосуються питань конкуренції (так звані «спеціалізовані угоди»). В інших випадках положення про конкуренцію є частиною більш широких спільних угод, таких як угоду про вільну торгівлю, партнерство і співробітництво, угода про асоціацію і т.д

85. Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.

Антимонопольна політика ЄС (загальна політика з питань конкуренції) в цілому спрямована на недопущення обмеження свободи конкуренції як підприємствами та індивідуальними підприємцями, так і державами-учасницями шляхом введення протекціоністських заходів, що надають національним підприємцям необґрунтовані переваги і пільги.

Принципи антимонопольної політики і права ЄС з питань конкуренції закріплені в Установчому договорі (розд. V ч. 3 "Загальні правила з питань конкуренції, оподаткування та зближення законодавств": гол. 1 "Правила конкуренції", насамперед ст. 85, 86, 91 , 92). Стаття 85 забороняє укладання угод, спрямованих на запобігання, обмеження або порушення конкуренції всередині спільного ринку. Стаття 86 говорить про недопущення зловживання домінуючим становищем на ринку. Ст.91 встановлює заходи проти застосування демпінгу. Стаття 92 оголошує несумісною зі спільним ринком будь-яку допомогу, що надається державами компаніям і галузям, якщо вона порушує або загрожує порушити конкуренцію, створюючи більш сприятливі умови окремим підприємствам і виробництвам.

Загальний напрямок політики в області конкуренції можна визначити як рух від негативної ситуації монополізації ринку до положення, більш-менш наближеному до економіки досконалої конкуренції. Тому метою правового та адміністративного регулювання конкурентної боротьби є протидія різним загрозам вільного ринку.

Правила конкуренції ЄС традиційно підрозділяються на норми, застосовні до індивідуальним і колективним антимонопольним діям підприємств (англ. Antitrust), контроль за злиттями (mergers regulation) і регулювання державної допомоги (state aids), крім того, антимонопольна політика ЄС все більшою мірою визначає діяльність природних монополій та підприємств громадського сектора економіки (транспорт, комунікації, паливно-енергетичний комплекс).

Відповідно до ст. 85 забороняються як несумісні з цілями і завданнями спільного ринку будь-які угоди між підприємствами, прийняття об'єднаннями підприємств рішень та узгоджених дій, здатних вплинути на торгівлю між державами-учасницями і мають в якості своєї мети запобігання, обмеження або перешкоду конкуренції в межах спільного ринку, зокрема ті, які: (а) прямо або побічно встановлюють покупні або продажні ціни або інші торгові умови; (Б) обмежують або контролюють виробництво, ринок (продажу), технічний розвиток чи інвестиції; (В) здійснюють розподіл ринку чи джерел забезпечення; (Г) застосовують нерівні умови до єдиних операціях з іншими учасниками торгівлі, ставлячи їх в дискримінаційне становище з точки зору конкуренції; (Д) породжують додаткові зобов'язання, які за своєю природою або відповідно до комерційним призначенням не мають ніякого зв'язку з предметом таких угод.