- •1 . Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним і міжнародним правом.
- •2. Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання і навчальна дисципліна
- •3. «Право єс» - особливості предмета, методологія і система курсу.
- •4. Передумови європейської інтеграції
- •5. Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •6. Основні етапи формування єс.
- •7. Конституційний Договір єс. Європейський Конвент
- •8. Єс до і після прийняття Лісабонського договору.
- •9. Реформа єс згідно з Лісабонською угодою.
- •10. Принцип єдиної правосуб'єктності Європейського Союзу.
- •11. План Моне - Шумана.
- •12. Особливості коммунитарного методу
- •13. Європейське об'єднання вугілля і сталі. Причини створення
- •14. Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •15. Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії
- •16. Єдиний Європейський Акт. Причини прийняття та особливості
- •17. Європейське політичне співробітництво.
- •18. Створення Європейського Союзу (єс).
- •19. Європейський Союз та Рада Європи: загальне і особливе.
- •20. Маастрихтський договір - загальна характеристика.
- •21. Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •22. Реформа єс у зв'язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.
- •24. Цілі, цінності Європейського Союзу.
- •25. Загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •26. Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу та державами - членами.
- •27. Поняття і сутність права єс.
- •28. Класифікація джерел права Європейського Союзу. Подібність і відмінність джерел права Європейського Союзу та джерел інших правових систем.
- •30. Принципи правової системи єс.
- •31. Прецедентне право єс. Причини його виникнення, особливості
- •32. «Первинне» право єс - поняття і структура.
- •33. «Вторинне» право єс - джерела, особливості дії актів
- •34. Структура європейського права: вертикальна і горизонтальна.
- •35. Компетенція Європейської Союзу: структура та зміст.
- •36. Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •37. Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •38. Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами - членами додаткової компетенції органам Союзу.
- •39. Додаткові механізми зміцнення солідарності держав - членів між собою та єс у цілому.
- •40. Система інститутів, органів, установ Європейської Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •41. Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007
- •42. Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •43. Порядок роботи Європарламенту. Сесії і тотальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •44. Повноваження Європарламенту та особливості їх реалізації
- •45. Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •46. Європейська Комісія: формування, склад, повноваження
- •47. Функції Європейської Комісії.
- •48. Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування
- •49. Формації Ради єс: порядок роботи та прийняття рішень. Повноваження Ради: обсяг і зміст.
- •50. Суд Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 г і реформа судоустрою та процесу.
- •52. Особливості статусу Генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду. Пленум і палати Суду єс.
- •53. Юрисдикція Суду єс. Справи прямий юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •54. Правовий статус Трибуналу (загального суду). Спеціалізовані суди як судові органи першої інстанції.
- •55. Система контрольних органів Європейського Союзу. Її розвиток на сучасному етапі
- •56. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс
- •57. Система фінансових установ Європейського Союзу. Її основні елементи
- •58. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс. Правовий статус.
- •59. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •60. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співробітництва судових органів (Євроюст).
- •61. Причини і цілі створення консультативних органів Європейського Союзу. Особливості їх правового статусу. Основні та допоміжні консультативні органи
- •62. Правове становище Економічної і соціальної комітету та Комітету регіонів
- •63. Омбудсмен Європейського Союзу. Причини запровадження посади Омбудсмена в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмена
- •64. Особливості законодавчого процесу єс.
- •65. Механізм відповідальності та держав - членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •66. Відповідальність єс.
- •68. Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р в правовій системі Європейського Союзу
- •69. Хартія Європейського Союзу про основні права 2000, особливості та характеристика
- •70. Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •71. Принципи правового статусу людини і громадянина в єс.
- •72. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс.
- •73. Спільна зовнішня політика безпеки як особливий напрямок зовнішньополітичної діяльності єс.
- •74. Компетенція єс і питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки
- •75. Загальна оборонна політика єс. Інституційні механізм і повноваження
- •76. Організаційно-правовий механізм співробітництва України з Європейським Союзом
- •77. Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •78. Правові інструменти співпраці України та єс.
- •79. Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення
- •80. Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принцип вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •81. Свобода підстави. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •82. Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •83. Принцип свободи платежів: поняття, зміст.
- •84. Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції щодо реформи.
- •85. Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •86. Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •87. Контроль за злиттями компаній. Поняття концентрації. Умови та критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації
- •88. Порушення правил конкуренції державами. Контроль за наданням державної допомоги
- •89. Регулювання діяльності публічних підприємств і галузей природних монополій
- •91. Проблеми розвитку регулювання єс у сфері корпоративного права
- •92. Поняття та порядок створення європейських юридичних осіб
- •93. Регулювання транскордонного банкрутства
61. Причини і цілі створення консультативних органів Європейського Союзу. Особливості їх правового статусу. Основні та допоміжні консультативні органи
Консультативні органи надають допомогу інститутам Європейського Союзу.
В Комітет Постійних Представників (COREPER) входять офіційні представники (посли) держав-членів, акредитовані при Європейському Союзі. Комітет Постійних Представників створений для збереження і розвитку міжурядових контактів в періоди між засіданнями Ради. Спочатку Комітет розглядався як допоміжний орган Ради ЄС, а потім в Договорі про об'єднання 1965 був визнаний офіційно. Комітет Постійних Представників розглядає в попередньому порядку всі проекти, висунуті на обговорення в Раду ЄС. Комітет Постійних Представників тісно співпрацює з Європейською Комісією, де його члени висловлюють думки своїх урядів за пропозиціями, які знаходяться в стадії розробки. У зв'язку з великим обсягом роботи Комітет Постійних Представників утворив у своєму складі Підкомітет, до якого увійшли помічники (заступники) послів.
Економічний і соціальний Комітет (ЕКОСОК) є консультативним органом Євросоюзу. Комітет складається з представників від різних категорій населення, зайнятого у сфері економіки. Перегляд норм представництва здійснюється за пропозицією Комісії Радою з урахуванням економічних, соціальних і демографічних процесів у рамках Союзу. Загальна чисельність Комітету не може становити більше 350 осіб. Члени Комітету призначаються Радою (на основі одностайності) на п'ять років відповідно до пропозицій від держав-членів. Термін їх повноважень може бути відновлений. Рекомендації Комітету не мають обов'язкового характеру.
Комітет регіонів складається з представників регіональних і місцевих органів влади держав-членів ЄС. Число його членів, також як число членів ЕКОСОК, не повинно перевищувати 350 осіб. Комітет виконує консультативні функції по відношенню до Ради, Парламенту та Комісії. Такі консультації розглядаються як особливо необхідні, якщо питання стосується транскордонного співробітництва або яким-небудь чином зачіпає інтереси регіонів.
У спеціальних сферах діяльності Європейського Союзу існують також такі комітети, які виконують консультативні функції і забезпечують координацію зусиль: Економічний і фінансовий комітет; Комітет з питань політики і безпеки, відповідальний за моніторинг міжнародної ситуації в галузі зовнішньої політики і загальної безпеки, і здійснює, під керівництвом Ради, політичне керівництво і стратегічне планування операцій з врегулювання криз; Координаційний комітет, відповідальний за підготовчу роботу в галузі поліцейського і судового співробітництва у кримінальних справах.
62. Правове становище Економічної і соціальної комітету та Комітету регіонів
Європейський соціально-економічний комітет. Соціально-економічний комітет - консультативний орган ЄС. Утворений відповідно до Римського договору. Складається з 344 членів, званих радниками.
Функції.Консультує Раду та Комісію з питань соціально-економічної політики ЄС. Представляє різні сфери економіки та соціальні групи (роботодавців, осіб найманої праці і вільних професій, зайнятих у промисловості, сільському господарстві, сфері обслуговування, а також представників громадських організацій).
Члени Комітету призначаються Радою одноголосним рішенням терміном на 4 роки. Комітет обирає з числа своїх членів Голову терміном на 2 роки. Після прийому в ЄС нових держав чисельність Комітету не перевищуватиме 350 осіб.
Комітет збирається 1 раз на місяць в Брюсселі.
Комітет регіонів. Комітет регіонів є консультативним органом, який забезпечує представництво регіональних та місцевих адміністрацій у роботі ЄС. Комітет заснований у відповідності до Маастрихтського договору і діє з березня 1994.
Складається з 344 членів, що представляють регіональні та місцеві органи, але повністю незалежних у виконанні своїх обов'язків. Кількість членів від кожної країни таке ж, як і в Економічній і соціальній комітеті. Кандидатури затверджуються Радою одноголосним рішенням за пропозиціями держав-членів строком на 4 роки. Комітет обирає з числа своїх членів Голову та інших посадових осіб строком на 2 роки.
Консультує Раду та Комісію і дає висновки з усіх питань, що зачіпають інтереси регіонів.
Пленарні сесії проходять у Брюсселі 5 разів на рік.
