- •1 . Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним і міжнародним правом.
- •2. Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання і навчальна дисципліна
- •3. «Право єс» - особливості предмета, методологія і система курсу.
- •4. Передумови європейської інтеграції
- •5. Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •6. Основні етапи формування єс.
- •7. Конституційний Договір єс. Європейський Конвент
- •8. Єс до і після прийняття Лісабонського договору.
- •9. Реформа єс згідно з Лісабонською угодою.
- •10. Принцип єдиної правосуб'єктності Європейського Союзу.
- •11. План Моне - Шумана.
- •12. Особливості коммунитарного методу
- •13. Європейське об'єднання вугілля і сталі. Причини створення
- •14. Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •15. Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії
- •16. Єдиний Європейський Акт. Причини прийняття та особливості
- •17. Європейське політичне співробітництво.
- •18. Створення Європейського Союзу (єс).
- •19. Європейський Союз та Рада Європи: загальне і особливе.
- •20. Маастрихтський договір - загальна характеристика.
- •21. Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •22. Реформа єс у зв'язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.
- •24. Цілі, цінності Європейського Союзу.
- •25. Загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •26. Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу та державами - членами.
- •27. Поняття і сутність права єс.
- •28. Класифікація джерел права Європейського Союзу. Подібність і відмінність джерел права Європейського Союзу та джерел інших правових систем.
- •30. Принципи правової системи єс.
- •31. Прецедентне право єс. Причини його виникнення, особливості
- •32. «Первинне» право єс - поняття і структура.
- •33. «Вторинне» право єс - джерела, особливості дії актів
- •34. Структура європейського права: вертикальна і горизонтальна.
- •35. Компетенція Європейської Союзу: структура та зміст.
- •36. Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •37. Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •38. Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами - членами додаткової компетенції органам Союзу.
- •39. Додаткові механізми зміцнення солідарності держав - членів між собою та єс у цілому.
- •40. Система інститутів, органів, установ Європейської Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •41. Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007
- •42. Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •43. Порядок роботи Європарламенту. Сесії і тотальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •44. Повноваження Європарламенту та особливості їх реалізації
- •45. Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •46. Європейська Комісія: формування, склад, повноваження
- •47. Функції Європейської Комісії.
- •48. Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування
- •49. Формації Ради єс: порядок роботи та прийняття рішень. Повноваження Ради: обсяг і зміст.
- •50. Суд Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 г і реформа судоустрою та процесу.
- •52. Особливості статусу Генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду. Пленум і палати Суду єс.
- •53. Юрисдикція Суду єс. Справи прямий юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •54. Правовий статус Трибуналу (загального суду). Спеціалізовані суди як судові органи першої інстанції.
- •55. Система контрольних органів Європейського Союзу. Її розвиток на сучасному етапі
- •56. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс
- •57. Система фінансових установ Європейського Союзу. Її основні елементи
- •58. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс. Правовий статус.
- •59. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •60. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співробітництва судових органів (Євроюст).
- •61. Причини і цілі створення консультативних органів Європейського Союзу. Особливості їх правового статусу. Основні та допоміжні консультативні органи
- •62. Правове становище Економічної і соціальної комітету та Комітету регіонів
- •63. Омбудсмен Європейського Союзу. Причини запровадження посади Омбудсмена в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмена
- •64. Особливості законодавчого процесу єс.
- •65. Механізм відповідальності та держав - членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •66. Відповідальність єс.
- •68. Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р в правовій системі Європейського Союзу
- •69. Хартія Європейського Союзу про основні права 2000, особливості та характеристика
- •70. Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •71. Принципи правового статусу людини і громадянина в єс.
- •72. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс.
- •73. Спільна зовнішня політика безпеки як особливий напрямок зовнішньополітичної діяльності єс.
- •74. Компетенція єс і питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки
- •75. Загальна оборонна політика єс. Інституційні механізм і повноваження
- •76. Організаційно-правовий механізм співробітництва України з Європейським Союзом
- •77. Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •78. Правові інструменти співпраці України та єс.
- •79. Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення
- •80. Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принцип вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •81. Свобода підстави. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •82. Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •83. Принцип свободи платежів: поняття, зміст.
- •84. Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції щодо реформи.
- •85. Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •86. Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •87. Контроль за злиттями компаній. Поняття концентрації. Умови та критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації
- •88. Порушення правил конкуренції державами. Контроль за наданням державної допомоги
- •89. Регулювання діяльності публічних підприємств і галузей природних монополій
- •91. Проблеми розвитку регулювання єс у сфері корпоративного права
- •92. Поняття та порядок створення європейських юридичних осіб
- •93. Регулювання транскордонного банкрутства
9. Реформа єс згідно з Лісабонською угодою.
Договір про реформу вносить зміни в Договір про ЄС щодо інститутів Союзу.
Вводиться пост постійного голови Європейської ради, який обиратиметься європейськими лідерами строком на 2,5 роки з можливістю переобрання на другий термін.
«Європейський парламент здійснює законодавчі функції і функції, пов'язані з бюджетом ЄС, спільно з Радою» (Ст. 9а). Парламент отримує більшу повноту влади, оскільки його вага як законодавчого органу прирівнюється до ваги Ради. Він також отримує рівний статус з Радою щодо питань бюджету, так як диференціація на «обов'язкові» і «необов'язкові» витрати не проводиться. Європарламенту доручено обрання голови Єврокомісії.
З 2009 р вводиться нова система розподілу місць в Парламенті. Число членів обмежується 750-ю + 1 (голова Парламенту); місця розподіляються за принципом «що знижується пропорційності»: мінімум 6 представників від держави, максимум - 96. Однак ця система розподілу місць набере чинності тільки в 2014 р
Єврорада стає повноцінним інститутом Союзу. Він складається з глав держав або урядів держав-членів, його голови та голови Комісії. У роботі братиме участь Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки (див. Нижче).
Голова Євроради представлятиме Союз у зовнішній політиці в рамках своїх повноважень та з питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки, що не применшує ролі Високого представника (Ст. 9b Договору про ЄС).
Рада Європейського союзу Зміни, насамперед, стосуються нової системи голосування за принципом кваліфікованої більшості. Починаючи з 1 листопада 2014 кваліфікованою більшістю вважаються голоси як мінімум 55% членів Ради (як мінімум 15 країн), які представляють як мінімум 65% населення Союзу. Блокуючим меншістю стають чотири держави-члена Ради.
Комісія Європейських співтовариств офіційно перейменовується в Європейську комісію. Комісія, яка діє з 2009 по 2014 рр., Буде складатися з одного представника від кожної держави-члена, в тому числі і Верховного представника з зовнішньої політики і політики безпеки. Але з листопада 2014 Комісія складатиметься з числа представників, відповідного 2/3 кількості країн-членів ЄС, «у разі, якщо Евросовет одноголосно не прийме іншого рішення».
Європейська Рада за погодженням з головою Єврокомісії, кваліфікованою більшістю призначає верховного представника Союзу із зовнішньої політики і політики безпеки (ст. 9е Договору про ЄС). Верховний представник буде здійснювати спільну зовнішню політику та політику безпеки Європейського союзу шляхом внесення пропозицій і реалізації вже досягнутих домовленостей.
Відповідно до Лісабонського договору, Суд ЄС складається з Європейського суду (вища інстанція), Судна загальної юрисдикції (перша інстанція) і Трибуналу цивільної служби. Від кожної держави в ньому буде представлений один суддя; в ньому також будуть представлені 11 генеральних адвокатів (на даний момент - вісім). Судді та адвокати обираються з числа видатних особистостей і призначаються за спільною згодою урядів країн-членів на шість років після консультацій зі спеціальним комітетом (Ст. 9f Договору про ЄС).
Новий договір розширює список питань, голосування за якими проводиться за принципом кваліфікованої більшості.
Договір про реформу ЄС чітко розділяє компетенції, що відносяться до відання Союзу та національних урядів. Спільнота діє в рамках компетенції, передбаченої договором і цілями, яке воно ставить для нього.
