- •1 . Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним і міжнародним правом.
- •2. Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання і навчальна дисципліна
- •3. «Право єс» - особливості предмета, методологія і система курсу.
- •4. Передумови європейської інтеграції
- •5. Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •6. Основні етапи формування єс.
- •7. Конституційний Договір єс. Європейський Конвент
- •8. Єс до і після прийняття Лісабонського договору.
- •9. Реформа єс згідно з Лісабонською угодою.
- •10. Принцип єдиної правосуб'єктності Європейського Союзу.
- •11. План Моне - Шумана.
- •12. Особливості коммунитарного методу
- •13. Європейське об'єднання вугілля і сталі. Причини створення
- •14. Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •15. Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії
- •16. Єдиний Європейський Акт. Причини прийняття та особливості
- •17. Європейське політичне співробітництво.
- •18. Створення Європейського Союзу (єс).
- •19. Європейський Союз та Рада Європи: загальне і особливе.
- •20. Маастрихтський договір - загальна характеристика.
- •21. Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •22. Реформа єс у зв'язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.
- •24. Цілі, цінності Європейського Союзу.
- •25. Загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •26. Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу та державами - членами.
- •27. Поняття і сутність права єс.
- •28. Класифікація джерел права Європейського Союзу. Подібність і відмінність джерел права Європейського Союзу та джерел інших правових систем.
- •30. Принципи правової системи єс.
- •31. Прецедентне право єс. Причини його виникнення, особливості
- •32. «Первинне» право єс - поняття і структура.
- •33. «Вторинне» право єс - джерела, особливості дії актів
- •34. Структура європейського права: вертикальна і горизонтальна.
- •35. Компетенція Європейської Союзу: структура та зміст.
- •36. Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •37. Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •38. Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами - членами додаткової компетенції органам Союзу.
- •39. Додаткові механізми зміцнення солідарності держав - членів між собою та єс у цілому.
- •40. Система інститутів, органів, установ Європейської Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •41. Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007
- •42. Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •43. Порядок роботи Європарламенту. Сесії і тотальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •44. Повноваження Європарламенту та особливості їх реалізації
- •45. Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •46. Європейська Комісія: формування, склад, повноваження
- •47. Функції Європейської Комісії.
- •48. Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування
- •49. Формації Ради єс: порядок роботи та прийняття рішень. Повноваження Ради: обсяг і зміст.
- •50. Суд Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 г і реформа судоустрою та процесу.
- •52. Особливості статусу Генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду. Пленум і палати Суду єс.
- •53. Юрисдикція Суду єс. Справи прямий юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •54. Правовий статус Трибуналу (загального суду). Спеціалізовані суди як судові органи першої інстанції.
- •55. Система контрольних органів Європейського Союзу. Її розвиток на сучасному етапі
- •56. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс
- •57. Система фінансових установ Європейського Союзу. Її основні елементи
- •58. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс. Правовий статус.
- •59. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •60. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співробітництва судових органів (Євроюст).
- •61. Причини і цілі створення консультативних органів Європейського Союзу. Особливості їх правового статусу. Основні та допоміжні консультативні органи
- •62. Правове становище Економічної і соціальної комітету та Комітету регіонів
- •63. Омбудсмен Європейського Союзу. Причини запровадження посади Омбудсмена в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмена
- •64. Особливості законодавчого процесу єс.
- •65. Механізм відповідальності та держав - членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •66. Відповідальність єс.
- •68. Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р в правовій системі Європейського Союзу
- •69. Хартія Європейського Союзу про основні права 2000, особливості та характеристика
- •70. Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •71. Принципи правового статусу людини і громадянина в єс.
- •72. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс.
- •73. Спільна зовнішня політика безпеки як особливий напрямок зовнішньополітичної діяльності єс.
- •74. Компетенція єс і питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки
- •75. Загальна оборонна політика єс. Інституційні механізм і повноваження
- •76. Організаційно-правовий механізм співробітництва України з Європейським Союзом
- •77. Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •78. Правові інструменти співпраці України та єс.
- •79. Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення
- •80. Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принцип вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •81. Свобода підстави. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •82. Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •83. Принцип свободи платежів: поняття, зміст.
- •84. Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції щодо реформи.
- •85. Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •86. Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •87. Контроль за злиттями компаній. Поняття концентрації. Умови та критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації
- •88. Порушення правил конкуренції державами. Контроль за наданням державної допомоги
- •89. Регулювання діяльності публічних підприємств і галузей природних монополій
- •91. Проблеми розвитку регулювання єс у сфері корпоративного права
- •92. Поняття та порядок створення європейських юридичних осіб
- •93. Регулювання транскордонного банкрутства
46. Європейська Комісія: формування, склад, повноваження
Європейська Комісія - головний виконавчий орган Європейського Союзу. До 2001 р чисельність Комісії становила 20 осіб. Великі держави - Великобританія, Німеччина, Італія, Іспанія і Франція - призначали по 2 комісара. Інші - по 1. З 2001 р по Ніццького договору кожна держава-член представлено в Комісії одним комісаром, призначеним даними державою. Призначення кожного комісара схвалюється всіма державами-членами.
Лісабонський договір передбачає зниження чисельності Комісії, але тільки з 2014 р Чисельність Комісії буде скорочена до числа 2/3 від кількості країн-членів Європейського Союзу. Від 27 країн, якщо складу Союзу залишиться колишнім, в Комісії будуть представлені 18 осіб. Члени Комісії будуть обиратися за принципом рівної ротації між державами-членами з урахуванням демографічних і географічних умов все держав.
Кандидатура Голови Комісії пропонується Радою ЄС і обирається Європарламентом на 2,5 роки з правом подальшого переобрання. Голова Європейської Комісії пропонує список країн-членів Комісії. Рада Європейського Союзу голосує за твердженням цього списку за принципом кваліфікованої більшості, керуючись тільки своєю думкою про «спільну компетентності» та «європейської відданості» осіб, запропонованих до складу Комісії. Призначення набирає чинності після вотуму довіри Європейського Парламенту. При цьому Парламент не може відвести якусь одну кандидатуру із запропонованого складу Комісії. Якщо комісія не отримує вотум довіри, формується її новий склад. Надалі при винесенні Європейським парламентом вотуму недовіри («резолюції осуду») Комісія також йде у відставку у повному складі.
Європейськими комісарами можуть бути тільки громадяни держав-членів. Термін повноважень комісарів становить 4 роки, повноваження можуть бути відновлені.
Кожен комісар відповідає за конкретну сферу діяльності Європейської Комісії. Розподіл сфер діяльності здійснюється за угодою між членами Комісії за провідної ролі голови. Вся робота Комісії здійснюється під керівництвом Голови. Він же веде засідання комісії.
Засідання Європейської Комісії проходять при закритих дверях.
Рішення з усіх питань приймаються простою більшістю. Часто використовується «письмова методика», яка передбачає, що якщо на отриманий проект від членів Комісії протягом певного часу не надходило заперечень, документ вважається прийнятим.
У підготовці рішень Комісії велике значення мають контакти з комітетами. У зв'язку з цим передбачені: комітетська консультативна процедура, комітетська управлінська процедура, комітетська регулятивна процедура.
Структурними підрозділами Комісії є Генеральний директорат (дирекції) на чолі з Генеральним директором, який підпорядковується відповідному члену Комісії. Генеральна дирекція подразделена на дирекції, а вони - на сектори. Існує ряд спеціалізованих служб при Комісії, в т.ч.Юридична служба, яка консультує з правових питань та представляє Комісію у юридичних процедурах, Статистична служба, Служба перекладів та ін., А також Комітети радників. діяльність комісарів забезпечують також допоміжні служби Комісії. Кожен член Комісії має штат допоміжних співробітників - кабінет.
Рішення щодо кадрових призначень в рамках спеціалізованих і допоміжних служб приймаються самою Комісією з урахуванням принципу, що всі держави-члени повинні мати свою частку постів.
