93. Регулювання транскордонного банкрутства

Транскордонне банкрутство - це банкрутство, ускладнене іноземним елементом. Іноземний елемент може полягати в тому, що є, наприклад, іноземний (е) кредитор (и), іноземний (е) боржник (і); майно боржника, на яке звертається стягнення, знаходиться в декількох державах; права вимоги виникли в іноземному (их) державі (ах) і т. п.

Проект Європейської конвенції 1960 був заснований на принципі єдиного виробництва. У ньому передбачалося взаємне визнання провадження про неспроможність. Передбачалося, що порушення провадження про неспроможність в одному з договірних держав виключає відкриття аналогічних виробництв в інших державах. В силу амбітності цього проекту, його невідповідності реальному стану речей, угода між державами досягнуто не було.

Європейська конвенція про деякі міжнародні аспекти банкрутства (далі - Конвенція 1990) була підписана в Стамбулі 5 червня 1990 Ця Конвенція вже не спирається на принцип єдиного виробництва. Її основними ідеями є взаємне визнання повноважень ліквідатора (конкурсного керуючого), особливо щодо збору активів, і допущення паралельних (вторинних) виробництв в інших договірних державах, в яких боржник має суттєві активи. Конвенція 1990 досі не вступила в силу, оскільки не набрала необхідної кількості ратифікацій.

Конвенція Європейського Союзу про транскордонної неспроможності прийнята 23 листопада 1995 (далі - Конвенція 1995 г.). Конвенція відноситься тільки до співпраці з питань банкрутства в рамках ЄС і не поширюється на відносини держав - членів ЄС з третіми державами. У ній максимально поєднуються методи єдиного виробництва і вторинних виробництв, забезпечується система взаємодії зазначених виробництв при транскордонної неспроможності. Відповідно до Конвенції будь-яке виробництво, відкрите судом на території ЄС автоматично визнається на території всіх інших членів ЄС.

Проект Угоди про транскордонної неспроможності, підготовлений комітетом J, також побудований на ідеї комбінованого підходу до використання методів єдиного і паралельних виробництв. Згідно проекту, центральний форум, юрисдикція якого визначається місцем ведення основної діяльності боржника, покликаний координувати збір і управління активами неспроможного боржника.

Регламент Європейського парламенту про процедури неспроможності №1346 / 2000 від 29 травня 2000 (далі - Регламент) регулює відносини транскордонного банкрутства. При цьому передбачена процедура застосовується тільки до тих боржників, основне місцезнаходження яких знаходиться на території ЄС. Регламент передбачає конкретні правила щодо підвідомчості справ про банкрутство, підлягає застосуванню права, визнання рішень іноземних судів. Крім того, Регламент містить правила з координації заходів, які вживаються щодо майна боржника, що знаходиться на території іншої держави. Регламент регулює питання визнання рішень іноземного суду. У відношенні рішень судів тих країн, які не є членами ЄС, застосовується національний закон країни - члена ЄС.