- •1 . Поняття права Європейського Союзу. Співвідношення права Європейського Союзу з національним і міжнародним правом.
- •2. Право Європейського Союзу як сфера наукового пізнання і навчальна дисципліна
- •3. «Право єс» - особливості предмета, методологія і система курсу.
- •4. Передумови європейської інтеграції
- •5. Європейський Союз: поняття, умови членства країн. Територія єс. Особливості режиму.
- •6. Основні етапи формування єс.
- •7. Конституційний Договір єс. Європейський Конвент
- •8. Єс до і після прийняття Лісабонського договору.
- •9. Реформа єс згідно з Лісабонською угодою.
- •10. Принцип єдиної правосуб'єктності Європейського Союзу.
- •11. План Моне - Шумана.
- •12. Особливості коммунитарного методу
- •13. Європейське об'єднання вугілля і сталі. Причини створення
- •14. Створення Європейського Економічного Співтовариства.
- •15. Створення Європейського Співтовариства з атомної енергії
- •16. Єдиний Європейський Акт. Причини прийняття та особливості
- •17. Європейське політичне співробітництво.
- •18. Створення Європейського Союзу (єс).
- •19. Європейський Союз та Рада Європи: загальне і особливе.
- •20. Маастрихтський договір - загальна характеристика.
- •21. Амстердамська угода - загальна характеристика.
- •22. Реформа єс у зв'язку з розширенням єс. Ніццька угода 2001 року. Мета, предмет і зміст Ніццького договору.
- •23. Загальна характеристика Лісабонського Договору 2007. Структура і загальний зміст.
- •24. Цілі, цінності Європейського Союзу.
- •25. Загальні принципи функціонування Європейського Союзу.
- •26. Основоположні принципи взаємодії Європейського Союзу та державами - членами.
- •27. Поняття і сутність права єс.
- •28. Класифікація джерел права Європейського Союзу. Подібність і відмінність джерел права Європейського Союзу та джерел інших правових систем.
- •30. Принципи правової системи єс.
- •31. Прецедентне право єс. Причини його виникнення, особливості
- •32. «Первинне» право єс - поняття і структура.
- •33. «Вторинне» право єс - джерела, особливості дії актів
- •34. Структура європейського права: вертикальна і горизонтальна.
- •35. Компетенція Європейської Союзу: структура та зміст.
- •36. Категорії компетенції Європейського Союзу.
- •37. Основоположні принципи компетенції Європейського Союзу.
- •38. Механізм «просунутого співробітництва» як спосіб делегування державами - членами додаткової компетенції органам Союзу.
- •39. Додаткові механізми зміцнення солідарності держав - членів між собою та єс у цілому.
- •40. Система інститутів, органів, установ Європейської Союзу. Основні тенденції розвитку організаційного механізму Союзу на сучасному етапі.
- •41. Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007
- •42. Європейський парламент: порядок формування, структура, компетенція.
- •43. Порядок роботи Європарламенту. Сесії і тотальні парламентські процедури. Способи прийняття рішень.
- •44. Повноваження Європарламенту та особливості їх реалізації
- •45. Європейська Рада: порядок формування, структура, компетенція.
- •46. Європейська Комісія: формування, склад, повноваження
- •47. Функції Європейської Комісії.
- •48. Рада Європейського Союзу: структура та особливості функціонування
- •49. Формації Ради єс: порядок роботи та прийняття рішень. Повноваження Ради: обсяг і зміст.
- •50. Суд Європейського Союзу: загальні принципи побудови. Ніццький договір 2001 г і реформа судоустрою та процесу.
- •52. Особливості статусу Генеральних адвокатів. Гарантії незалежності членів Суду. Пленум і палати Суду єс.
- •53. Юрисдикція Суду єс. Справи прямий юрисдикції. Преюдиціальні запити національних судів.
- •54. Правовий статус Трибуналу (загального суду). Спеціалізовані суди як судові органи першої інстанції.
- •55. Система контрольних органів Європейського Союзу. Її розвиток на сучасному етапі
- •56. Європейська рахункова палата - інститут фінансового контролю єс
- •57. Система фінансових установ Європейського Союзу. Її основні елементи
- •58. Європейський центральний банк (єцб): місце в організаційному механізмі єс. Правовий статус.
- •59. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського поліцейського відомства (Європол).
- •60. Особливості статусу установ Європейського Союзу. Правовий статус Європейського управління співробітництва судових органів (Євроюст).
- •61. Причини і цілі створення консультативних органів Європейського Союзу. Особливості їх правового статусу. Основні та допоміжні консультативні органи
- •62. Правове становище Економічної і соціальної комітету та Комітету регіонів
- •63. Омбудсмен Європейського Союзу. Причини запровадження посади Омбудсмена в Європейському Союзі. Повноваження Омбудсмена
- •64. Особливості законодавчого процесу єс.
- •65. Механізм відповідальності та держав - членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
- •66. Відповідальність єс.
- •68. Конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р в правовій системі Європейського Союзу
- •69. Хартія Європейського Союзу про основні права 2000, особливості та характеристика
- •70. Джерела правового статусу людини і громадянина в єс.
- •71. Принципи правового статусу людини і громадянина в єс.
- •72. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в єс.
- •73. Спільна зовнішня політика безпеки як особливий напрямок зовнішньополітичної діяльності єс.
- •74. Компетенція єс і питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки
- •75. Загальна оборонна політика єс. Інституційні механізм і повноваження
- •76. Організаційно-правовий механізм співробітництва України з Європейським Союзом
- •77. Гармонізація законодавства України з правом єс.
- •78. Правові інструменти співпраці України та єс.
- •79. Основні свободи внутрішнього ринку: поняття, сутність, юридичне закріплення
- •80. Принцип вільного руху товарів: поняття, зміст. Принцип вільного руху робочої сили: поняття, зміст.
- •81. Свобода підстави. Право фізичних осіб на підприємницьку діяльність. Право на підприємницьку діяльність юридичних осіб.
- •82. Принцип вільного надання послуг: поняття, зміст. Принцип вільного руху (переміщення) капіталу.
- •83. Принцип свободи платежів: поняття, зміст.
- •84. Європейська комісія як основний інститут, відповідальний за проведення антимонопольної політики єс: повноваження, взаємодія з національними органами влади, пропозиції щодо реформи.
- •85. Поняття, цілі і завдання політики в області конкуренції. Основні загрози для вільної конкуренції.
- •86. Колективні та індивідуальні антимонопольні дії. Заборона угод, що порушують конкуренцію на внутрішньому ринку єс.
- •87. Контроль за злиттями компаній. Поняття концентрації. Умови та критерії визначення концентрації, що порушує правила конкуренції. Процедура і наслідки заборони концентрації
- •88. Порушення правил конкуренції державами. Контроль за наданням державної допомоги
- •89. Регулювання діяльності публічних підприємств і галузей природних монополій
- •91. Проблеми розвитку регулювання єс у сфері корпоративного права
- •92. Поняття та порядок створення європейських юридичних осіб
- •93. Регулювання транскордонного банкрутства
65. Механізм відповідальності та держав - членів за порушення загальних принципів конституційного устрою єс.
Триваючі розвиватися в Європі інтеграційні процеси характеризуються не тільки доцентровими тенденціями, що набирає силу федералізацією Європейського союзу, а й поступової його демократизацією.
Загальним результатом дії двох названих тенденцій є введення Амстердамським договором нового виду відповідальності держав-членів - відповідальності за систематичне порушення загальних принципів конституційного ладу Союзу і всіх вхідних в нього держав: «принципів свободи демократії, поваги прав людини та основних свобод, верховенства права» (п . 1 ст. 6 Договору про Європейський союз).
Підставою відповідальності держави-члена (в даному випадку перед Європейським союзом в цілому) виступає серйозне і систематичне порушення ним вищевказаних принципів. Констатацію даного порушення здійснює Рада Європейського союзу (у складі голів держав чи урядів) за згодою Європейського парламенту (ст. 7 Договору про Європейський союз).
При цьому Рада приймає рішення одноголосно (без урахування голосу представника держави-члена, проти якого висунуті звинувачення), а Європарламент - 2/3 поданих голосів, що представляють одночасно абсолютна більшість депутатського корпусу.
Надалі, спираючись на дану констатацію. Рада (у звичайному складі) кваліфікованою більшістю може застосувати санкції до держави-члену, які діятимуть до їх скасування Радою. У даному випадку відповідальність держави-члена виражається у призупиненні певних його прав, що випливають з установчих договорів Європейських співтовариств і Союзу, в тому числі права голосу представника уряду цієї країни в Раді Європейського союзу.
Зі сказаного видно, що процедура притягнення держав-членів до даного виду відповідальності досить складна. Проте, як показала реакція органів ЄС і держав членів у зв'язку з подіями в Австрії (входження в уряд на початку 2000 р представників крайньо правої Австрійської партії свободи), можливість санкцій Європейського союзу проти будь входить до нього країни, де мають місце наміри на основи демократичного конституційного ладу, носить аж ніяк не гіпотетичний, але цілком реальний характер.
66. Відповідальність єс.
67. Причини та цілі введення громадянства Союзу. Громадянство Європейського Союзу та громадянство держав-членів. Підстави набуття і припинення громадянства Союзу. Інститут громадянства Союзу на сучасному етапі, перспективи подальшого розвитку.
Введення громадянства - крок надзвичайно сміливий навіть для настільки згуртованого об'єднання держав, яким є Європейський Союз.«Громадянство - один з найважливіших атрибутів державності, що виражається у взаємних правах та обов'язках людини і держави», громадянство - це стійкий правовий зв'язок людини і держави. Отже, завжди, піднімаючи питання про громадянство, ми торкаємося питання про державний суверенітет. Тому в Договорі про ЄС громадянство Союзу визначається гранично коректно, цьому присвячена ст. 17 Договору. Амстердамський договір 1997 вносить нову редакцію цієї статті: «Справжнім встановлюється громадянство Союзу. Кожна людина, що має громадянство держави-члена, є громадянином Союзу. Громадянство Союзу доповнює, а не замінює громадянство держав-членів ». Зрозуміло, що громадянство Союзу та національне громадянство держав-членів явища різні, не зливаються. Громадянство Союзу субсидиарно національному. З формального боку, така кількісна констатація інституту громадянства Європейського Союзу найбільш прийнятна. Громадянин держави-члена автоматично стає громадянином Союзу. Йому не потрібно звертатися в будь-які органи для набуття громадянства Союзу. Навіть, що стосується документів, що засвідчують громадянство - національні загальногромадянські і закордонні паспорти громадян держав-членів уніфіковані за формою і змістом і носять позначку про входження держави до Європейського Союзу. Питання ж про наявність або відсутність у особи громадянства держави-члена, підстави його набуття і припинення, знаходяться виключно в компетенції держав-членів, як це підкреслюється в Декларації про громадянство держави-члена.
Громадянство Європейського Союзу було введено Маастрихтським договором, підписаному в 1992 році. Воно існує поряд з національним громадянством, і надає додаткові права для
Стаття 17 (1) з внесеними до нього поправками Римського договору говорить, що справжнім засновується громадянство Союзу. Кожна особа, яка має громадянство держави-члена, є громадянином Союзу. Громадянство Союзу доповнює, а не замінює національне громадянство.
Всі громадяни держав-членів, є громадянами Союзу. «Кожна держава-член, видає або позбавляє громадянства відповідно до законодавства Співтовариства» .Це також означає, що держави-члени не є повністю вільними, у тому, як вони видають громадянства, хоча і ці обмеження, в основному, носять теоретичний характер. Наприклад, якщо держава-член за ніч видасть мільйон громадянств жителям з чи не держав-членів, що було б незаконними відповідно до чинного законодавства ЄС (а також міжнародним правом).
Значна частина існуючих законодавств і судової практики була закріплена в Директиві 2004/38 / EC про право на пересування і проживання вільно в рамках ЄС.
Власне громадянство надає Європейському Союзу риси державності. Складність проблеми і в тому, що досвіду введення громадянства в об'єднанні держав, створеному на основі міжнародних економічних організацій не було ніколи. У Європейському Союзі це сталося вперше. Саме тому при розгляді даного явища відчувається якась незавершеність. Це проявляється в суперечливості визначення, у відсутності чіткого переліку прав і обов'язків громадян Союзу, в ті труднощі, які виникають при реалізації положень про громадянство. Але ця «незавершеність» з іншого боку дає привід говорити і про перспективи подальшого розвитку даного інституту в законодавстві Європейського Союзу. Громадянство Союзу перебуває в стані становлення.
