§15. Порядок обслуговування гідросистеми

Заміна робочої рідини проводиться:

• в перший раз через 100 годин з початку експлуатації гідропривода;

• в подальшому через 500 годин роботи;

• при зміні атмосферних умов експлуатації;

• при нагріванні мастила більше 70 °С;

• при наявності механічних домішок більш 0,015 %.

§16. Порядок заміни робочої рідини

1. Встановити АКП на опори.

2. Виконати всі рухи АКП по 2-3 рази (піднімання, поворот і зворотній рух) до підігрівання масла до 40 °С. Це також необхідно для приведення механічних домішок у підвішаний стан.

3. Привести АКП в транспортне положення, заглушити двигун і через пробки злити мастило з бака в ємність з биркою «Відпрацьоване мастило».

4. Залити в бак 150 літрів мастила за допомогою поршневого насоса для промивки системи.

5. Виконати різні маневри колінами АКП від початку до кінця. Рухи виконувати до тих пір, поки в баку рівень не стане постійним. Потім долити мастило до верхньої мітки показника рівня.

6. Привести АКП в транспортне положення і злити мастило. Встановити у фільтри нові фільтрувальні елементи.

7. Заправити гідросистему і бак чистим мастилом. Повна ємність гідросистеми 410 літрів мастила. Мастило АКП, крім шасі, повинна проводитись в залежності з таблицею змащування.

При змащуванні і заміні мастила необхідно:

• забрати бруд із змащувача, пробок, отворів;

• слідкувати за тим, щоб в мастило не потрапили вода або бруд;

• залити мастило в картер через лійку з передчасно складеною чистою сіткою;

• після зливу відпрацьованого мастила в картери редукторів залити підігріте мастило та прокрутити механізми протягом 2-3 хвилин, після чого злити мастило і залити свіже;

• при шприцюванні змащувачів слідкувати за тим, щоб свіже мастило попало до поверхні тертя та видавило старе мастило.

Змащування агрегатів і вузлів шасі проводиться по інструкції автомобіля КамАЗ - 53213.

Періодичність заміни відпрацьованих мастил

Таблиця № 5

Найменування складових час-тин (вузлів,агрегатів, систем)	Марка нафтропродукта з вказівкою найменування та позначкою	Періодичність заміни
Картер редуктора оберту	ТАД – 17	1000 годин
Бак і гідросистема	Масло згідно з ТО	500 годин

Працездатність автопідйомника залежить від правильно подібраних сортів змащувальних матеріалів, робочих рідин, пального, суворого дотримання і своєчасної заміни мастил і робочих рідин.

Основне призначення змащувального матеріалу – зниження витрат потужності за рахунок зміни виду тертя деталей, що прилягають, і відведення від них теплоти, що виникає в процесі роботи, усунення заїдання поверхонь, що труться, захист поверхонь деталей від корозії, підвищення компресії і забезпечення певної амортизації при ударних навантаженнях за рахунок видавлювання мастила із зазорів між деталями.

§17. Діагностування автопідйомника

У процесі роботи гідропривода пожежного автопідйомника у зв’язку із спрацюванням сполучень і вузлів, порушенням герметичності ущільнень, засміченням фільтрів та іншими дефектами змінюються функціональні параметри основних складальних одиниць привода: гідронасоса, гідророзподільників керування рухами, гідроциліндрів. У результаті змінюється технічний стан гідроприводу: продуктивність гідронасоса, тиск спрацювання запобіжно-розвантажувального клапана, тиск робочої рідини перед фільтром, величина внутрішніх перетікань у гідророзподільниках керування рухами і осьовому колекторі, час маневрів і температура робочої рідини. Зміна цих параметрів понад допустимі рівні свідчить про несправність елементів гідропривода.

Технічний стан гідропривода значною мірою характеризують зовнішні витікання робочої рідини, тому одна з перших перевірок – візуальний огляд арматури і трубопроводів на відсутність підтікань. Іншими загальними показниками є температура робочої рідини гідросистеми і швидкість її наростання за певних умов роботи і параметрів зовнішнього середовища.

Велику інформацію про загальний стан гідропривода дає змогу одержати кількісний і якісний аналіз складу забруднень робочої рідини. Джерела забруднень різні: виробничі (залишені у робочих порожнинах системи окалини, металева стружка, ливарний пісок), експлуатаційні (попадання пилу крізь заливні горловини, бруд, що надходить крізь ущільнення штоків, продукти спрацювання деталей, які труться); технічні (руйнування фільтрувальних елементів, призначених для очищення рідини), технологічні (попадання бруду під час заміни чи доливання робочої рідини).

Нерідко в рідинах міститься до 5-10 % води, яка сприяє утворенню смол та інших продуктів окислення, що збільшують тертя. У зимову пору вода в робочій рідині викликає створення крижаних пробок, що є причиною відмови елементів гідропривода.

В процесі експлуатації автопідйомника періодично вимірюють, регулюють та налагоджують такі параметри:

- зону обслуговування;

- час виконання маневрів;

- узгодженість роботи ланцюгів блокування з зоною обслуговування;

- працездатність системи сигналізації аварійних режимів;

- налагодження механізму орієнтаціїї люльки, його регулювання;

- роботий тиск у гідросистемі;

- налагодження механізмів запобіжника вантажопідйомності.

Перераховані параметри перевіряються при виконанні сезонного обслуговування ТО-2. Перевірка окремих параметрів проводиться також у випадках порушення працездатності механізмів шляхом заміни.

Вимірювання величин кутових переміщень максимального вильоту проводиться за допомогою виска, який закріплюється на передній стінці люльки та рулетки ОПК 2-30АНТ/10.

За точку відліку приймається перетин горизонтального положення площини платформи з вертикальною віссю поворотної основи.

Одночасно з поворотною зоною обслуговування перевіряється час маневрування за допомогою секундоміра, тобто узгоджувальність роботи ланцюгів блокувань та сигналізації.

Час виконаня маневрування автопідйомника залежить, головним чином, від продуктивності насоса. Тому необхідно контролювати частоту обертання вала гідронасоса, яка повинна бути в межах 1180-1220 об/хвилину.

Для регулювання необхідно:

• включити коробку відбирання потужності;

• включити на пульті керування тумблер «ЖИВЛЕННЯ»;

• відрегулювати тиск в гідросистемі до 160 кгс/см²;

• за допомогою гвинта відрегулювати частоту обертання колінчатого вала двигуна до 1400-1500 об/хв;

• тахометром перевірити частоту обертання вала гідронасоса.

Настройку механізму орієнтації люльки необхідно проводити після приведення автопідйомника в робоче положення в такій послідовності:

• завантажити люльку вантажем 175 кг. При цьому вантажі відхилення підлоги люльки від горизонтального положення повинно бути не більше ± 1° ;

• розкрити повністю мале коліно при горизонтальному положенні нижнього та середнього колін. Найбільша величина провисання непрацюючих ланцюгів (нижніх) повинна бути в межах 10—15 мм. У випадку відхилення люльки вище 10-15 мм необхідно регулювальним пристроєм натягнути канати навантаженого ланцюга.

Робочий тиск в гідросистемі підримується за допомогою запобіжно-розвантажувального клапана в межах 160 ± 10 кгс/см², контролюється манометром.

Змінювання тиску проводиться обертанням маховика запобіжного клапана. При обертанні його за часовою стрілкою тиск в гідросистемі знижується.

Для контролю робочого тиску в гідросистемі необхідно:

• встановити автопідйомник на опори;

• зняти люльку з фіксатора;

• розкрити мале коліно повністю та утримувати важіль у положенні «ПІДНІМАННЯ»;

• за показниками манометрів на пульті керування визначити тиск у зливальній та напірній лініях гідросистеми;

• перевести важіль у нейтральне положення.

Кількість включень важеля в положення «ПІДНІМАННЯ» повинно бути не менше трьох.

Для налагодження механізму обмежувача вантажопідйомності люльки необхідно:

• послабити гвинт фіксації важелів;

• навантажити люльку рівномірно вантажем 400 кг;

• за допомогою обертання регулювального гвинта забезпечити спрацювання мікроперемикача, про що повинна свідчити звукова та світлова сигналізації на пульті керування;

• при зніманні вантажу 50 кг сигналізація не повинна спрацьовувати;

• покласти додатковий вантаж 50 кг. Сигналізація повинна спрацювати. Перевірку з додатковим вантажем 50 кг повторити три рази;

• перевірити роботу обмежувача вантажопідйомності при рухах колін. При завантаженій люльці вагою 350 кг сигналізація не повинна спрацьовувати;

• гвинт фіксації важелів загвинтити із зазором 1 ± 0,5 мм при навантаженій люльці вагою 350 кг.

Для налагодження обмежувача вантажопідйомності стріли необхідно:

• встановити автопідйомник на опори;

• відкинути засувку, яка закриває отвір скоби, та закріпити стропи;

• підняти мале коліно повністю;

• підняти середнє коліно до спрацьовування блокування;

• підняти нижнє коліно на мінімальний кут, при якому дозволяється робота в якості крана (кут 57°, виліт – 5,5 м);

• підвісити вантаж вагою 2500 – 50 кг;

• за допомогою нижнього коліна підняти вантаж на відстань 100-200 мм від землі;

• за допомогою обертання регулювального гвинта обмежувача вантажопідйомності забезпечити спрацьовування мікроперемикача, про що повинна свідчити звукова та світлова сигналізація, після чого гвинт законтрити;

• підвісити до вантажної скоби вантаж вагою 2000 + 100 кг. При підйомі вантажу в дозволеній зоні сигналізація не повинна спрацьовувати;

• підвісити до скоби вантаж вагою 2500 – 50 кг.

При включенні руху «ПІДНІМАННЯ» повинна спрацювати сигналізація та блокування, яке вмикає піднімання вантажу.