72. Вплив українського романтизму на розвиток української філософської думки. Екзистенціальний характер української філософії. Світогляд м.Гоголя.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. європейська духовна культура розвивалася під впливом романтизму, що сприяло піднесенню національної самосвідомості європейських, у т. ч. слов'янських народів, формуванню нового стилю філософування.

Романтизм протиставив класичному «наслідуванню природи» творчу активність митця з його правом на самобутність та оригінальність, підняв мистецтво до рівня найвищої цінності і сприйняття його як вияву глибинної сутності і смислу життєдіяльності, де понад усе цінується творча особистість. Метою романтизму була «свобода духу», а ідеалом — свобода особистості (людини, народу, людства). Романтики виступили за свободу життя і творчості, право вірити в те, у що кожен вірить, бути щасливим по-своєму.

Розвиток романтизму в Україні був досить складним. Для його становлення і розвитку важливим є не лише усвідомлення своєї етнічної окремішності, а й формування національної демократичної інтелігенції — носіїв національної самосвідомості, пов'язаних з народним життям. Романтизм був для них не просто формою самовираження, а основою осмислення життя, побуту занедбаних і недооцінених сторінок минулого, рецепції майбутньої долі народу, обґрунтування не лише етнічної, а й історико-правової самобутності з правом на свою власну історію і життя. Саме в такому напрямі відбувалося формування нових демократичної інтелігенції і письменства, світоглядною основою яких є народна духовна культура і народне життя.

Історично-культурні умови розвитку української філософської думки сприяли виробленню своєрідного, особистісного, екзистенціального типу філософствування, який є однією з домінант національної світоглядно-філософської ментальності і який знайшов свій класичний вияв у так званій традиції "філософії серця". Вивчення української філософії здійснюється в контексті культури взагалі, художньої літератури як своєрідної нетеоретичної форми філософствування зокрема.

Одним із найяскравіших представників цього часу є Микола Гоголь. Творчість цього письменника значною мірою вплинула на спосіб мислення та світосприймання тогочасних письменників. Його філософське кредо – романтичне світосприймання.

Світоглядні ідеї М.Гоголя:

• основою світу є Бог, який надає усякому буттю сенсу та певного призначення;

• людина є найпершим та найкращим творінням Божим;

• найпершим життєвим завданням постає якраз усвідомлення свого призначення;

• це особливо важливо тому, що за душу кожної людини йде нещадна боротьба між Богом і Дияволом;

• кожна людська душа постає полем розгортання всесвітньої буттєвої драми: якщо вона врятована – добра в світі стає більше, коли загублена – менше;

• найнебезпечнішим для людини постає так зване "непомітне зло", тобто зло незначне, маленьке (наприклад, незначна брехня), яке людина не вважає його за зло і не бореться із ним.