107. Поняття цивілізації. Сутність феномену цивілізації. Смислові складові цивілізації та її типи. Східна та Західна цивілізації.

Термін  «цивілізація» (від лат. civilis - громадський, суспільний, державний, громадянський) введений французькими просвітниками для позначення громадянського суспільства, що ґрунтується на таких цінностях, як свобода, право, справедливість. Отже, поняття цивілізації позначало певні вагомі характеристики суспільства, рівень його розвитку.

        Одночасно цивілізація асоціюється не лише з певним етапом розвитку суспільства, а й важливими оціночними вимірами. Відповідно поняття цивілізації вказує, яке суспільство може визначатися як «цивілізація». Філософи доби Просвітництва виходили перш за все з моральної оцінки суспільного розвитку. В цьому сенсі, цивілізація – це певний рівень морального розвитку людства.        

         Також цивілізацію розуміють як означену в історичному просторі та часі соціокультурну систему, з притаманними їй економічним, політичним, соціальним та духовним життям. Історія людства розгорталася таким чином, що низка країн, держав, суспільств могли знаходитися на одному щаблі цивілізаційної «зрілості». Тому постало розуміння цивілізації як великих цілісних соціокультурних систем з притаманними їм специфічними характеристиками.

              Цивілізація характеризує розвиток суспільства, отже і культури. Відповідно культура є в основі цивілізаційних надбань. Феномен цивілізації на пряму залежить від феномена культури. Що багатша культура, то багатша цивілізація.

          Основою сучасного цивілізаційного знання є п'ять відносно самостійних цивілізаційних парадигм (смислові складові), сукупність яких і дає більш-менш цілісне уявлення про генезис, структуру та динаміку сучасних цивілізаційних процесів: загальноісторична; філософсько-антропологічна; соціокультурна; економічна; технологічна.

За просторовою ознакою розрізняють два головних типи цивілізації: всесвітню цивілізацію, яка характеризується планетарними масштабами, та локальні цивілізації, що обмежуються територіями окремих регіонів. Виходячи з рівня розвитку цивілізаційних утворень та циклічного характеру поступу (вікового тренду), виділяють сім видів всесвітніх цивілізацій, що послідовно змінювали одна одну упродовж дев'яти останніх тисячоліть. З-поміж таких циклів-цивілізацій виділяються: неолітична (VІІ-ІV тис. до н.е.); східно-рабовласницька (III - перша половина І тис. до н.е.); антична (VI ст. до н.е. – VI ст. н.е.); ранньофеодальна (VІІ-ХШ ст.); доіндустріальна (ХІV-ХVШ ст.); індустріальна (60-90-ті роки XVIII ст. – 60-70 роки XX ст.); постіндустріальна (80-ті роки XX ст. – кінець XXI ст. – початок XXII ст. (можливо).

Східні цивілізації виникли у глибоку давнину. Класичні їх варіанти – Стародавній Єгипет, індуїстський, буддійський та конфуціанський Схід, що мали циклічний характер розвитку. Цей цивілізаційний різновид відзначався харизматичним характером суспільної свідомості, зосередженням на духовному, колективізмом, корпоративними принципами суспільних відносин, патер-палістською роллю держави як домінуючого власника, абсолютним переважанням вертикальних зв'язків над горизонтальними.

Західна цивілізація асоціюється з постіндустріальним розвитком, за якого на певних етапах виникає самопідтримуюча економіка, правова держава, демократичний політичний устрій, громадянське суспільство, розвинуті системи життєзабезпечення. Вони беруть свій початок в античних цивілізаціях Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, доколумбової Америки (ацтеки, майя) та сягають сучасних індустріальних держав.